Засоби художньої виразності в «Слові про похід Ігорів. Конспект уроку "Роль образотворчо-виразних засобів мови у творах художньої літератури" Тест «Засоби художньої виразності»

ТРУПИ І СТИЛІСТИЧНІ ФІГУРИ.

ТРУПИ(грец. tropos - поворот, мовний зворот) - слова або мовні звороти в переносному, алегоричному значенні. Стежки – важливий елемент художнього мислення. Види тропів: метафора, метонімія, синекдоха, гіпербола, літота та ін.

СТИЛІСТИЧНІ ФІГУРИ- мовні звороти, що застосовуються для посилення експресивності (виразності) висловлювання: анафора, епіфора, еліпс, антитеза, паралелізм, градація, інверсія та ін.

ГІПЕРБОЛУ (Греч. hyperbole - Перебільшення) - різновид стежка, заснована на перебільшенні («річки крові», «море сміху»). Засобами гіперболи автор посилює потрібне враження або наголошує, що він прославляє, а що висміює. Гіпербола зустрічається вже у стародавньому епосі у різних народів, зокрема у російських билинах.
У російській літрі до гіперболи охоче вдавалися Н. В. Гоголь, Салтиков-Щедрін і особливо

В. Маяковський ("Я", "Наполеон", "150000000"). У поетичній промові гіпербола часто переплітаєтьсяз іншими мистецькими засобами (метафори, уособлення, порівняння та ін.). Протилежність –літота.

ЛІТОТА (грец. litotes - простота) - троп, протилежний гіперболі; образне вираз, оборот, у якому міститься художнє применшення величини, сили, значення зображуваного предмета явища. Літота є в народних казках: "хлопчик з пальчик", "хатинка на курячих ніжках", "мужичок з нігтик".
Друга назва літоти – мейосіс. Протилежність літоту -гіперболу.

До літоти часто звертався Н. Гоголь:
"Такий маленький рот, що більше двох шматочків ніяк не може пропустити" М. Гоголь

МЕТАФОРУ(грец. metaphora - перенесення) - троп, приховане образне порівняння, перенесення властивостей одного предмета або явища на інший на підставі загальних ознак(«робота кипить», «ліс рук», «темна особистість», «кам'яне серце»…). У метафорі, на відміну від

порівняння, слова «як», «ніби», «ніби» опущені, але маються на увазі.

Вік дев'ятнадцятий, залізний,

Воістину жорстоке століття!

Тобою в морок нічний, беззоряний

Безтурботна кинута людина!

А. Блок

Метафори утворюються за принципом уособлення ("вода біжить"), упредметнення ("сталеві нерви"), відволікання ("поле діяльності") і т. д. У ролі метафори можуть виступати різні частини мови: дієслово, іменник, прикметник. Метафора надає промови виняткову виразність:

У кожен гвоздик запашний бузок,
Розспівуючи, вповзає бджола.
Піднеслася ти під склепіння блакитний
Над бродячим натовпом хмар...

А. Фет

Метафора є нерозчленованим порівнянням, в якому, однак, легко вбачаються обидва члени:

Зі сніпом волосся свого вівсяного
Відоснилася ти мені назавжди...
Покотилися собачі очі
Золотими зірками у сніг.

С. Єсенін

Крім словесної метафори, велике поширення у художній творчості мають метафоричні образи або розгорнуті метафори:

Ах, звів голови моєї кущ,
Засмоктав мене пісенний полон,
Засуджений я на каторзі почуттів
Вертіти жорна поем.

С. Єсенін

Іноді весь твір цілком є широкий, розгорнутий метафоричний образ.

МЕТОНІМІЯ(грец. metonymia - перейменування) - стежка; заміна одного слова або вираження іншим на основі близькості значень; вживання виразів у переносному сенсі ("піняться келих" - мається на увазі вино в келиху; "ліс шумить" - маються на увазі дерева; і т.п.).

Театр уже сповнений, ложі блищать;

Партер та крісла, все кипить.

А.С. Пушкін

У метонімії явище чи предмет позначається за допомогою інших слів та понять. При цьому зберігаються ознаки або зв'язку, що зближують ці явища; Так, коли В. Маяковський говорить про "сталевий промовець, що дрімає в кобурі", то читач легко вгадує в цьому образі метонімічне зображення револьвера. У цьому відмінність метонімії від метафори. Уявлення про поняття в метонімії дається за допомогою непрямих ознак або вторинних значень, але це і посилює поетичну виразність мови:

Ти вів мечі на бенкет багатий;

Все впало з шумом перед тобою;
Європа гинула; сон могильний
Носився над її головою.

А. Пушкін

Коли ж берег пекла
Навіки мене візьме
Коли навік засне
Перо, моя втіха...

А. Пушкін

ПЕРИФРАЗА (грец. periphrasis - окольний оборот, алегорія) - один із тропів, в якому назва предмета, людини, явища замінюється вказівкою на його ознаки, як правило, найбільш характерні, що підсилюють образотворчість мови. («цар птахів» замість «орел», «цар звірів» – замість «лев»)

Оліцетворення(прозопопея, персоніфікація) – вид метафори; перенесення властивостей одухотворених предметів на неживі (душа співає, річка грає…).

Дзвоники мої,

Квіти степові!

Що дивитеся на мене,

Темно-блакитні?

І про що дзвеніте ви

У день веселий травень,

Серед некошеної трави

Головою хитаючи?

А.К. Толстой

СИНЕКДОХУ (грец. synekdoche - співвіднесення)- один із тропів, вид метонімії, що полягає у перенесенні значення з одного предмета на інший за ознакою кількісного між ними відношення. Синекдоха – виразний засіб типізації. Найбільш уживані види синекдохи:
1) Частина явища називається у значенні цілого:

А у двері -
бушлати,
шинелі,
кожухи...

В. Маяковський

2) Ціле у значенні частини – Василь Тьоркін у кулачному поєдинку з фашистом каже:

Ах, ти геть як! Битися каською?
Чи не підлий парід!

3) Єдина кількість у значенні загального і навіть загального:

Там стогне людина від рабства та ланцюгів...

М. Лермонтов

І гордий онук слов'ян, і фін...

А. Пушкін

4) Заміна числа безліччю:

Мільйони вас. Нас - темряви, і темряви, і темряви.

А. Блок

5) Заміна родового поняття видовим:

Б'ємо грішми. Дуже добре!

В. Маяковський

6) Заміна видового поняття родовим:

"Ну що ж, Сідай, світило!"

В. Маяковський

ПОРІВНЯННЯ - Слово або вираз, що містить уподібнення одного предмета до іншого, однієї ситуації - інший. ("Сильний, як лев", "сказав, як відрізав"...). Буря млою небо криє,

Вихори снігові крутячи;

Те, як звір вона завиє,

То заплаче, як дитя...

А.С. Пушкін

"Як випалений палами степ, чорне стало життя Григорія" (М. Шолохов). Уявлення про чорноту та похмурість степу і викликає у читача те тужливо-тяжке відчуття, яке відповідає стану Григорія. В наявності перенесення одного зі значень поняття - "випалений степ" на інше - внутрішній стан персонажа. Іноді, щоб порівняти якісь явища чи поняття, художник вдається до розгорнутих порівнянь:

Сумний степу вигляд, де без перепон,
Хвилюючи лише срібну ковилу,
Блукає летючий аквілон
І перед собою вільно жене пил;
І де навколо, як пильно не дивись,
Зустрічає погляд берези дві чи три,
Які під синюватою імлою
Чорніють увечері в далині порожній.
Так життя нудне, коли боріння немає,
У минуле проникнувши, розрізнити
У ній мало справ ми можемо, у кольорі років
Вона не буде веселити душі.
Мені треба діяти, я щодня
Безсмертним зробити б хотів, як тінь
Великого героя, і зрозуміти
Я не можу, що означає відпочивати.

М. Лермонтов

Тут за допомогою розгорнутого С. Лермонтов передає цілу гаму ліричних переживань та роздумів.
Порівняння зазвичай з'єднується союзами "як", "ніби", "ніби", "точно" і т. д. Можливі і безсоюзні порівняння:
"У мене ль молодця кучері - чесаний льон" Н. Некрасов. Тут спілка опущена. Але іноді він і не передбачається:
"Завтра страту, звичний бенкет народу" А. Пушкін.
Деякі форми порівняння будуються описово і тому не поєднуються союзами:

І є вона
Біля дверей або біля вікна
Ранній зірочки світліший,
Троянди ранкової свіжі.

А. Пушкін

Вона мила - скажу між нами -
Придворних витязів гроза,
І можна із південними зірками
Порівняти, особливо віршами,
Її черкеські очі.

А. Пушкін

Особливим видом порівняння є звані негативні:

Не сяє на небі сонце червоне,
Не милуються ним хмарки сині:
То за трапезою сидить у золотому вінці
Сидить грізний цар Іван Васильович.

М. Лермонтов

У цьому паралельному зображенні двох явищ форма заперечення є одночасно і спосіб зіставлення та спосіб перенесення значень.
Особливий випадок є використовувані в порівнянні форми орудного відмінка:

Час, красуне, прокинься!
Відкрий зімкнуті нею погляди,
Назустріч північній Аврори
Зіркою півночі явись.

А. Пушкін

Я не парю – сиджу орлом.

А. Пушкін

Часто зустрічаються порівняння у формі знахідного відмінка з приводом "під":
"Сергій Платонович... сидів з Атепіним у їдальні, обклеєній дорогими, під дуб, шпалерами..."

М. Шолохов.

ОБРАЗ -узагальнене художнє відображення дійсності, наділене у форму конкретного індивідуального явища. Поети мислять образами.

Не вітер вирує над бором,

Не з гір побігли струмки,

Мороз - воєвода дозором

Обходить свої володіння.

Н.А. Некрасов

АЛЕГОРІЯ(грец. allegoria - алегорія) - конкретне зображення предмета чи явища дійсності, що замінює абстрактне поняття чи думку. Зелена гілка в руках людини здавна була алегоричним зображенням світу, молот був алегорією праці і т.д.
Походження багатьох алегоричних образів слід шукати у культурних традиціях племен, народів, націй: вони зустрічаються на прапорах, гербах, емблемах і набувають стійкого характеру.
Багато алегоричних образів сягають грецької і римської міфології. Так, образ жінки із зав'язаними очима та з вагами в руках – богині Феміди – алегорія правосуддя, зображення змії та чаші – алегорія медицини.
Алегорія як посилення поетичної виразності широко використовується у художній літературі. Вона заснована на зближенні явищ щодо співвіднесеності їх суттєвих сторін, якостей чи функцій і належить до групи метафоричних тропів.

На відміну від метафори, в алегорії переносне значення виражене фразою, цілою думкою чи навіть невеликим твором (байка, казка).

ГРОТЕСК (франц. grotesque – химерний, комічний) - зображення людей та явищ у фантастичному, потворно-комічному вигляді, засноване на різких контрастах та перебільшеннях.

Взятий на засідання вриваюся лавиною,

Дикі прокляття дорогою вивергаючи.

І бачу: сидять людей половини.

О диявольщина! Де ж половина інша?

В. Маяковський

ІРОНІЯ (грец. eironeia - удавання) - вираз глузування або лукавства за допомогою алегорії. Слово чи висловлювання знаходить у тих промови сенс, протилежний буквальному значенню чи заперечує його, ставить під сумнів.

Слуга впливових панів,

З якою відвагою благородною

Громіть мовою ви вільною

Усіх тих, кому затиснули рота.

Ф.І. Тютчев

САРКАЗМ (грец. sarkazo, букв. - рву м'ясо) - презирлива, уїдлива глузування; найвищий ступінь іронії.

АССОНАНС (Франц. Assonance - співзвуччя або відгукуюсь) - повторення у рядку, строфі або фразі однорідних голосних звуків.

Про весна без кінця і без краю -

Без кінця та без краю мрія!

А. Блок

АЛІТЕРАЦІЯ (ЗВУКОПИС)(Лат. ad - до, при і littera - буква) - повторення однорідних приголосних, що надає віршу особливу інтонаційну виразність.

Вечір. Змор'я. Зітхання вітру.

Великий вигук хвиль.

Близько буря. У берег б'ється

Чужий чарам чорний човен.

К. Бальмонт

АЛЮЗІЯ (від лат. allusio - жарт, натяк) - стилістична фігура, натяк за допомогою подібного слова або згадки загальновідомого реального факту, історичної події, літературного твору («слава Герострата»).

АНАФОРА(грец. anaphora – винесення) – повторення початкових слів, рядки, строфи або фрази.

Ти й убога,

Ти і рясна,

Ти й забита,

Ти і всесильна,

Матінка-Русь!

Н.А. Некрасов

Антитеза (Греч. antithesis - протиріччя, протилежність) - різко виражене протиставлення понять або явищ.
Ти багатий, я дуже бідний;

Ти прозаїк, я поет;

Ти рум'ян, як маковий колір,

Я, як смерть, і худий і блідий.

А.С. Пушкін

Ти й убога,
Ти і рясна,
Ти і могутня,
Ти й безсила.

Н. Некрасов

Так мало пройдено доріг, так багато зроблено помилок.

С.Єсенін.

Антитеза посилює емоційне забарвлення мови і підкреслює висловлювану з її допомогою думку. Іноді за принципом антитези збудовано весь твір

АПОКОПА(грец.apokope - відсікання) - штучне укорочування слова без втрати його значення.

…Як раптом із лісу шість

На них ведмідь роззяв пащу.

О.М. Крилов

Лай, регіт, спів, свист і хлоп,

Людська поголос і кінський топ!

А.С. Пушкін

БЕЗСПІЛЬНІСТЬ (асиндетон) – пропозиція з відсутністю спілок між однорідними словами чи частинами цілого. Фігура надає мовлення динамічність і насиченість.

Ніч вулиця ліхтар аптека,

Безглузде і тьмяне світло.

Живи ще хоч чверть століття

Все буде так. Виходу немає.

А. Блок

БАГАТОСПІЛКА(полісиндетон) - надмірне повторення спілок, що створює додаткове інтонаційне забарвлення. Протилежна фігура -безсоюзність.

Уповільнюючи мову вимушеними паузами, багатосоюзність підкреслює окремі слова, посилює її виразність:

І хвилі тісняться, і мчать назад,
І знову приходять, і об берег б'ють...

М. Лермонтов

І нудно і сумно, і нема кому руку подати…

М.Ю. Лермонтов

ГРАДАЦІЯ- від латів. gradatio — поступовість) — стилістична постать, у якій визначення групуються у порядку — наростання чи ослаблення їх емоційно-смислової значимості. Градація посилює емоційне звучання вірша:

Не жалкую, не кличу, не плачу,
Все пройде, як із білих яблунь дим.

С. Єсенін

ІНВЕРСІЯ(лат. inversio - перестановка) - стилістична фігура, яка полягає у порушенні загальноприйнятої граматичної послідовності мови; перестановка елементів фрази надає їй своєрідний виразний відтінок.

Перекази старовини глибокої

А.С. Пушкін

Швейцара повз він стрілою

Злетів мармуровими сходами

А. Пушкін

ОКСЮМОРОН(грец. oxymoron – дотепно-дурне) – поєднання контрастних, протилежних за значенням слів (живий труп, гігантський карлик, жар холодних чисел).

ПАРАЛЕЛІЗМ(Від грец. Parallelos - Той, хто йде поруч) - тотожне або подібне розташування елементів мови в суміжних частинах тексту, що створюють єдиний поетичний образ.

У синьому морі хвилі хлюпають.

У синьому небі зірки блищать.

А. С. Пушкін

Твій розум глибокий, як море.

Твій дух високий, як гори.

В. Брюсов

Паралелізм особливо характерний для творів усної народної творчості (билин, пісень, припевок, прислів'їв) та близьких до них за своїми художніми особливостями літературних творів («Пісня про купця Калашникова» М. Ю. Лермонтова, «Кому на Русі жити добре») Н. А. .Некрасова, «Василь Тьоркін» А. Т, Твардовського).

Паралелізм може мати ширший тематичний характер за змістом, наприклад, у вірші М. Ю. Лермонтова «Хмари небесні — вічні мандрівники».

Паралелізм може бути як словесно-образний, і ритмічний, композиційний.

ПАРЦЕЛЯЦІЯ- експресивний синтаксичний прийом інтонаційного розподілу пропозиції на самостійні відрізки, графічно виділені як самостійні пропозиції. («І знову. Гулівер. Стоїть. Сутулячись» П. Г. Антокольський. «Як ввічлива! Добра! Мила! Проста!» Грибоєдов. «Митрофанов усміхнувся, завадив кави. Примружився».

Н. Ільїна. «З дівчиною він незабаром посварився. І ось через що». Р. Успенський.)

ПЕРЕНОС (франц. enjambement - переступання) - розбіжність синтаксичного членування мови та членування на вірші. При переносі синтаксична пауза всередині вірша чи напіввірші сильніша, ніж у його кінці.

Виходить Петро. Його очі

Сяють. Обличчя його жахливе.

Рухи швидкі. Він прекрасний,

Він весь, як божа гроза.

А. С. Пушкін

РИФМА(грец. «rhythmos» - стрункість, пропорційність) - різновидепіфори ; співзвуччя кінців віршованих рядків, що створює відчуття їхньої єдності та спорідненості. Рифма підкреслює межу між віршами та пов'язує вірші у строфи.

ЕЛЛІПСІС (грец. elleipsis - випадання, опущення) - постать поетичного синтаксису, заснована на пропуску однієї з членів речення, легко відновлюваного за змістом (найчастіше присудка). Цим досягається динамічність і стислість мови, передається напружена зміна дії. Еліпсіс - один із видів замовчування. У художній мові передає схвильованість того, хто говорить, або напруженість дії:

Ми сіла в попіл, гради в порох,
У мечі — серпи та плуги.

Тема урока:

Роль зображувально- виразних засобівмови у творах художньої літератури

Цілі уроку:

пізнавальна : повторити терміни; розвивати вміння розрізняти стежки, стилістичні постаті та інші засоби виразності; визначати їхню роль у тексті;

розвиваюча : розвивати розумово - мовленнєву діяльність учнів, уміння аналізувати, порівнювати, класифікувати, узагальнювати, логічно правильно викладати свої думки; продовжувати роботу з розкриття творчих здібностей; щодо розвитку критичного, образного мислення; створювати умови у розвиток комунікативних навичок;

виховна: розвиток системи ціннісних стосунків до рідної мови; виховання дбайливого ставлення до слова автора, відповідального ставлення до власного слова, до мови.

ХІД УРОКУ.

1. Організаційний момент.

2. Вступне слово. Почнемо наш урок із читання та аналізу вірша О.Мандельштама. Читання та аналіз вірша О.Мандельштама. (1 слайд).

Про що цей вірш? Які тема та основна думка цього вірша? Що допомагає автору створити таку картину Петербурга та передати свої почуття? (порівняння – «як медуза»; епітети – «прозора весна», уособлення – «весна одягає», метафори – «морської хвилі важкий смарагд» тощо).

Навіщо можуть використовуватися засоби виразності?

Висновок : образотворче – виразні засоби роблять мову яскравою, образною, виразною.

Виходячи зі всього сказаного, як ми можемо сформулювати тему та цілі уроку?

3. Записування теми уроку. ( 2 слайд). Які цілі уроку? (3 слайд).

Звернемося до епіграфу нашого уроку. Читаємо рядки із творів Н.В.Гоголя, В.Брюсова, О.Ахматової.

Що поєднує ці цитати? Як вони відображають тему нашого уроку?

4. Розмова з питань. Повторення.

1 .На які три групи діляться образотворче – виразні засоби мови?

2. Перерахувати образотворче – виразні засоби мови, записати терміни у зошит, дати усно визначення.

МЕТАФОРУ - Вживання слова або вираження у переносному сенсі на основі подібності двох предметів або явищ.

ПОРІВНЯННЯ - зіставлення двох явищ для того, щоб пояснити одне з них за допомогою іншого.

ЕПІТЕТ - Образне визначення.

МЕТОНІМІЯ – стежка, яка полягає в тому, що замість назви одного предмета дається назва іншого.

ГІПЕРБОЛУ - образне вираз, що містить непомірне перебільшення сили, розміру, значення будь-якого явища.

ЛІТОТА – стежок, що містить непомірне зменшення предмета, сили, значення будь-якого явища.

ІРОНІЯ – стежка, що полягає у вживанні слова у сенсі зворотному буквальному.

АЛЕГОРІЯ - Вираз абстрактного поняття або ідеї в конкретному художньому образі.

Оліцетворення – стежка, що полягає у перенесенні властивостей людини на неживі предмети і абстрактні поняття.

ПЕРИФРАЗА - троп, що полягає у заміні звичайної однослівної назви будь-якого предмета описовим виразом.

АНАФОРА - Повторення окремих слів або оборотів на початку речення.

Епіфора - Повторення слів або виразів в кінці сусідніх, суміжних речень.

Антитеза - Зворот, в якому різко протиставляються протилежні поняття.

ГРАДАЦІЯ – таке розташування слів, у якому кожне наступне містить посилююче значення.

ІНВЕРСІЯ - Особливе розташування слів, що порушує нормальний порядок.

СИНЕКДОХУ - , різновид , заснована на перенесенні значення з одного явища на інше за ознакою кількісного відношення між ними.

ОКСЮМОРОН - «розумна дурість» стилістична або помилка, поєднання слів із протилежним значенням (тобто поєднання ).

СИНТАКСИЧНИЙ ПАРАЛЕЛІЗМ – однаковесинтаксичнебудовасусідніхпропозицій.

ПАРЦЕЛЯЦІЯ - Членування пропозиції.

Закріплення та узагальнення матеріалу

5. Розподілити терміни на дві групи. ( Слайд 5)

6. Знайди помилку у визначенні стежки. (Слайд 6)

7. Співвіднеси визначення та стилістичну фігуру. (Слайд 7)

8. Співвіднеси визначення та лексичні засоби . (Слайд 8).

9. Фізкультхвилинка (Слайди 10 – 16)

Метонімія, фразеологізми, перифраза, паралелізм, епітет, синоніми, порівняння, риторичне питання, просторічні слова, літота.

10. Робота з текстами художніх творів (за роздруком) Приклади з художніх творів тропів та стилістичних постатей.

Які засоби мови зустрічаються у цих текстах?

Допоки не вимагає поета До священної жертви Аполлон, У турботах суєтного світла Він малодушно занурений;Мовчить його свята ліра: Душасмакує холодний сон, І між дітей нікчемних світу, Може, всіх мізерніший він. (А.С.Пушкін, "Поет") (Метафори)

Червоним пензлем Горобинаспалахнула . Падало листя. Я народилась

(М.Цвєтаєва, З віршів про Москву) (Метафора)

І ви подібно так падаєте,

Як з древ впавши лист паде!

І ви подібно так помрете,

Як ваш останній раб помре .

(Г.Р.Державін, «Володарям та суддям») (Порівняння)

Але лише божественне дієслово

До чутки чіткого торкнеться

Душа поета стрепенеться,

Як прокинувся орел.

(А.С.Пушкін «Поет») (Порівняння)

Тут темний дуб та ясенсмарагдовий,

А там лазурітане ніжність…

Наче з дійсностічудовий

Виносишся вчарівну безкраїсть.

(А.А.Фет, «Гірська ущелина») (Епітети)

Удаваний ніжності не вимагай від мене,

Я серце мого не приховую холодусумний .

Ти маєш рацію, в ньому вже немаєпрекрасного вогню

Мого кохання початкового.

(Е.А.Баратинський, «Визнання») (Епітети)

Така нам потрібна мова, як була у греків,

Який у римлян був і, слідуючи в тому їм,

Як нині каже Італія та Рим.

(А.Сумароков) (Метонімія)

8. Він людина! Їм панує мить,

Він раб поголосу, сумнівів та пристрастей;

Вибач йому неправе ганення:

Він узяв Париж, він заснував Ліцей.

(А.С.Пушкін) (Метонімія)

І чути було до світанку,

Як тріумфувавфранцуз …

(М.Ю.Лермонтов, "Бородіно") (Синекдоха)

10.Все спить - і людина, і звір, і птах

(Гоголь) (Синекдоха)

11. «В одному місці дощі пролилися, тожрічка, яку за добу раніше заєць пропливав, здулася і на десть верст розлилася».

(М.Е.Салтиков-Щедрін «Самовідданий заєць»). (Гіперболу)

12.Пострибунья бабка

Літо червонепропіла,

Озирнутися не встигла,

Як зима котить у вічі.

(І.А.Крилов, «Стрекоза та мураха») (Уособлення)

13.Де ти, де ти,гроза царів,

Свободи горда співачка?

Прийди, зірви з мене вінок,

Розбий зніжену ліру.

Хочу оспівати свободу світу,

На стежках вразити порок.

(А.С.Пушкін, Ода «Вільність») (Перифраза)

14. Ти й убога,

Ти і рясна,

Ти і могутня,

Ти й безсила.

(Н.А.Некрасов, «Кому на Русі жити добре») (Анафора)

15. Нехай громи небо вражають,

Злодії слабких пригнічують,

Безумці хвалять розум свій!

Мій друг! Ми не тому провиною.

(Н.М.Карамзін) (Градація)

16. Ні повний гордої довіри спокій,

Ні темної старовини заповітні перекази

Не ворушать у мені втішного мріяння.

(М.Ю.Лермонтов «Батьківщина»)(Інверсія)

17. І йдучи важливо, у спокої чинному,
Конячку веде під вуздечки мужичок
У великих чоботях, у кожушку овчинному,
У великих рукавицях...а сам із нігтик!

(Н.А.Некрасов) (Літота)

18. Ліс не той!
- Кущ не той!
- Дрозд не той!

(М. Цвєтаєва) (Епіфора)

І день настав. Встає з одра
Мазепа, цей хворий кволий,
Цейтруп живий , ще вчора
Той, хто стогнав слабко над могилою.

( . «

11. Читання та слухання вірша А.Блока «Незнайомка ». (Слайди 17 – 21)

Аналіз образотворче – виразних засобів вірша, їх у тексті.

12. Висновок: яка роль образотворче – виразних засобів у творах художньої літератури?

Яка практична спрямованість знань образотворче – виразних засобів та його ролі у тексті? (Виконання завдання 24 ЄДІ з російської).

13. Робота з текстом та рецензією з КІМу ЄДІ з російської мови. ( Слайди 22 – 26)

Виконати завдання 24, використовуючи алгоритм.

14. Рефлексія. (Слайд 27). Узагальним, що ми дізналися на уроці.

Яку роль грають образотворче-виразних засобів мови у творах художньої літератури та в житті людини?

Створення нових, яскравих, нових образів.

Повно, точно, глибоко, відповідно до задуму виражається думка

Вплив на думки та почуття читача, очищення на духовному і, як наслідок, – фізично.

15. Домашнє завдання. (Слайд28)

1. Проаналізуватиз погляду використання образотворче – виразних засобів вірш поета Срібного віку.

2. Виконати завдання 24 ЄДІ з російської.

ЕЗОПОВА МОВА

(Езоповська мова) - (від імені давньогрецького байкаря Езопа, раба, який жив у VI ст. до н. е.) - вид алегорії: мова натяків, недомовок, що використовується переважно в сатиричних творах (байках, сатирах, епіграмах, фейлетонах і т.д. п.) і дозволяє завуалювати, замаскувати справжню суть висловлювання у випадках, коли прямо висловити її не можна (наприклад, з цензурним міркувань). У літературний побут термін запровадив М.Є. Салтиков-Щедрін, назвавши Е. я. особливу ( " раб'ю " ) манеру алегоричного викладу, якої письменникам доводилося вдаватися, щоб обдурити царську цензуру (див. цензура). У творах М.Є. Салтикова-Щедріна, наприклад, шпигун, донощик названий "серцезнавцем", "збирачем статистики"; ляпаси - "аплодисментами". Н.Г. Чернишевський у романі "Що робити?" називає недалекого обивателя, далекого від громадських інтересів, "проникливим читачем". Можливості Е. я. як сатиричного алегорія широко використовували М. Зощенко, М. Булгаков, В. Висоцький та ін., зарубіжної літератури- Дж. Свіфт, А. Франс та ін.

Словник літературознавчих термінів. 2012

Дивіться ще тлумачення, синоніми, значення слова та що таке ЕЗОПОВА МОВА в російській мові в словниках, енциклопедіях та довідниках:

ЕЗОПОВА МОВА
(на ім'я байкаря Езопа) тайнопис в літературі, алегорія, навмисно маскує думку (ідею) автора. Вдається до системи "обманних засобів": традиційним алегоричним …
ЕЗОПОВА МОВА у Великій радянській енциклопедії, БСЕ:
мова (на ім'я др.-грец. байкаря Езопа), особливий вид тайнопису, підцензурного алегорії, до якого зверталися художня література, критика та публіцистика, …
ЕЗОПОВА МОВА
(на ім'я байкаря Езопа), тайнопис в літературі, завуальоване висловлювання, що навмисно маскує думку (ідею) автора (часто від цензури). Вдається до системи.
ЕЗОПОВА МОВА
[на ім'я давньогрецького байкаря езопа] алегорична мова, те, що потрібно вміти читати "між рядків", замаскований спосіб вираження своїх …
ЕЗОПОВА МОВА у Довіднику з фразеології:
алегоричний мову, повний замовчування, натяків, алегорій. Вираз походить від імені легендарного грецького байкаря Езопа. Езоп був рабом; т. до. про …
ЕЗОПОВА МОВА
(На ім'я др.-греч. байкаря Езопа) - особливий стиль викладу, покликаний замаскувати для цензури пряме, безпосереднє вираження ідей, що суперечать офіційній політиці, …
ЕЗОПОВА МОВА у Новому словнику іноземних слів:
езопівська мова (на ім'я давньогрецького байка езопу (aisopos), 6 ст до н. перен. вираз думок шляхом натяків, недомовок і …
ЕЗОПОВА МОВА в Сучасному тлумачному словнику, БСЕ:
(На ім'я байкаря Езопа), тайнопис в літературі, алегорія, навмисно маскує думку (ідею) автора. Вдається до системи «обманних засобів»: традиційним …
ЕЗОПОВА МОВА у Великому сучасному тлумачному словнику російської мови:
м. Тайнопис в літературі, алегорія, навмисно маскує думку, ідею автора (на ім'я байка Езопа) …
МОВА в Цитатнику Wiki:
Data: 2008-10-12 Time: 10:20:50 * Мова має велике значення ще й тому, що за його допомогою ми можемо ховати наші …
МОВА у Словнику злодійського жаргону:
- слідчий, оперативний ...
МОВА у Соннику Міллера, соннику та тлумаченнях сновидінь:
Якщо уві сні Ви бачите свою власну мову - значить, скоро Ваші знайомі відвернуться від Вас. Якщо уві сні Ви побачите...
МОВА у Новому філософському словнику:
складна семіотична система, що розвивається, є специфічним і універсальним засобом об'єктивації змісту як індивідуальної свідомості, так і культурної традиції, забезпечуючи можливість …
МОВА у Словнику постмодернізму:
- складна семіотична система, що розвивається, є специфічним і універсальним засобом об'єктивації змісту як індивідуальної свідомості, так і культурної традиції, забезпечуючи …
МОВА
ОФІЦІЙНА - см ОФІЦІЙНА МОВА …
МОВА у Словнику економічних термінів:
ДЕРЖАВНА - см ДЕРЖАВНА МОВА …
МОВА в Енциклопедії Біологія:
, орган у ротовій порожнині хребетних, що виконує функції транспортування та смакового аналізу їжі. Будова мови відбиває специфіку харчування тварин. У …
МОВА у Короткому церковнослов'янському словнику:
, язиці 1) народ, плем'я; 2) мова, …
МОВА у Біблійній енциклопедії Никифора:
як мова чи прислівник. "На всій землі була одна мова і одна мова," говорить побутописець (Буття 11:1-9). Переказ про одне …
МОВА у Лексиконі сексу:
багатофункціональний орган, що знаходиться у ротовій порожнині; виражена ерогенна зона осіб обох статей. За допомогою Я. здійснюються орогенітальні контакти різного ...
МОВА у медичних термінах:
(lingua, pna, bna, jna) м'язовий орган, покритий слизовою оболонкою, розташований у порожнині рота; бере участь у жуванні, артикуляції, містить смакові рецептори; …
МОВА у Великому енциклопедичному словнику:
..1) природна мова, найважливіший засіб людського спілкування. Мова нерозривно пов'язана з мисленням; є соціальним засобом зберігання та передачі інформації, одним з них.
МОВА у Сучасному енциклопедичному словнику:
МОВА
1) природна мова, найважливіший засіб людського спілкування. Мова нерозривно пов'язана з мисленням є соціальним засобом зберігання та передачі інформації, одним з яких є …
ЕЗОПІВ в Енциклопедичному словничку:
езопів мова - . [на ім'я давньогрецького байкаря езопу] . алегорична мова, те, що потрібно вміти читати "між рядків", замаскований …
ЕЗОПІВ в Енциклопедичному словничку:
а, о, ЕЗОПОВСЬКИЙ, ая, ое Езопов (езопівська) мова - мова, рясна іносказаннями, недомовками для приховування прямого сенсу; як прийом використовується …
МОВА в Енциклопедичному словнику:
2, -а, мн. -и, -ов, м. 1. Історично сформована система звукових^ словникових і граматичних засобів, що об'єктивує роботу мислення і є …
МОВА
МОВА МАШИННА, див.
МОВА
МОВА, природна мова, найважливіший засіб людського спілкування. Я. нерозривно пов'язаний із мисленням; є соціальним засобом зберігання та передачі інформації, одним з них.
МОВА у Великому російському енциклопедичному словнику:
Мова (анат.), У наземних хребетних і людини м'язовий виріст (у риб складка слизової оболонки) на дні ротової порожнини. Бере участь у …
ЕЗОПІВ у Великому російському енциклопедичному словнику:
ЕЗОПОВА МОВА (на ім'я байкаря Езопа), тайнопис в літері, алегорія, навмисно маскує думку (ідею) автора. Вдається до системи "обманних..."
МОВА
язи "до, мови", мови", мова"в, мови", мови"м, мови", мова"в, мова"м, мови"ми, мовою", …
МОВА у Повній акцентуйованій парадигмі щодо Залізняка:
язи "до, мови", мови", язик", мови", мови"м, язи"к, язика", язик"м, язика"ми, мові", …
МОВА у лінгвістичному енциклопедичному словнику:
-Основний об'єкт вивчення мовознавства. Під Я. насамперед мають на увазі природ. людський Я. (в опозиції до штучних мов та …
МОВА у Словнику лінгвістичних термінів:
1) Система фонетичних, лексичних і граматичних засобів, що є знаряддям вираження думок, почуттів, волевиявлень і служить найважливішим засобом спілкування людей. Будучи …
МОВА в Популярному тлумачно-енциклопедичному словнику російської.
МОВА
"Ворог мій" у …
МОВА у Словнику для розгадування та складання сканвордів:
Зброя …
МОВА у Словнику синонімів Абрамова:
говірка, прислівник, діалект; стиль, стиль; народ. Див народ || притча во язицех Див. шпигун || володіти мовою, поміркований на мову, …
ЕЗОПІВ у Новому тлумачно-словотвірному словнику російської Єфремової:
дод. Те саме, що: …
ЕЗОПІВ у Словнику російської мови Лопатіна:
Ез`опів, -а, -о (Ез`опови байки); але: ез`опів …
ЕЗОПІВ у Повному орфографічному словнику російської мови:
Езопов, -а, -о (Езопові байки); але: езопів …
ЕЗОПІВ в Орфографічному словнику:
ез`опів, -а, -о (ез`опови байки); але: ез`опів …

Нам неодноразово доводилося чути вираз «езопів язик». Що означає цей термін та звідки він походить? Достовірно невідомо, чи жила така людина, чи це збірний образ. Існує чимало легенд про нього, а в Середньовіччі було складено його життєпис. За переказами, він народився VI столітті до зв. е. і був рабом Креза, проте, спритний розум, винахідливість і хитрість допомогли здобути йому свободу і прославили на багато поколінь.

Звичайно, що саме батько-засновник цього прийому вперше і застосував езопів мову. Приклади його передає нам легенда, яка розповідає, що Крез, випивши зайвого, став запевняти, що може випити море, і уклав парі, поставивши на карту все своє царство. Вранці, протрезвівши, цар звернувся по допомогу до свого раба, і обіцяв дарувати йому свободу, якщо той його виручить. Мудрий раб порадив йому сказати: «Я обіцяв випити тільки море, без річок та струмків, які в нього втікають. Перекрийте їх, і я виконаю свою обіцянку». А оскільки ніхто не зміг виконати цієї умови, Крез виграв парі.

Будучи рабом, та був вольноотпущенником, мудрець писав байки, у яких висміював тупість, жадібність, брехня та інші пороки знайомих йому людей - переважно свого колишнього господаря та її друзів-рабовласників. Але оскільки він був людиною підневільною, то наділяв свою оповідь в алегорії, перифрази, вдавався до іносказань, а героїв своїх виводив під іменами тварин - лисиці, вовка, ворони тощо. Це і є езопова мова. Образи в кумедних оповіданнях були легко пізнаваними, але «прототипи» не могли нічого зробити, крім мовчки біситися. Зрештою, недоброзичливці підклали Езопу вкрадену з храму посудину, і жерці Дельф звинуватили його у крадіжці та святотатстві. Мудрець був наданий вибір оголосити себе рабом - у такому разі його господар повинен був сплатити тільки штраф. Але Езоп вважав за краще залишатися вільним і прийняти страту. За легендою, його скинули зі скелі в Дельфах.

Таким чином, завдяки своєму іронічному, але алегоричному складі, Езоп став родоначальником такого як байка. У наступні епохи диктатур і обмеження свободи висловлювань байковий жанр користувався великою популярністю, яке творець залишився справжнім героєм у пам'яті поколінь. Можна сказати, що езопів мова набагато пережила свого творця. Так, у зберігається антична чаша з малюнком горбуна (за легендами, Езоп мав потворну зовнішність і був горбуном) і лисиці, яка щось розповідає - мистецтвознавці вважають, що на чаші зображений родоначальник байки. Історики стверджують, що у скульптурному ряду «Семи Мудреців» в Афінах колись стояла статуя Езопа різця Лисиппа. Тоді ж з'явилася збірка байок письменника, складена анонімом.

У езопів мова була надзвичайно популярна: знаменита «Повість про Лисицю» складена саме таким алегоричним складом, а в образах лисиця, вовка, півня, осла та інших тварин висміюється вся правляча еліта та клір Римської Церкви. Цією манерою висловлюватися туманно, але влучно й їдко, користувався Лафонтен, Салтиков-Щедрін, відомий творець байок Крилов, український байкар Глібов. Притчі Езопа перекладалися багатьма мовами, їх складали у рими. Багатьом з нас зі шкільної лави напевно відома байка про ворона і лисицю, лисицю і виноград - сюжети цих коротких повчальних історій вигадав ще античний мудрець.

Не можна сказати, що езопова мова, значення якої за часів режимів, де правил бал цензура, сьогодні неактуальна. Алегоричний стиль, який не називає прямо мішень сатири, своєю «літерою» немов звернений до жорсткого цензора, а «духом» - до читача. Оскільки останній живе в реаліях, які зазнають завуальованої критики, він легко її розпізнає. І навіть більше: спритна манера глузування, повна таємних натяків, що вимагають відгадки, прихованих символів та образів набагато цікавіше читачам, ніж пряме і неприкрите звинувачення влади в якихось правопорушеннях, тому до елементів езопової мови вдаються навіть ті письменники та журналісти, яким нічого боятися. Його використання бачимо і в публіцистиці, і в журналістиці, і в памфлетах на актуальні політичні та соціальні теми.

Доповідь 7 клас.

Літературний образ може існувати лише у словесній оболонці. Усе, що потрібно висловити поету: почуття, переживання, емоції, роздуми - виражається через словесну тканину ліричного твору, через слово. Отже, слово, мова - «первоелемент» літератури, тому під час аналізу ліричного твору словесному строю приділяється багато уваги.

Найважливішу роль поетичної промови грають стежки: слова і висловлювання, вжиті над прямому, а переносному значенні. Стежки створюють у ліричному творі алегоричну образність, коли образ виникає зі зближення властивостей одного предмета чи явища з іншим. Загальна роль всіх художньо-виразних засобів - відображати у структурі образу здатність людини мислити за аналогією та виявляти сутність певного явища. При аналізі необхідно виділяти саме авторські стежки, тобто, які одноразово вжиті поетом у разі. Саме авторські стежки створюють поетичну образність.

При аналізі вірша важливо як вказати той чи інший художньо-виразний засіб, а визначити функцію даного стежка, пояснити, із метою, чому поет вживає саме цей вид тропа; оцінити, наскільки алегорична образність характерна конкретного художнього тексту чи поета, наскільки вона важлива у спільній образної системі, у формуванні художнього стилю.

Існує велика кількість різновидів тропів: всі вони потрібні автору для висловлення власних ідей у поетичній мові. Для ліричного мовлення характерна підвищена експресивність окремих слів і мовних конструкцій. У ліриці порівняно з епосом та драмою спостерігається більша питома вага художньо-виразних засобів.

Наведемо характерний приклад використання художньо-виразних засобів. У вірші А.А. Ахматової «Адже десь є просте життя і світло...» (1915) її улюблене місто Петербург дізнається через опис:

Але ні на що не проміняємо пишне Гранітне місто слави та біди,

Широких річок сяючі льоди, Безсонянні, похмурі сади І голос Музи, ледь чутний.

Цей перифраз не лише дозволяє поетесі охарактеризувати рідне місто, але й висловити своє двояке ставлення до міста «слави та біди». Ми, що будь-який предмет (місто, явище природи, річ, відома особистість) можна описати з допомогою його ознак.

Основні художньо-виразні засоби:

Епітет - образне визначення, що дає додаткову художню характеристикупредмета чи явища як порівняння.

Під нами з гуркотом чавунним Мости миттєво гримлять.

Постійний епітет - один із тропів народної поезії: слово-визначення, що стійко поєднується з тим чи іншим визначальним словом і позначає в предметі якийсь характерний, завжди наявний родовий ознака.

Із загір'я, із замор'я Та сизий голуб літає. Ой, нехай залетів голуб у село, Так у село, у селищі, Нехай став питати по народу, Ой, народу, свого роду: Господа, браття, хлопці! Чи не бачили голубки?

(Російська народна пісня)

Просте порівняння - простий вид стежка, що є прямим зіставленням одного предмета або явища з іншим за якоюсь ознакою.

Дорога, як зміїний хвіст, Повна народу, ворушиться...

(А.С. Пушкін)

Метафора - вид стежка, перенесення назви одного предмета в інший виходячи з їх подібності.

Ночувала хмаринка золота, На грудях скелі-велетня; Вранці в дорогу вона помчала рано, По блакиті весело граючи ...

(М.Ю. Лермонтов)

Уособлення - особливий вид метафори, перенесення зображення людських рис на неживі предмети чи явища.

Прощай, листа кохання, прощай!..

(А.С Пушкін)

Гіпербола - вид стежки, заснований на перебільшенні властивостей предмета, явища з метою посилення виразності та образності художньої мови.

І напівсонним стрілкам ліньки Повертатися на циферблаті, І довше століття триває день І не закінчується обійми.

(Б.Л. Пастернак)

Літота - образний вираз, у якому міститься художнє применшення властивостей предмета з метою посилення емоційного впливу.

Тільки у світі і є, що тінистий

Дрімучих кленів намет.

Перифраз – вид стежки, заміна назви предмета чи явища описом його ознак.

І за ним, як бурі шум, Інший від нас помчав геній, Інший володар наших дум. Зник, оплакений свободою, Залишаючи світові свій вінець. Шуми, схвилюйся непогодою: Він був, о море, твій співак.

(А. С. Пушкін)

Функції художньо-виразних засобів (тропів):

Характеристика предмета чи явища;

Передача емоційно-експресивної оцінки.

Питання щодо доповіді:

1) З якою метою поети користуються при створенні віршів стежками?

2) Які художньо-виразні засоби ви знаєте?

3) Що таке епітет? Чим типовий епітет відрізняється від постійного епітету?

4) Чим гіпербол відрізняється від літоти?

Як відомо, слово є основною одиницею будь-якої мови, а також найважливішим складовим елементом її мови художніх засобів. Правильне використання лексики багато в чому визначає промовистість мови.

У контексті слово – це особливий світ, дзеркало авторського сприйняття та ставлення до дійсності. Є своя, метафорична, точність, свої особливі істини, звані художніми одкровеннями, від контексту залежать функції лексики.

Індивідуальне сприйняття навколишнього світу відбивається у такому тексті за допомогою метафоричних висловлювань. Адже мистецтво – це насамперед самовираження окремої особистості. Літературна тканина сплітається з метафор, що створюють хвилюючий та впливає на емоції образ того чи іншого художнього твору. У словах з'являються додаткові значення, особливе стилістичне забарвлення, що створює своєрідний світ, який ми відкриваємо собі, читаючи текст.

Не тільки в літературній, а й у усній ми використовуємо, не замислюючись, різні прийоми художньої виразності, щоб надати їй емоційність, переконливість, образність. Давайте розберемося, які художні прийомибувають у російській мові.

Особливо сприяє створенню виразності використання метафор, тож почнемо з них.

Метафора

Художні прийоми в літературі не можна собі уявити без згадки найважливішого з них - спосіб створення мовної картини світу на основі вже наявних у мові значень.

Види метафор можна назвати такі:

Скам'яніла, стерта, суха або історична (ніс човна, вушко голки).
Фразеологізми - стійкі образні поєднання слів, які мають емоційність, метафоричність, відтворюваність у пам'яті багатьох носіїв мови, експресивність (мертва хватка, замкнене коло і т. д.).
Поодинока метафора (наприклад, безпритульне серце).
Розгорнута (серце - "дзвіночок фарфоровий у жовтому Китаї" - Микола Гумільов).
Традиційно-поетична (ранок життя, вогонь кохання).
Індивідуально-авторська (горб тротуару).

Крім того, метафора одночасно може бути алегорією, уособленням, гіперболою, перифразою, мейозисом, літотою та іншими стежками.

Саме слово "метафора" означає у перекладі з грецького "перенесення". У разі ми маємо справу з перенесенням найменування з одного предмета в інший. Щоб він став можливим, у них неодмінно має існувати якась подібність, вони мають бути чимось суміжними. Метафора є словом або виразом, що вживається в переносному значенні завдяки подібності двох явищ або предметів за деякою ознакою.

Через війну такого перенесення створюється образ. Тому метафора - один із найяскравіших засобів виразності художньої, поетичної мови. Однак відсутність цього стежка означає відсутність виразності твору.

Метафора може бути як простою, так і розгорнутою. У ХХ столітті відроджується вживання розгорнутих у поезії, а характер простих значно змінюється.

Метонімія

Метонімія - це один з різновидів метафори. У перекладі з грецької це слово означає "перейменування", тобто передача імені одного предмета іншому. Метонімія є заміною деякого слова іншим на підставі існуючої суміжності двох понять, предметів тощо. Це накладення на пряме значення переносного. Наприклад: "Я дві тарілки з'їв". Змішування значень, їх перенесення можливі оскільки предмети є суміжними, причому суміжність то, можливо у часі, у просторі тощо.

Синекдоха

Синекдоха – це різновид метонімії. У перекладі з грецької це слово означає "співвіднесення". Таке перенесення значення має місце, коли замість більшого називається менше, або навпаки; замість частини – ціле, і навпаки. Наприклад: "За повідомленнями Москви".

Епітет

Художні прийоми у літературі, список яких ми зараз складаємо, неможливо уявити без епітету. Це фігура, стежка, образне визначення, словосполучення або слово, що позначає особу, явище, предмет чи дію з суб'єктивною

У перекладі з грецької цей термін означає "додаток, додаток", тобто в нашому випадку одне слово приставлено до іншого.

Епітет від простого визначення відрізняється своєю художньою виразністю.

Постійні епітети використовуються у фольклорі як засіб типізації, а також як один із найважливіших засобів художньої виразності. У строгому значенні терміна до стежок належать лише такі, функцію яких мають слова переносному значенні, на відміну так званих точних епітетів, які виражаються словами у прямому значенні (червона ягода, прекрасні квіти). Образні створюються під час використання слів у переносному значенні. Подібні епітети прийнято називати метафоричними. Метонімічне перенесення назви також може лежати в основі даного стежка.

Оксюморон - це різновид епітету, так звані контрастні епітети, що утворюють поєднання з визначеними іменниками протилежних їм за змістом слів (ненависне кохання, радісний смуток).

Порівняння

Порівняння - стежка, у якому один предмет характеризується через зіставлення з іншим. Тобто це зіставлення різних предметів за подібністю, що буває як явним, і несподіваним, віддаленим. Зазвичай воно виражається за допомогою певних слів: "точно", "ніби", "схоже", "ніби". Також порівняння можуть мати форму орудного відмінка.

Уособлення

Описуючи художні прийоми у літературі, слід згадати й уособлення. Це різновид метафори, що є присвоєння властивостей живих істот предметам неживої природи. Часто воно створюється за допомогою звернень до подібних явищ природи як свідомих живих істот. Уособленням також є перенесення на тварин людських властивостей.

Гіперболу та літота

Зазначимо такі прийоми художньої виразності у літературі, як гіпербола та літота.

Гіпербола (у перекладі - "перебільшення") - один з виразних засобів мовлення, що є фігурою зі значенням перебільшення того, про що йдеться.

Літота (у перекладі - "простота") - протилежність гіперболі - надмірне зменшення того, про що йдеться (хлопчик з пальчик, мужичок з нігтик).

Сарказм, іронія та гумор

Продовжуємо описувати мистецькі прийоми у літературі. Список наш доповнять сарказм, іронія та гумор.

Сарказм означає у перекладі з грецької "рву м'ясо". Це зла іронія, уїдливий глум, їдке зауваження. При використанні сарказму створюється комічний ефект, проте при цьому відчувається явно ідейна та емоційна оцінка.
Іронія в перекладі означає "удаваність", "насмешка". Вона виникає, коли на словах говориться одне, а мається на увазі зовсім інше протилежне.
Гумор - одне з лексичних засобів виразності, що в перекладі означає "настрій", "вдача". У комічному, алегоричному ключі може бути написані часом цілі твори, у яких відчувається насмішкувато-добродушне ставлення до чогось. Наприклад, розповідь "Хамелеон" А. П. Чехова, а також багато байок І. А. Крилова.

Види художніх прийомів у літературі цьому не закінчуються. Пропонуємо вашій увазі наступний.

Гротеськ

Найважливіші художні прийоми у літературі включають і гротеск. Слово "гротеск" означає "вигадливий", "химерний". Цей художній прийом є порушенням пропорцій явищ, предметів, подій, що зображуються у творі. Він широко використовується у творчості, наприклад, М. Є. Салтикова-Щедріна ("Пани Головлєви", "Історія одного міста", казки). Це художній прийом, що ґрунтується на перебільшенні. Проте ступінь його набагато більший, ніж у гіперболи.

Сарказм, іронія, гумор та гротеск – популярні художні прийоми в літературі. Приклади перших трьох – оповідання А. П. Чехова та Н. Н. Гоголя. Гротескна творчість Дж. Свіфта (наприклад, "Подорож Гуллівера").

Який художній прийом використовує автор (Салтиков-Щедрін) для створення у романі "Господа Головлєви" образу Іуди? Звісно, гротеск. Іронія та сарказм присутні у віршах В. Маяковського. Гумором наповнені твори Зощенка, Шукшина, Козьми Пруткова. Дані художні прийоми у літературі, приклади яких ми щойно навели, як бачите, часто використовуються російськими письменниками.

Каламбур

Каламбур - фігура промови, що є мимовільну чи навмисну двозначність, що виникає за умови вживання у тих двох чи більше значень слова або за схожості їх звучания. Його різновиди - парономазія, хибна етимологізація, зевгма та конкретизація.

У каламбурах гра слів заснована на омонімії та багатозначності. З них з'являються анекдоти. Ці художні прийоми у літературі можна знайти у творчості У. Маяковського, Омара Хайяма, Козьми Пруткова, А. П. Чехова.

Фігура мови – що це таке?

Саме слово "фігура" з латини перекладається як "зовнішній вигляд, контур, образ". Слово це багатозначне. Що ж означає цей термін стосовно художньої мови? Синтаксичні засоби виразності, що стосуються фігур: питання, звернення.

Що таке "стежка"?

"Як називається художній прийом, який використовує слово у переносному значенні?" - Запитайте ви. Терміном "троп" поєднуються різні прийоми: епітет, метафора, метонімія, порівняння, синекдоха, літота, гіпербола, уособлення та інші. У перекладі слово "стежка" означає "оборот". Від звичайної промови художня відрізняється тим, що в ній застосовуються особливі звороти, що прикрашають мову, роблять її більш виразними. В різних стиляхвикористовуються різні виразні засоби. Найважливіше у понятті "виразність" для промови художньої - здатність тексту, художнього твору надавати естетичний, емоційний вплив на читача, створювати поетичні картини та яскраві образи.

Усі ми живемо у світі звуків. Деякі з них викликають у нас позитивні емоціїІнші, навпаки, хвилюють, насторожують, викликають тривогу, заспокоюють або навіюють сон. Різні звуки викликають різні образи. За допомогою їхньої комбінації можна емоційно впливати на людину. Читаючи художні твори літератури та російської народної творчості, ми особливо гостро сприймаємо їхнє звучання.

Основні прийоми створення звукової виразності

Алітерація – це повтор подібних чи однакових приголосних.
Асонанс - навмисний гармонійний повтор голосних.

Часто алітерація та асонанс вживаються у творах одночасно. Ці прийоми спрямовані на те, щоб викликати різноманітні асоціації у читача.

Прийом звукопису у художній літературі

Звукопис - це художній прийом, що є використання певних звуків у конкретному порядку до створення певного образу, тобто підбір слів, які імітують звуки реального світу. Прийом цей у художній літературі використовується як і поезії, і у прозі.

Різновиди звукопису:

Асонанс - у перекладі з французької означає "співзвучність". Асонанс є повторення однакових чи схожих голосних звуків у тексті до створення певного звукового образу. Він сприяє виразності мови, його використовують поети у ритміці, рими віршів.
Алітерація - від цього прийому є повторенням приголосних у художньому тексті для створення деякого звукового образу, для того, щоб зробити поетичну мову більш виразною.
Звуконаслідування – передача особливими словами, що нагадують звуки явищ навколишнього світу, слухових вражень.

Ці художні прийоми у віршах дуже поширені, без них поетична мова була б настільки мелодійною.

Виразні засоби лексики та фразеології
У лексиці та фразеології основним засобом виразності є стежки(в пров. з грец. - Поворот, образ).
До основних видів тропів відносяться: епітет, порівняння, метафора, уособлення, метонімія, синекдоха, перифраза, гіпербола, літота, іронія, сарказм.
Епітет- образне визначення, що відзначає суттєву для даного контексту рису в явищі, що зображається. Від простого визначення епітет відрізняється художньою виразністю та образністю. До епітетів відносяться всі барвисті визначення, які найчастіше виражаються прикметниками.

Епітети діляться на загальномовні (труновемовчання), індивідуально-авторські (німийспокій (І.А. Бунін), розчуленакраса (С.А. Єсенін)) та народно-поетичні(постійні) ( червонесонце, добриймолодець) .

Роль епітетів у тексті

Епітети спрямовані на посилення виразності образів зображуваних предметів, виділення їх найістотніших ознак. Вони передають ставлення автора до зображуваного, виражають авторську оцінку та авторське сприйняття явища, створюють настрій, дають характеристику ліричного героя. ("...Дурно пахнуть мертві слова" (Н.С. Гумільов); "...туманна і тиха блакит над сумно-сиротіючої землею" (Ф.І. Тютчев))

Порівняння- це образотворчий прийом, заснований на зіставленні одного явища чи поняття з іншим.

Способи вираження порівняння:

Формою орудного відмінка іменників:

Солов'єм зальотним

Юність пролетіла ... (А. В. Кольцов)

Формою порівняльного ступеня прикметника або прислівника:

Ці очі зеленішеморя та кипарисів темніше. (А. Ахматова)

Порівняльними оборотами із спілками як ніби ніби нібита ін.:

Як хижий звір,у смиренну обитель

Вривається багнетами переможець... (М.Ю. Лермонтов)

За допомогою слів подібний, схожий:

На очі обережної кішки

Схожітвої очі (А.Ахматова)

За допомогою порівняльних придаткових речень:

Закрутилося листя золоте

У рожевій воді на ставку,

Точно метеликів легка зграя

Із завмиранням летить на зірку. (С. Єсенін)

Роль порівнянь у тексті.

Порівняння використовуються в тексті з метою посилення його образотворчості та образності, створення більш яскравих, виразних образів та виділення, підкреслення будь-яких суттєвих ознак зображуваних предметів чи явищ, а також з метою вираження авторських оцінок та емоцій.

Метафора- Це слово або вираз, що вживається в переносному значенні на основі подібності двох предметів або явищ за якоюсь ознакою.

В основу метафори може бути покладена схожість предметів за формою, кольором, обсягом, призначенням, відчуттями тощо: водоспад зірок, лавина листів, стіна вогню, безодня горята ін.

Роль метафор у тексті

Метафора є одним із найяскравіших і найсильніших засобів створення виразності та образності тексту.

Через метафоричне значення слів і словосполучень автор тексту як посилює зримість і наочність зображуваного, а й передає неповторність, індивідуальність предметів чи явищ. Метафори є важливим засобом вираження авторських оцінок та емоцій.

Уособлення- це різновид метафори, заснована на перенесенні ознак живої істоти на явища природи, предмети та поняття.

Вітер спить,і все німіє,

Аби заснути;

Ясне повітря сам бояється
На мороз дихнути. (А.А. Фет)

Роль уособлень у тексті

Уособлення служать до створення яскравих, виразних і образних картин чогось, вони пожвавлюють природу, посилюють передані думки і почуття.

Метонімія- Це перенесення назви з одного предмета на інший на підставі їх суміжності. Сумежність може бути проявом зв'язку:

Я три тарілкиз'їв (І.А. Крилов)

Браніл Гомера, Феокрита,

Зате читав Адама Сміта(А.С. Пушкін)

Між дією та знаряддям дії:

Їхні села та ниви за буйний набіг

Прирік він мечам та пожежам(А.С. Пушкін)

Між предметом та матеріалом, з якого виготовлений предмет:

…чи то на сріблі, - на золотіедал (А.С. Грибоєдов)

Між місцем та людьми, які перебувають у цьому місці:

Місто шуміло, тріщали прапори ... (Ю.К. Олеша)

Роль метонімії у тексті

Використання метонімії дозволяє зробити думку яскравішою, лаконічнішою, виразнішою, надає зображуваному предметну наочність.

Синекдоха– це різновид метонімії, що базується на перенесенні значення з одного явища на інше за ознакою кількісного відношення між ними.

Найчастіше перенесення відбувається:

З меншого до більшого:

До нього і птахне летить,

І тигрнейде ... (А.С. Пушкін)

З частини на ціле:

Борода, Що ти все мовчиш?

Роль синекдохи у тексті

Синекдоха посилює виразність та експресію мови.

Перифраза, або перифраза– (в пров. з грец. – описовий вираз) – це оборот, який вживається замість будь-якого слова чи словосполучення.

Петербург - Петра творіння, град Петров(А.С. Пушкін)

Роль перифраз у тексті

Перифрази дозволяють:

Виділити та підкреслити найбільш суттєві ознаки зображуваного;

Уникнути невиправданої тавтології;

Перифрази (особливо розгорнуті) дозволяють надавати тексту урочисте, піднесене, патетичне звучання:

О град державний,

Твердиня північних морів,

Вінець вітчизни православний,

Житло пишне царів,

Петра державне творіння!(П. Єршов)

Гіперболу- (в пров. з грецьк. – перебільшення) це образне вираз, що містить непомірне перебільшення будь-якої ознаки предмета, явища, дії:

Рідкісний птах долетить до середини Дніпра (Н.В. Гоголь)

Літота- (в пров. з грец. - Небагато, помірність) - це образне вираз, що містить непомірне применшення будь-якої ознаки предмета, явища, дії:

Які крихітні корівки!

Є право менш шпилькової головки. (І.А. Крилов)

Роль гіперболи та літоти в текстіВикористання гіперболи та літоти дозволяє авторам текстів різко посилювати виразність зображуваного, надавати думкам незвичайну форму та яскраве емоційне забарвлення, оцінність, емоційну переконливість. Радянський морський командос віктор миколаєвич Леонов

Введення в роботу

Дисертаційне дослідження присвячене розгляду особливостей поетики «Слова про похід Ігорів» у світлі фольклорної традиції.

«Слово про похід Ігорів» - це видатний літературний твір світського характеру, заснований на історичному матеріалі, написаний невідомим автором ХП століття. Вивчення «Слова» виявило його важливу художню особливість: будучи самобутнім авторським твором, орієнтованим на жанрові та стильові літературні традиції свого часу, воно водночас виявляє тісний зв'язок із фольклором. Це проявляється на різних рівнях поетики: у композиції, у побудові сюжету, у зображенні мистецького часу та простору, у стилістичних особливостях тексту. Однією з характерних рис середньовічної літератури, що має з фольклором загальні традиції, була анонімність. Автор давньоруського твору не прагнув уславити своє ім'я.

Історія питання.Дослідження питання про взаємини «Слова» та фольклору набуло розвитку у двох основних напрямках: «описовому», що виразилося у пошуках та аналізі фольклорних паралелей до «Слова», та «проблемному», прихильники якого ставили за мету з'ясувати природу пам'ятника - усно-поетичну або книжково-літературну.

Вперше найяскравіше і найповніше втілення ідея зв'язку «Слова» з народною поезією знайшла роботах М.А.Максимовича. Однак у роботах Нд. Ф. Міллера було розглянуто паралелі між «Словом» та візантійським романом. Полярні погляди – про фольклорність чи книжковість «Слова» – згодом об'єдналися в гіпотезу про двоїсту природу пам'ятника. Деякі підсумки розробки проблеми «Слово» та фольклор були підведені у статті В.П. Адріанової-Перетц ««Слово про похід Ігорів» і російська народна поезія», де було зазначено, що прихильники ідеї «народнопоетичного» походження «Слова» часто не беруть до уваги, що «в усній народній поезії лірика та епос мають кожен свою художню систему» , тоді як у цілісній органічній поетичній системі автора «нерозривно злиті кращі сторони ліричного та епічного стилю». Д.С. Лихачов також обґрунтовано вказував на близькість «Слова» до фольклору, особливо до народних плачів і слав, за ідейним змістом та формою. Так була заявлена невирішена ще в літературознавстві проблема співвідношення фольклорних і літературних елементів у тексті найвідомішої пам'ятки давньоруської літератури.

У ряді робіт висловлювалися ідеї про спорідненість "Слова" з окремими жанрами фольклору. Різні аспектипроблеми взаємозв'язку пам'ятника та фольклору висвітлювалися у роботах І. П. Єрьоміна, Л.А. Дмитрієва, Л.І. Ємельянова, Б.А. Рибакова, С.П. Пінчука, О.О. Зіміна, С.М. Азбелєва, Р. Манна. Ці та багато близьких їм за типом роботи об'єднує загальна установка: на думку їх авторів, «Слово» генетично і формою пов'язане з народно-поетичною творчістю, до якої воно сягає своїм корінням.

Свого часу дуже точну, на наш погляд, думку висловив академік М.М. Сперанський, який писав: «У «Слові» ми бачимо постійні відгомони тих елементів та мотивів, з якими ми маємо справу і в усній народній поезії... Це показує, що ««Слово» є пам'ятником, що поєднує у собі дві області: усну та письмову» . Ця установка і стала для нас стимулом звернення до порівняльного вивчення «Слова про похід Ігорів» і фольклорної традиції та необхідності порушити питання про походження та зв'язок міфологічних образів зі світоглядом автора.

Наукова новизна:Незважаючи на наукові пошуки дослідників, про яких сказано вище, питання формування художньої майстерності автора в епоху раннього середньовіччя, опори на фольклорну традицію ще не отримали вичерпної відповіді у літературознавстві. Д.С. Лихачов писав: «Складне та відповідальне питання… про взаємовідносини системи літературних жанрів давньої Русі та системи жанрів фольклорних. Без ряду великих попередніх досліджень це питання не тільки не може бути вирішене, але навіть ... правильно поставлене.

Дана робота є спробою вирішити питання про те, чому «Слово про похід Ігорів» так насичене фольклором, а також ключове питання про взаємини системи літературних жанрів давньої Русі та системи жанрів фольклорних. У роботі проводиться комплексний аналізфольклорної традиції в «Слові про похід Ігорів»: виявляється, як світогляд впливав на оформлення задуму і втілення ідеї твору, внесені уточнення в проблему вивчення системи фольклорних жанрових форм, використаних автором, проаналізовано зв'язок елементів фольклорного у тексті літературної пам'ятки ХП століття, з образами та стежками «Слова про похід Ігорів».

впливала формування літератури тим, що були готові жанрові форми і художні поетичні прийоми, які використовувалися давньоруськими письменниками, зокрема автором «Слова про похід Ігорів».

«Слово» зазвичай публікується паралельно: мовою оригіналу і в перекладі або окремо в кожному з цих двох варіантів. Для нашого аналізу «Слова про похід Ігорів» необхідно було звернутися до давньоруського тексту, оскільки текст першотвору дозволяє краще зрозуміти художню специфіку твору.

Об'єктом дослідженняє текст «Слова про похід Ігорів» давньоруською мовою, а також фольклорні тексти різних жанрів у записах Х1Х-ХХвв., необхідні для порівняльного аналізу.

Актуальність роботи. Звернення у дисертаційному дослідженні до взаємовідносин усної (фольклорної) та письмової (давньоруської літературної) традицій дуже актуальне, т.к. виявляє взаємозв'язок поетики літературного твори з поетикою фольклору, і навіть процес впливу однієї художньої системи іншу у ранній період становлення російської литературы.

Предмет дослідження- реалізація фольклорної поетики у тексті давньоруської літературної пам'ятки.

Метоюдисертаційного дослідження є комплексне вивчення особливостей поетики фольклору у художній структурі «Слова про похід Ігорів.

На основі загальної мети сформульовані такі приватні завдання:

Виявити основу художнього світосприйняття автора, визначити роль різних структурних елементів у поетиці «Слова», розглянути елементи анімістичних і язичницьких вірувань, відбитих у творі.

Розглянути у «Слові» елементи фольклорних жанрів, загальні жанрові моделі, елементи композиції, особливість хронотопу, спільні із фольклором, фольклорні образи.

Визначити у «Слові» специфіку зображення людини, типу героя, його зв'язок із фольклорною системою образів.

Виявити художні особливості, загальні стилістичні закономірності у створенні тексту пам'ятки та фольклорних творів.

Методологічною основоюдисертації слугували фундаментальні праці академіка Д.С. Лихачова «Людина у культурі Стародавню Русь», «Розвиток російської літератури XI - XVII століть: епохи та стилі», «Поетика давньоруської літератури», «Слово про похід Ігорів. Зб. досліджень та статей (Усні витоки художньої системи «Слова про похід Ігорів». А також роботи В.П. Адріанової-Перетц «Слово про похід Ігорів та російська народна поезія», «Слово про похід Ігорів та пам'ятники російської літератури XI - XIII століть») Збірники досліджень Дані роботи дозволили розглянути наступні аспекти поетики «Слова»: категорії художнього часу та простору, систему художніх засобів у контексті фольклору.

Методика дослідженнявключає комплексний аналіз тексту, що поєднує історико-літературний, порівняльно-типологічний методи.

Теоретична значущість дослідженняполягає в комплексному вивченні особливостей поетики фольклору в художній системі «Слова про похід Ігорів», що важливо для розуміння естетичних цінностей давньоруської літератури в цілому. Виявлення фольклорних традицій різних рівнях поетики тексту передбачає подальшу розробку проблеми, у літературознавстві.

Практичне значення дослідження:матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при читанні лекцій у вузівських курсах з історії російської літератури, у спецкурсі «Література та фольклор», для складання навчальних та методичних посібників з давньоруської літератури, а також у шкільних курсах літератури, історії, курсів «Світова художня культура».

Положення, що виносяться на захист:

1. Поетика «Слова» відбиває думку давньоруського людини, який ввібрав найдавніші міфологічні уявлення слов'ян про світ, але сприймає їх лише на рівні естетичних категорій. У літературу проникають міфологічні персонажі, пов'язані з давніми уявленнями про навколишній світ, але вони сприймаються вже не як божественні істоти, бо як деякі міфологічні чарівні персонажі.

2. У «Слові про похід Ігорів» виявлено елементи численних фольклорних жанрів. З обрядового фольклору відзначаються сліди весільного та похоронного обрядів, присутні елементи змови та заклинань.

У художній структурі пам'ятника помітно вплив епічних жанрів, зокрема, казкового та билинного: в елементах композиції, у сюжетобудуванні, у хронотопі. Система образів близька чарівній казці, хоча виявляються типи героїв, подібні до билинних. Фольклорні образи-символи ліричної пісні вплинули на поетику "Слова". Малі жанрові форми – прислів'я, приказки, притчі є засобом показники та посилення емоційності.

3. У «Слові» використовується характерна для фольклору нероздільність тропів та символів, за допомогою якої автор дає яскраву та образну характеристикугероям, що з'ясовує причини їх вчинків. Синтаксис пам'ятника архаїчний (вплив усної традиції) та багато в чому пов'язаний із поетичним синтаксисом народної ліричної пісні. Ритмічний лад «Слова» створює художній контекст, який співвідноситься з епічної традицією відтворення тексту.

4. Фольклор був «поживним середовищем», яка вплинула формування художньої системи давньоруської літератури у ранній період її становлення, що випливає з аналізу видатного твори ХП століття, пронизаного фольклорними традиціями. У період створення «Слова про похід Ігорів» поглиблюється процес формування літературної поетики, що відбувається під впливом фольклору.

Структура дисертації, що визначається цілями та завданнями дослідження, включає вступ, три розділи (перший і другий розділи складаються з чотирьох параграфів, третій містить три параграфи), висновок та бібліографічний список використаної літератури, що включає 237 найменувань. Загальний обсяг дисертації – 189 сторінок.

Повний текст автореферату дисертації на тему "Поетика фольклору в художній системі "Слова про похід Ігорів""

На правах рукопису

ПОЕТИКА ФОЛЬКЛОРУ У художній «СЛОВА ПРО ПОЛКУ ІГОРЕВУ»

Спеціальність 10.01.01. - Російська література

Владивосток – 2007

Роботу виконано на кафедрі історії російської літератури

ГОУ ВПО «Далекосхідний державний університет» (м. Владивосток)

Науковий керівник:

кандидат філологічних наук, доцент Свиридова Любов Михайлівна

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Рубльова Лариса Іванівна

кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник Краюшкіна Тетяна Володимирівна

Провідна організація: Далекосхідний державний

гуманітарний університет

Захист відбудеться 8 листопада 2007 р. о 14.00 год на засіданні спеціалізованої вченої ради ДМ 212.056.04 при Далекосхідному державному університеті за адресою: 690600, Владивосток, вул. Алеутська, 56, ауд. 422.

З дисертацією можна ознайомитись у Зональній науковій бібліотеці Далекосхідного державного університету за адресою: Владивосток, вул. Мордовцева, 12

Загальна характеристика роботи

«Слово про похід Ігорів» - це видатний літературний твір світського характеру, заснований на історичному матеріалі, написаний невідомим автором ХП століття. Вивчення «Слова» виявило його важливу художню особливість: будучи самобутнім авторським твором, орієнтованим на жанрові та стильові літературні традиції свого часу, воно в той же час виявляє тісний зв'язок з фольклором. зображенні художнього часу та простору, у стилістичних особливостях тексту. Однією з характерних рис середньовічної літератури, що має з фольклором загальні традиції, була анонімність Автор давньоруського твору не прагнув уславити своє ім'я.

Історія питання. Дослідження питання про взаємини «Слова» та фольклору набуло розвитку у двох основних напрямках – «описовому», що виразилося у пошуках та аналізі фольклорних паралелей до «Слова», і «проблемному», прихильники якого ставили за мету з'ясувати природу пам'ятника – усно-поетичну або книжково-літературну

Вперше найбільш яскраве та повне втілення ідея про зв'язок «Слова» з народною поезією знайшла в роботах М. Максимовича Однак у роботах Нд. Ф Міллера було розглянуто паралелі між «Словом» і візантійським романом Полярні погляду - про фольклорність чи книжковість «Слова» - згодом об'єдналися в гіпотезу про двоїсту природу пам'ятника Деякі підсумки розробки проблеми «Слово» і фольклор» було підведено у статті П. Адріанової-Перетц ««Слово про похід Ігорів» і російська народна поезія», де було зазначено, що прихильники ідеї «народнопоетичного» походження «Слова» часто не беруть до уваги, що «в усній народній поезії лірика та епос мають кожен свою художню систему» , тоді як у цілісній органічній поетичній системі автора «нерозривно злиті кращі сторони ліричного та епічного стилю». ДС. Лихачов також обґрунтовано вказував на близькість «Слова» до фольклору, особливо до народних плачів і слав, за ідейним змістом і формою.

У ряді робіт висловлювалися ідеї про спорідненість "Слова" з окремими жанрами фольклору. Різні аспекти проблеми взаємозв'язку пам'ятника та фольклору висвітлювалися в роботах І. П. Єрьоміна, Л.А. Дмитрієва, Л.І. Ємельянова, Б.А. Рыбакова, С.П. їм за типом роботи об'єднує загальна установка, на думку їх авторів, «Слово» генетично і формою пов'язане з народно-поетичною творчістю, до якої воно сягає своїм корінням

Свого часу дуже точну, на наш погляд, думку висловив академік М Н Сперанський, який писав «У «Слові» ми бачимо постійні відгуки тих елементів та мотивів, з якими ми маємо справу і в усній народній поезії. Це показує, що ««Слово» є пам'ятник, що з'єднує в собі дві області- усну та письмову». образів зі світоглядом автора.

Наукова новизна- Незважаючи на наукові пошуки дослідників, про яких сказано вище, питання формування художньої майстерності автора в епоху раннього середньовіччя, опори на фольклорну традицію ще не отримали вичерпної відповіді в літературознавстві. літературних жанрів давньої Русі та системи жанрів фольклорних. Без ряду великих попередніх досліджень питання це не тільки не може бути вирішене, але навіть правильно поставлене

Дана робота є спробою вирішити питання про те, чому «Слово про похід Ігорів» так насичене фольклором, а також ключове питання про взаємини системи літературних жанрів давньої Русі та системи жанрів фольклорних. У роботі проводиться комплексний аналіз фольклорної традиції в «Слові про похід Ігорів» виявляється, як світогляд впливав на оформлення задуму та втілення ідеї твору, внесені уточнення в проблему вивчення системи фольклорних жанрових форм, використаних автором, проаналізовано зв'язок елементів фольклор прийомів, які виявляються в тексті літературної пам'ятки ХП століття, з образами та стежками «Слова про похід Ігорів».

У дослідженні доводиться, що поетична система, що сформувалася в усній народній творчості, безсумнівно, вплинула на поетику середньовічної російської літератури, що формується, в тому числі і на художню структуру «Слова про похід Ігорів» тому, що в період художніх пошуків, у період становлення письмової літератури відпрацьована століттями культура усної поетичної творчості впливала формування літератури тим, що були готові жанрові форми і художні поетичні прийоми, які використовувалися давньоруськими письменниками, зокрема автором «Слова про похід Ігорів».

Об'єктом дослідження є текст «Слова про похід Ігорів» давньоруською мовою, а також фольклорні тексти різних жанрів у записах Х1Х-ХХвв, необхідні для порівняльного аналізу.

Актуальність роботи. Звернення в дисертаційному дослідженні до взаємовідносини усної (фольклорної) і письмової (давньоруської літературної) традицій дуже актуально, тому що виявляє взаємозв'язок поетики літературного твору з поетикою фольклору, а також процес впливу однієї художньої системи на іншу в ранній період становлення російської літератури.

Метою дисертаційного дослідження є комплексне вивчення особливостей поетики фольклору у художній структурі «Слова про похід Ігорів

За підсумками загальної мети сформульовані такі приватні завдання.

Розглянути у «Слові» елементи фольклорних жанрів, загальні жанрові моделі, елементи композиції, особливість хронотопу, спільні з фольклором, фольклорні образи

Визначити у «Слові» специфіку зображення людини, типу героя, його зв'язок із фольклорною системою образів

Методологічною основою дисертації послужили фундаментальні праці академіка ДС Лихачова «Людина у культурі Стародавньої Русі», «Розвиток російської літератури XI – XVII віків-епохиі стилі», «Поетика давньоруської літератури», «Слово про похід Ігорів Сб досліджень і статей (Усні витоки художньої системи «Слова про похід Ігорів». Дані роботи дозволили розглянути наступні аспекти поетики «Слова», категорії художнього часу та простору, систему художніх засобів у контексті фольклору.

Теоретична значимість дослідження полягає в комплексному вивченні особливостей поетики фольклору в художній системі «Слова про похід Ігорів», що важливо для розуміння естетичних цінностей давньоруської літератури в цілому. Виявлення фольклорних традицій на різних рівнях поетики тексту передбачає подальшу розробку проблеми в літературознавстві.

Практичне значення дослідження, матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при читанні лекцій у вузівських курсах з історії російської літератури, у спецкурсі «Література та фольклор», для складання навчальних та методичних посібників з

давньоруської літератури, а також у шкільних курсах літератури, історії, курсів «Світова художня культура». Положення, що виносяться на захист

1 Поетика «Слова» відбиває думку давньоруського людини, який ввібрав найдавніші міфологічні уявлення слов'ян про світ, але вже сприймає їх лише на рівні естетичних категорій. У літературу проникають міфологічні персонажі, пов'язані з давніми уявленнями про навколишній світ, але вони сприймаються вже не як божественні істоти, бо як деякі міфологічні чарівні персонажі

2 У «Слові про похід Ігорів» виявлено елементи численних фольклорних жанрів З обрядового фольклору відзначаються сліди весільного та похоронного обрядів, присутні елементи змови та заклинань.

У художній структурі пам'ятника помітно вплив епічних жанрів, зокрема, казкового і билинного в елементах композиції, в сюжетобудуванні, в хронотопі. Малі жанрові форми - прислів'я, приказки, притчі є засобом характеристики та посилення емоційності

3 У «Слові» використовується характерна для фольклору нероздільність тропів і символів, за допомогою якої автор дає яскраву та образну характеристику героям, з'ясовує причини їх вчинків. Слова» створює художній контекст, співвідносний з епічної традицією відтворення

4. Фольклор був тим «живильним середовищем», яка вплинула на формування художньої системи давньоруської літератури в ранній період її становлення, що випливає з аналізу видатного твору ХП століття, пронизаного фольклорними традиціями. , що відбувається під впливом фольклору

Структура дисертації, що визначається цілями та завданнями дослідження, включає вступ, три розділи (перший та другий розділ складаються з чотирьох параграфів, третій містить три параграфи), висновок та бібліографічний список використаної літератури, що включає 237 найменувань Загальний обсяг дисертації - 189 сторінок

художній структурі тексту

У першому параграфі «Особливості світосприйняття автора «Слова»» аналізуються погляди дослідників на світогляд автора, які відзначають, що взаємозв'язок християнського та язичницького світогляду був відчутний протягом багатьох століть. У параграфі проводиться думка про те, що світогляд автора, безсумнівно, християнський, а язичницькі та анімістичні уявлення, якими пронизаний весь текст пам'ятника, беруть свій початок у традиційній народній культурі і сприймаються як естетичні категорії Світосприйняття автора грунтується на добре знайомій йому, «в » системі образів, багато яких збереглися ще з часів язичництва Багато анімістичних уявлень були також властиві менталітету давньоруської людини, як, втім, і сучасної

Замість язичницької натуралістичної рівноваги автор вводить напружене протистояння духу і матерії І в світі, і в людині вбачається непримиренна боротьба двох початків, що ототожнюються з богом і дияволом, душею і плоттю Замість ідеї вічного круговороту виробляється ідея векторного розвитку від. Людина звертається до моральної відповідальності, вона має зробити свідомий вибір між двома світовими силами, її життя підключається до світового універсууму, її доля стає частиною світової долі. Саме тому автор «Слова» закликає князів до об'єднання – від них залежить доля країни.

У другому параграфі аналізуються язичницькі образи та його функції в «Слові» У структурі поетичних образів «Слова» можна назвати три низки художніх образів, що з язичницькими поглядами

1) Образи, відтворені з урахуванням потужного культурного шару язичницької Русі (Стрибог, Велес, Даждьбог, Хорі як із його іпостасей)

2) Персоніфіковані міфологічні образи та персонажі (Діва-Обида, Карна, Жля, Див, Троян).

3) Опоетизовані образи реальних тварин та птахів (соловей, горностай, сокіл, лебідь, ворон, галка, орел, вовк, лисиця)

Дана коротка характеристикаобразу або групи образів

Аналіз дозволив дійти наступних висновків Анонімність тексту -яскрава риса, що характеризує світогляд автора і ріднить її з фольклором Такі ознаки язичницького світосприйняття, як антропоморфізм і пантеїзм повертають читачів до часів і могутність природних сип. Образи Діви-Образи, Карни, Жлі, Діва - це персоніфіковані образи-символи, пов'язані з темою горя, смутку, скорботи, смерті

Образи тварин, опоетизовані в «Слові», виконують символічну функцію і в той же час доповнюють реалістичну картину природи, рясно представленої у творі.

землі, лебідь – силу водної стихії, її зв'язок зі стихією повітряною. А ворони, галки, соколи, солов'ї, орел - символи неба Така триєдність природних сил асоціюється з образом Світового Древа

Автор використовує міфологізовані образи людей, що давно пішли, художні образи, пов'язані з язичницькими поглядами, персоніфіковані образи для усвідомлення історичної значущості того, що відбувається і сучасності як естетично цінного явища, гідного прославлення.

У третьому параграфі - «Анімістичні уявлення автора та їх функції» - докладно розглядаються образи природи та їх роль у «Слові». світу залишився колишній погляд на природу

За уявленнями, людина силою слова могла змінити майбутнє, панувала над долею інших людей і наказувала силами природи Змова як «давня язичницька молитва» грала головну рольНародне розуміння приписувало силу не самим речам і явищам природи, а слову, яке повідомляло їм цю силу. Вона виходила не від природи, а від людини, від її душі. свою духовну силу випробуваним способом - зверненням до головних природних сил - вітру, сонцю, воді (Дніпру).

Нерозривність зв'язку світу природи і людини забезпечується багатством поетичного стилю Яскравість колірних символів пам'ятника (криваві зорі, чорні хмари, каламутні річки та ін.) - пряме запозичення з язичницького бачення світу, хоча при цьому відзначимо, що і християнське мистецтво активно включало символіку кольору

Функції природи в «Слові» різноманітні підкреслює трагізм ситуації, радість при звільненні князя Ігоря, наближає до читача військові картини, представляючи їх в образах ріллі, жнив, молотьби. символічний сенс, хоча в основі своєї реалістичні Автор не каже, що оточує героїв, він звертає увагу на те, що відбувається навколо, говорить про д і ст. Природа також є засобом вираження авторської оцінки. У цьому відмінність «Слова» від фольклору

У четвертому параграфі «Міфологічні символи і мотиви в художній структурі «Слова»» виявляються основні міфологічні опозиції, важливі для розуміння художньої структури тексту. у тексті Наведено аналіз міфологічної моделі хронотопу та його трансформація у «Слові»

В результаті виявились закономірності міфологічний мотив боротьби світла та пітьми є найважливішим сюжетоутворюючим елементом і

однією з міфологічних опозицій у тексті пам'ятника, ототожнення князів у «Слові» із сонцем перегукується з міфологією (як Володимир Червоне Сонечко в билинах Київського циклу), мотив оборотництва використовується у творі як характеристики героїв (Боян, Ігор, Всеслав Полоцький)

Простір «Слова» неоднорідний, нерозривно пов'язаний з часом, їх характерною особливістю є якісна неоднорідність. Автор звив «обидва підлоги свого часу» так, як у фольклорі «вершки з вершками звивались, потоки з потоками зросталися» Таким чином, створюючи образ часу, автор використовує і художньо осмислені міфологічні уявлення, і фольклорні образи

Автор «Слова» переосмислює поетичну традицію, в основі якої лежать міфологічні уявлення Для нього «хула» та «слава» лише поетичні прийоми, за допомогою яких він оцінює дійсність Первинними були, мабуть, міфологічні уявлення про містичний шлях у потойбічний світ, що втілилися в обряді ініціації, а потім у жанрі чарівної казки У ній зафіксовані риси давніх міфологічних уявлень

Таким чином, зіставляючи шлях Ігоря в «землю незнану» і назад, можна говорити і про те, що в основі оповідального сюжету лежить схожість із давнім міфом. Значить, за кожним символом у творі не просто стоїть реальність.

Для російського сприйняття християнства характерно почуття нероздільності і неслиянности світу божественного і світу людського. Міфологічний підтекст - це фон, на який накладаються зміст твору в цілому і його окремі деталі. чітко вказує на коріння російської духовності людина закликається до моральної відповідальності

У другому розділі «Елементи фольклорних жанрів у художній структурі «Слова»» розглядаються фольклорні жанрові моделі та образи, відображені у пам'ятнику.

Перший пункт першого параграфу виявляє в тексті пам'ятника слави, здравиці, величання, корильні пісні як елементи весільного обряду. новий образ, що нагадує мотиви весільної поезії

Шлюбні мотиви замикання і мотиви полювання зберігають уявлення про найдавніший слов'янський звичай «добування» дружини як дані Фольклорні образи-символи сокола-нареченого, весілля-смерті, весільного бенкету не просто запозичені, плану реальний і символічний Як видно з аналізу тексту, у ХП столітті фольклорні жанрові форми та поетичні образи усної культури органічно вписуються в поетику культури писемної

В окрему групу ми виділяємо князівські слави та здравиці, які використовуються автором, які як жанровий різновид давно пішли з фольклорного побуту. Генетично вони близькі весільним прославленням, але функція їх змінюється Образи «княжого», тисяцького, що збереглися у фольклорних записах XIX століття, також дозволяють припустити, що слави, величі та здравиці князів та дружини існували, оскільки фольклором зафіксовано слова, пов'язані з військово-дружинною тематикою

У другому пункті першого параграфу «Сліди похоронної обрядової поезії в «Слові»» виявляються елементи похоронної обрядності в сюжетній канві твору, причому автору добре відомі два типи похоронної обрядовості. елементами традиційної для середньовіччя похоронної обрядності (чорне покривало, тисове ліжко, синє вино, перли, терем без «юйгса», «д'брьські сани») як вісників горя та смутку, що супроводжують архаїчний обряд кремації

Крім того, в тексті пам'ятника виявлено елементи плачу-голосіння, його традиційна структура - форма монологу, нанизування однорідних конструкцій. е підкорялася сценарію похоронного ритуалу

Основу поетичної образності плачу у фольклорі становлять застиглі поетичні формули - кліше образи птиці-душі, туги, поля, засіяного кручею і обгородженого тугою, моря, наповненого сльозами. плачу полоцького дружинника-поета, який повідомляє про трагічний результат битви та загибель князя Ізяслава Васильковича

Аналіз тексту призводить до висновку, що нерозривний зв'язок похоронної та весільної обрядності виявився в «Слові» у зображенні

кульмінаційних моментів оповіді - так само, як у фольклорі, обряд супроводжує людину у найзнаменніші моменти життя

У третьому пункті другого параграфа «Елементи жанру змови та заклинань у «Слові»» розглядається так званий «плач Ярославни», в якому ми бачимо не голосіння, як традиційно вважають дослідники, а сліди змови та заклинання Доказом є схожість структури, образів, ритмічної організації , стилістики фрагмента Звернення Ярославни до Дніпра за структурою відповідає змові на воду іменування чудового помічника, похвала його могутності або м'який докір, прохання про допомогу Принцип троїчності, що бере початок в індоєвропейській традиції, також свідчить про наявність елементів жанру змови.

Мета звернення Ярославни до сил природи – води, сонця та вітру – перетворити їх на помічників Ігоря. основі фольклорних текстів Образність «Слова» корінням сягає язичницьке минуле, а давні релігійні образи язичництва трансформуються в поетичні. Автор використовує в художній тканині твори архаїчні жанри змови і заклинань, образну систему найдавніших обрядів, їхню стилістику.

У другому параграфі другого розділу «Елементи епічних жанрів у художній структурі «Слова»» ми розглянули особливості сюжетобудування, хронотопу, систему образів, типи героїв, схожі на епічної фольклорної традиції. У пункті першому цього параграфу – «Елементи казкового епосу» – виявлено сюжетні та композиційні елементи народної чарівної казки, визначено роль повтору, казкових мотивів, розглянуто систему образів героїв твору в порівнянні з художньою системою чарівної казки.

Використовуючи казковий тип сюжету - добування нареченої або скарбів, автор вільно замінюється його мотивом добування царства Ігор їде «пошукати граду Тьмуторокані», захопленого половцями Сюжетна лінія в «Слові» співвідноситься з російською чарівною казкою У «Слові» залишення землі для добування царства – попередження про небезпеку (затемнення сонця, тривожна поведінка птахів та тварин) – тимчасова поразка – перемога над ворогом за допомогою помічників – повернення

Автор творчо перетворює казковий сюжет у казці герой здобуває перемогу - і це кінцевий результат Князь Ігор зазнає поразки, але моральна перемога врешті-решт виявляється на його боці Герою чарівної казки зазвичай допомагають наречена (дружина), чарівні помічники (кінь, птах), природа у казці «Гусі-лебеді» - це річка, дерева) У «Слові» Ігореві допомагають дружина (Ярославна), сили природи (кінь, птахи, річка, дерева, трави) Сюжетні елементи явно аналогічні

Як і в казці, світ «реальності» в «Слові» особливий, умовний, причому умовність проявляється у зв'язку з сюжетною дією. Простір відрізняється від казкового тим, що він наповнений реалістичними рисами. тому, що в «Слові» автор «повертається» в історичне минуле, що не лише поглиблює ліричність оповіді, а й посилює епічність. Саме художній час і простір, насичені фольклорно-казковими образами та мотивами, багато в чому визначили поетику «Слова»

Значним днем розкриття ідейного змісту в епічної традиції є повторюваний мотив, позначений в «Слові» як думка про необхідність єднання російських князів перед небезпекою Формули переходу від однієї події до іншого («Довго ніч тьмяніти Зоря і запала, м'гла поля покрила»), про тимчасового проміжку («ніч тьмяніє», «темрява поля покрила») у тексті несуть відбиток психологізму

Виділивши, як у казці, героя на початку оповіді, автор всю дію пов'язує з ним, але, поєднуючи в одному творі епічне та ліричне (характеристика книжкового стилю) ускладнює однолінійність ретроспективними відступами у минуле, «звиваючи обаполи часу»

Найважливішим у «Слові» є мотив потроєння Інший мотив - шлях героя - богатиря, воїна, в образі якого зливаються казкові та булинні мотиви шлях у казці - шлях в інший світ Повернутись назад неушкодженим можна за допомогою чарівних сил чи предметів

Як посередник між світом живих і мертвих виступає кінь (основна функція) Мабуть, така часта (тричі в невеликому фрагменті тексту) згадка образу коня повинна була підкреслити небезпеку, що щохвилини підстерігає Ігоря на шляху додому. З нашої точки зору, тут функція коня-поніка з реальним фактом, створюючи складний художній образ помічника Використання мотивів чарівної казки (порушення заборони, перевертання, живої та мертвої води) дозволило описати реальні події, не знижуючи рівня ідеалізації головного героя.

У «Слові» присутня майже повна система образів російської чарівної казки герой-удачник - Ігор, чарівні помічники - брат Всеволод і дружина, Ярославна, Овлур, сили природи, покликані за допомогою закляття, тварини, птиці, шкідники - половці. помічники

Князь Ігор уособлює собою тип героя-удачника, який за допомогою чарівних помічників повертається та Руську землю, глибоко покаявшись у своїх «крамолах». Разом з тим, на відміну від казки, в образах героїв «Слова» вже видно індивідуальні риси.

подається не як абстрактна ідеальна властивість, а як необхідна йому надалі Ігор наділений і реалістичними рисами, індивідуалізований порівняно з казковим героєм. Так, використовуючи фольклорну модель, автор створює літературний образ

Виходячи за рамки системи казкових образів, автор вводить безліч персонажів, необхідних для розкриття ідеї твору Позитивні герої, що втілюють ідеали минулого, розширюють рамки оповіді, негативні, втілюють «чвари» минулого Процес застосування фольклору в літературу ясно видно вже в ускладненні системи образів.

У другому пункті другого параграфа «Елементи билинного епосу» розглянуто композиційні та сюжетні елементи жанру билини в структурі тексту, типи героїв, близькі булинним. автор «Слова» малює, використовуючи фольклорні формули, прийом гіперболізації - один із способів художнього узагальнення, типовий для усного епосу

Малюючи образи князів, він зображує їх реалістично і в той же час використовує поетичну ідеалізацію, властиву билинам наділяє їх певним комплексом якостей, створює ідеал захисника батьківщини, гіперболічно зображує військову доблесть та політичну владу тих князів, від яких чекає реальної допомоги в об'єднанні воїн. Настаючих половців Епічний герой наділений надзвичайною військовою доблестю, його переваги перевіряються в битві Риси ідеального билинного героя втілені в образах Всеволода Святославича, Всеволода Юрійовича, Ярослава Осмомисла

Конкретні географічні назви у тексті пам'ятника також зближують його з билинним епосом У билинах богатир поєднує у собі всі властивості російського війська, російської дружини чи російського селянства, у «Слові» образи героїв - князів характеризуються через подвиги їх дружини Перед нами - відбита у «Слові» початкова стадія того процесу, який у епосі пізніший час призвів до того що, що російське військо виявилося зображеним у збірному образі богатиря

Подібність до билини відзначається в «Слові» в ідеї єдності Руської землі, в образі Степу, в образах князів, ритмічній структурі, мотиві оборотництва, прийомі гіперболізації. палілогії, прийом ретардації та композиційного уповільнення (рефрени, потрійні звернення, повтори)

Відповідності в сюжеті виявляють самостійність художнього мислення автора Він будує на знайомих фольклорних прийомах свою систему художніх засобів Відмінність у тому, що автор вводить у сюжет лінії інших героїв, які прямо не беруть участь у поході (Святослав, Ярославна, Всеслав Полоцький та ін.)

У третьому пункті другого параграфу «Фольклорні образи-символи ліричної пісні у художній структурі «Слова»» розглянуто елементи жанру ліричної пісні у тексті пам'ятника, зазначено особливості використання автором образів-символів ліричної пісні.

Основна маса колірних символів відображається через вибір яскравих фарбі обмежена кількість кольорів, що є визначальною рисою фольклорного стилю, що веде початок від магічних символів. , «біла хорюгівка», «сірі вовки», «сизі орли»). Характерною особливістю образів-символів «Слова» є їхня двоплановість максимальна конкретність і зримість художнього зображення

Автор переймав традиції народної поезії, використовуючи загальнофольклорні образи битви-жнив та битви-бенкету. Реалістична картина накладається на художні образи, створюючи символічну метафоричну реальність. - образ захисника російської землі, сили, відваги, молодості Символічний і образ гнізда-рода Ворон і орел як символи використовуються в солдатських піснях, що дозволяє судити про їх зв'язок з колишніми дружинними піснями, наявність елементів яких ми виявляємо в тексті «Слова»

Зіставлення фольклорних текстів із текстом твору дозволяє зробити висновок, що і композиційно, і наявністю традиційних формул, і стилістично зачин «плачу Ярославни» відповідає поетиці ліричної пісні. Риси солдатської пісні («чорна земля під копытами кістьми була галявина, а кров'ю поляна тугою зітхання по Руській землі») відбилися в образній системі «Слова про похід Ігорів»

Елементи жанру ліричної пісні ми бачимо також у образній стуктурі та художніх прийомах фрагмента «Униша квіти скаргою, і дерево з тугою до землі схилилося», тому що сумні думки автора щодо смерті молодого Ростислава передаються через образи, характерні для народної ліричної пісні. Проте, якщо виникає потреба, автор поєднує народну та літературну традиції, щоб виявити ідеологічний підтекст всього твору загалом

Композиція «Слова» підпорядкована емоційно-ліричним вимогам і не має відношення до історичної чи іншої оповідної структури. Саме така композиція властива народній ліричній пісні

У четвертому пункті другого параграфа «Прислів'я, приказки та інші малі жанрові форми» визначено функції цих жанрів у тексті пам'ятника, дано аналіз образів, структури, малих жанрових форм. Кожне з прислів'їв є метафоричним узагальненням конкретної ситуації.

характер,- прояв найширшого світогляду та глибокої ерудиції автора. В докладний описприкмет, ознак позначилася залежність середньовічної людинивід сил природи Тому опис знамень у давньоруській літературі органічно входило в сюжет, допомагало його організовувати, надавало розповіді драматичну гостроту та напруженість, було провісником психологізму.

Використання автором прислів'їв, приказок, прикмет, дражнилок як засобу характеристики персонажів та посилення емоційності розповіді свідчить про великий вплив усної традиції на художню структуру «Слова»

Фольклор був живильним середовищем, з якого «виростала» російська література Активно побутові обряди усвідомлювалися автором як невід'ємна частина життя, а елементи язичницької культури були настільки звичні, що сприймалася як повсякденні. уявлень дохристиянської Русі

Зміст і поетика розповіді перебували залежно від зразків фольклорних творів, оскільки ще була сформована художня система самої давньоруської літератури Автор спирався також у традиції дружинної поезії періоду слов'янського єдності. Структура давньоруського пам'ятника настільки поліфонічна, що містить у собі риси практично всіх жанрів фольклору. Як і фольклорі, реальні події проходять певну художню трансформацію.

У третьому розділі «Фольклорна традиція в поетичному стилі та мові «Слова»» основна увага приділяється аналізу системи художніх прийомів, встановленню особливостей застосування засобів художньої виразності, їх функцій, визначенню зв'язків поетичного синтаксису твори з народнопоетичним, виявленню ролі звукових засобів та значення ритміки організації тексту

У першому параграфі «Фольклорні засоби художньої образотворчості у «Слові»» розглянуто різні видиФольклорних тропів, дана їх характеристика, визначено функції Засоби художньої виразності проаналізовано в порядку їхньої частотності в тексті пам'ятника.

Художні прийоми та образи пов'язані з особливим поетичним уявленням про світ. По-перше, весь світ - живий, природа і людина єдині, тому культ землі, води, сонця, одухотворені та неживі явища в природі пов'язані. формулою Тропи в основі своєї фольклорні, як і вся образна система«Слова»

Підкреслюючи традиційність основних поетичних стежок у «Слові», зауважимо, що воно будується як індивідуальний неповторний твір, що має художні цінності, які не можуть бути зведені навіть до найбагатших традицій Автор виявляє свої художні

здібності, створюючи на фольклорній основі власні кошти художньої виразності, або ж переосмислює вже відомі.

У другому параграфі «Поетичний синтаксис «Слова» та його зв'язок із фольклорною традицією» виявлено зв'язок поетичного синтаксису пам'ятника з народнопоетичним, дано аналіз основних синтаксичних прийомів, їх функції. Синтаксис «Слова» є взірцем синтезу архаїчних засобів та нового художнього змісту. Справжність пам'ятника може бути підтверджена, в тому числі, і паратаксичною організацією висловлювання, властивою найдавнішому мовному ладу. Поетичний синтаксис твору, безсумнівно, пов'язаний з уснопоетичною традицією, особливо в частині ліричної складової

У третьому параграфі «Звукопис «Слова» та її функції у контексті фольклору» дано аналіз звукопису як поетичного засобу усного твору, основи системної організації словесного та образного матеріалу у тексті. Ми дійшли висновку, що для «Слова» характерна «звукова поетизація стилю», за якої звукопис відігравав роль не лише поетичний, а й семантичний.

Звукопис пов'язаний у «Слові» з усними формами поезії та з ораторським мистецтвом одночасно, що й призводило до поєднання риторичних прийомів з поетикою народної творчості, відображеного в живому слові. Звук у «Слові» виконує композиційну, художню та змістовно-смислову функції показується через вибір яскравих фарб та обмежену кількість кольорів, що є визначальною рисою фольклорного стилю, що веде початок від магічних символів. Поетичний стиль «Слова» будується на яскравому поєднанні контрастних кольорів – фарб.

Фонетичні прийоми грають велику роль і у створенні ритму пам'ятника. За допомогою асонансів та алітерацій рядки прив'язуються один до одного, створюючи окрему цілісну одиницю ритму. Ритмічна організація тексту пов'язана з фольклорною поетичною традицією

У Висновку підбиваються підсумки дослідження Автор створював свій твір, спираючись на добре знайому йому поетику фольклору. Його завданням було, поєднавши всі відомі художні форми та прийоми, створити образ, який змушує читача перейнятися ідеями патріотизму та єдності перед лицем настаючої небезпеки, яку автор, як людина, близька до військової феодальної верхівки і мисляча стратегічно і тактично, добре усвідомлював. не зафіксувати дійсні події, а показати їх внутрішню сутність, звернувши увагу читача на ключові ідеї твору та використовуючи доступну та добре відому та автору, та читачам художню систему фольклору

сформовано художню систему найдавнішої літератури.

Структура давньоруської пам'ятки настільки поліфонічна, що містить у собі риси практично всіх жанрів фольклору. Це переконує в тому, що автор був максимально наближений до народного середовища. органічно вводив у художню канву свого твору, але не залишався в рамках колишніх жанрових і фольклорних форм, а, змінюючи їх і підпорядковуючи своєму художньому завданню, так розвивав літературу ХП століття Як і у фольклорі, реальні події проходять певну художню трансформацію Творчо переосмислюючи традицію створює самостійний твір, з сильним особистісним початком

У списку літератури дається перелік джерел, довідкових та енциклопедичних видань, досліджень, монографій, статей, присвячених поетиці «Слова про похід Ігорів» Список літератури містить також ті роботи, які визначили собою методологічний апарат дослідження

Перспективними напрямами дослідження могли стати ті, де розглядаються різні аспекти співвідношення язичницького і християнського компонентів у світогляді автора. Необхідно виявити надалі елементи фольклорних жанрів, зокрема, паремій, простежити організуючу функцію фольклорних символів у художній структурі тексту.

Апробація дослідження та бібліографічний опис публікацій на тему дисертаційного дослідження

Протягом 2005-2006 р. основні положення даного дослідження пройшли апробацію в курсі лекцій «Давньоруська література» у коледжі філії ДВГУ у м. Артемі, в курсі лекцій «Давньоруська література та православ'я» для вчителів-філологів м Артема на 2005 р., у виступі міжнародних, всеросійських та регіональних конференціях.

"Прогресивні технології розвитку". Міжнародна науково-практична конференція, грудень 2005 р.

«Якість науки – якість життя» Міжнародна науково-практична конференція, лютий 2006 р.

«Фундаментальні та прикладні дослідження в системі освіти». Міжнародна 4-та науково-практична конференція (заочна), лютий 2006 р.

«Складники науково-технічного прогресу». 2-а міжнародна науково-практична конференція, квітень 2006 р.

Доповідь «Елементи фольклорних жанрів у художній структурі «Слова про похід Ігорів» на літературознавчому семінарі за спеціальністю 10 01 01 – жовтень 2006р.

3.До питання плачу Ярославни в «Слові про похід Ігорів» // Прогресивні технології розвитку: сб матеріалів міжнар наук-практ конф, 10-11 груд 2005 р - Тамбов Першина, 2005. - С. 195-202

4 До питання про поетику «Слова про похід Ігорів» // Фундаментальні та прикладні дослідження в системі освіти матеріали 4-й Міжнар. наук конф / отв ред Н. Н. Болдирєв - Тамбов Першина, 2006 -З 147-148

5.Особливості використання елементів дружинної поезії в «Слові про похід Ігорів» // Прогресивні технології розвитку сб матеріалів міжнар. наук-практ конф, 10-11 груд 2005 - Тамбов Першина, 2005 - З 189-195

6 Особливості світогляду російської людини // Приморські освітні читання, пам'яті святих Кирила і Мефодія сб тез і докл - Владивосток * Вид-во ДВГУ, 2007. - Вип. 5 – З 96-98.

7 Пейзаж у «Слові про похід Ігорів» і його зв'язок з фольклором // Якість науки - якість життя: сб матеріалів міжнар наук-практ. конф, 24-25 лют. 2006 р. - Тамбов: Першина, 2006 - С. 119-124

8 Поетика фольклору в художній системі «Слова про похід Ігорів» // Вісн. Помор ун-ту. Сер Гуманіг та соціальні науки 2007 - № 3 - С.83-87. 9.Елементи чарівної казки в «Слові про похід Ігорів» // Складові науково-технічного прогресу: сб матеріалів. – Тамбов Першина, 2006. – С. 240-247.

10 Елементи жанру народної піснів «Слові про похід та Ігорів» // Нові технології в освіті -Воронеж Науч кн, 2006 - №1. - С. 81-83 11. Елементи похоронної та весільної обрядової поезії в «Слові про похід Ігорів» // Складові науково-технічного прогресу сб матеріалів. – Тамбов: Першина, 2006 – С. 247-258.

Новосьолова Антоніна Миколаївна

ПОЕТИКА ФОЛЬКЛОРУ У МИСТЕЛЬНІЙ СИСТЕМІ «СЛОВА ПРО ПОЛКУ ІГОРЕВУ»

Підписано до друку 21.09.2007 Формат 60x84/16. Ум. піч. л. 1,16. Уч.-вид. л. 1,26. Тираж 100 екз.

Видавництво Далекосхідного університету 690950, м. Владивосток, вул. Жовтнева, 27

Надруковано в друкарському комплексі ОУ ДВГУ 690950, м. Владивосток, вул. Жовтнева, 27

1.2. Язичницькі образи та його функції у «Слові».

1.3 Елементи анімістичних уявлень автора у «Слові».

1.4. Міфологічні символи та мотиви у «Слові».

РОЗДІЛ 2. ЕЛЕМЕНТИ ФОЛЬКЛОРНИХ ЖАНРІВ У ХУДОЖНІЙ

СТРУКТУРІ "СЛОВА".

2.1. Риси обрядового фольклору у художній структурі жанрів пам'ятника.

2.1.1. Слави (здравиці, величі), корильні пісні як елементи весільного обряду у «Слові».

2.1.2. Сліди похоронної обрядової поезії у «Слові».

2.1.3. Елементи жанру змови та заклинань у «Слові».

2.2. Вплив епічних жанрів на художню структуру "Слова".

2.2.1. Риси казкового епосу у «Слові».

2.2.2 Риси билинної поетики у «Слові».

2.3. Фольклорні образи-символи ліричної пісні у художній структурі «Слова».

2.4. Прислів'я, приказки та інші малі жанрові форми у «Слові».

РОЗДІЛ 3. ФОЛЬКЛОРНА ТРАДИЦІЯ У ПОЕТИЧНОМУ СТИЛІ ТА МОВІ

3.1. Фольклорні засоби художньої образотворчості у «Слові».

3.2. Поетичний синтаксис «Слова» та його зв'язок із фольклорною традицією.

3.3. Звукопис у «Слові» та її функції у контексті фольклору.

Запровадження дисертації 2007 рік, автореферат з філології, Новосьолова, Антоніна Миколаївна

Дисертаційне дослідження присвячене розгляду особливостей поетики «Слова про похід Ігорів» у контексті фольклорної традиції.

Слово про похід Ігорів» - це середньовічний літературний твір світського характеру, заснований на історичному матеріалі, що зумовлює багаторівневий підхід до його вивчення. Воно може вивчати як пам'ятник літератури, як лінгвістичне явище. Воно дає уявлення про військове мистецтво, тактику бою, озброєння середньовіччя. "Слово" привертало увагу археографів, істориків, біологів, географів, а також фольклористів.

Вивчення «Слова» виявило його важливу художню особливість: будучи авторським твором, що має яскраву своєрідність виразних засобів, воно водночас багато в чому близьке до фольклорних творів. Зв'язок із фольклором проявляється у композиції, в сюжетобудуванні, у зображенні художнього часу та простору, у стилістичних особливостях тексту. Однією з характерних рис давньоруської літератури, що має з фольклором загальні традиції, була анонімність. Автор давньоруського твору не прагнув уславити своє ім'я. Тому ми знаємо, хто був автором літературних творів, особливо раннього середньовічного періоду, як і знаємо творців казок, билин, пісень.

Принципи відбору художнього матеріалу. Зазвичай, публікуючи «Слово», видавці дають його мовою першотвору або в перекладі, іноді - паралельно, наводячи обидва варіанти. Ми у своєму аналізі «Слова про похід Ігорів» звертаємося до давньоруського тексту, оскільки текст оригіналу дозволяє краще зрозуміти художню специфіку твору.

Об'єктом дослідження є текст «Слова про похід Ігорів» давньоруською мовою, а також фольклорні тексти різних жанрів у записах Х1Х-ХХвв., необхідні для порівняльного аналізу.

Актуальність роботи: Звернення у дисертаційному дослідженні до взаємовідносин усної (фольклорної) та письмової (давньоруської літературної) традицій дуже актуальне, т.к. виявляє взаємозв'язок поетики літературного твори з поетикою фольклору, і навіть процес впливу однієї художньої системи іншу у ранній період становлення російської литературы.

Предмет дослідження – реалізація фольклорної поетики у тексті давньоруської літературної пам'ятки.

Метою дисертаційного дослідження є комплексне вивчення особливостей поетики фольклору у художній структурі «Слова про похід Ігорів.

На основі загальної мети сформульовані такі окремі завдання:

1. Виявити основу художнього світосприйняття автора, визначити роль різних структурних елементів світогляду у поетиці «Слова», розглянути елементи анімістичних та язичницьких вірувань, які відображені у творі.

2. Розглянути у «Слові» елементи фольклорних жанрів, загальні жанрові моделі, елементи композиції, особливість хронотопу, спільні з фольклором, фольклорні образи.

3. Визначити в «Слові» специфіку зображення людини, типу героя, його зв'язок із фольклорною системою образів.

4. Виявити художні особливості, загальні стилістичні закономірності у створенні тексту пам'ятки та фольклорних творів.

Методологічною основою дисертації слугували фундаментальні праці академіка Д.С. Лихачова «Людина в культурі Стародавньої Русі», «Розвиток російської літератури XI – XVII століть: епохи та стилі», «Поетика давньоруської літератури», «Слово про похід Ігорів. Зб. досліджень та статей (Усні витоки художньої системи «Слова про похід Ігорів»), а також роботи В.П. Адріанової-Перетц «Слово про похід Ігорів і російська народна поезія», «Слово про похід Ігорів і пам'ятники російської літератури XI - XIII століть» Зб. досліджень. Дані роботи дозволили розглянути такі аспекти поетики «Слова»: категорії мистецького часу та простору, систему мистецьких засобів у контексті фольклору.

Методика дослідження включає комплексний аналіз тексту, що поєднує історико-літературний, порівняльно-типологічний методи.

Історія питання. Дослідження питання про взаємини «Слова» та фольклору отримало розвиток у двох основних напрямках: «описовому», що виявилося у пошуках та аналізі фольклорних паралелей до «Слова», і «проблемному», прихильники якого ставили за мету з'ясувати природу пам'ятника - усно-поетичну або книжково-літературну.

У роботах Н.Д. Церетельова вперше була висловлена думка про «народність» стилю «Слова» (близький до стилю «богатирських повістей»). Дослідник визначив мову пам'ятника як «простонародну» та вказав на наявність у ній постійних епітетів – найбільш характерних для творів фольклору. Автор "Історії російського народу" Н.А. Польовий визначив «Слово» як «найдавніший пам'ятник поезії», що поєднує в собі риси народної лірики та епічних творів[цит. за 47, 304].

Вперше найбільш яскраве та повне втілення ідея про зв'язок «Слова» з народною поезією знайшла у працях М.А.Максимовича, який бачив у пам'ятнику «початок тієї південноруської епопеї, яка потім звучала в думах бандуристів і в багатьох українських піснях». Аналізуючи ритміку давньоруського тексту, дослідник виявив у ній ознаки розміру українських дум; розглядаючи особливості поетики пам'ятника, він навів фольклорні паралелі епітетам, образам та метафорам, характерним для «Слова».

Проте Нд. Ф. Міллер, у роботі якого були розглянуті паралелі між «Словом» та візантійським романом, зазначив, що один із головних доказів книжності «Слова» слід бачити на його початку, у зверненні автора до читачів, у спогаді про співака давнини Бояни, хитромудрість стилю , у присвяченості автора у відносинах князів, повчальний характер пам'ятника, далекий від фольклорних творів, оскільки, на його думку, «мораль у всіх видах, . у житіях, у притчах, у висловах - становить характерну рисукнижкової словесності».

Полярні погляди – про фольклорність чи книжковість «Слова» – згодом об'єдналися в гіпотезу про двоїсту природу пам'ятника. Так, на думку автора "Курсу історії російської літератури" В.А. Келтуяли, «Слово» пов'язане з усними творами патріархально-родового та князівсько-дружинного походження, з одного боку, і з візантійською та російською літературами – з іншого.

Деякі підсумки розробки проблеми «Слово» та фольклор» було підведено у статті В.П. Адріанової-Перетц «Слово про похід Ігорів» і російська народна поезія». Вона вказала на однобічність методу накопичення паралелей до окремих епізодів і словосполучень, до фразеології та ритміки «Слова» - способу аналізу, при якому питання про художній метод твору замінюється зіставленням стилістичних засобів.

При цьому, наголосила В.П. Адріанова-Перетц, прихильники ідеї «народнопоетичного» походження «Слова» часто не беруть до уваги, що «в усній народній поезії лірика та епос мають кожну свою художню систему, тоді як у цілісній органічній поетичній системі автора «нерозривно злиті кращі сторони ліричного та епічного ». «Причиною такого збігу «Слова» з народним епосом, на думку дослідниці, - у самому методі відображення дійсності є не вплив фольклору, не підпорядкування йому письменника, а те, що цей письменник поставив перед собою завдання, аналогічне до мети героїчних усних пісень його часу» .

Так, В.П. Адріанова-Перетц вважає проблему взаємини літератури та фольклору у Стародавній Русі «проблемою двох світоглядів та двох художніх методів, то що зближувалися до повного збігу, то розходилися за принциповою непримиренності». На ряді конкретних прикладів дослідниця показала, що близькість «Слова» з народною поезією не вичерпується однією подібністю елементів художньої форми, вважаючи, що першорядна спільність ідей, подій, світорозуміння в цілому.

Д.С. Лихачов обґрунтовано вказував на близькість «Слова» до фольклору, особливо до народних плачів і слав, за ідейним змістом і формою: «Народно-пісенний початок виражено в «Слові» сильно і глибоко. «Слово» поєднує у собі і усну народну стихію, і письмову. Письмове походження «Слова» позначається на змішанні різних прийомів усної народної творчості. У «Слові» можна знайти близькість і до усного причети, і до билини, і до слав. і до ліричної народної пісні. .

Саме Д.С. Лихачов зауважив, що художня система «Слова» вся побудована на контрастах і що «один із найгостріших контрастів, що пронизують усе «Слово», - це контраст книжкових елементів стилю з народно-поетичними». За його словами, народна стихія у «Слові» виявляється у улюблених народною поезією негативних метафорах, а також у фольклорних епітетах, у деяких гіперболах, порівняннях. Чудово, що емоційна протилежність цих жанрів дає можливість автору створити «той широкий діапазон почуттів і змін настроїв, який так характерний для «Слова» і який. . Таким чином була заявлена невирішена ще в літературознавстві проблема співвідношення фольклорних і літературних елементів у тексті найвідомішої пам'ятки давньоруської літератури.

У ряді робіт висловлювалися ідеї про спорідненість "Слова" з окремими жанрами фольклору. Так, думка М.А. Максимовича про близькість «Слова» українським думам та південноруській поезії була доповнена іншою точкою зору – про спорідненість «Слова» з північно-російською билинною поезією. Вперше билинні паралелі були наведені Н.С. Тихонравовим, та був тема була розвинена роботах Ф.І. Буслаєва, який відстоював у полеміці з В.В. Стасова національна своєрідність російських билин і акцентувала у зв'язку з цим увагу на зв'язках народного епосу з художньою системою «Слова».

Позиція ж Є.В. Барсова щодо співвідношення «Слова» та билин була неоднозначною. Вчений підкреслював, що з близькості художніх засобів ці твори мають різну природу: билина - твір загальнонародне, тоді як «Слово» - «чисто дружинне». Дослідник знаходив також паралелі до «Слова» в образах похоронних та рекрутських плачів. У низці робіт - П.А. Безсонова, Є.Ф. Карського, В.М. Перетця, В.Ф. Мочульського та ін - наводяться паралелі з білоруського фольклору. Різні аспекти проблеми взаємозв'язку пам'ятника та фольклору висвітлювалися також у роботах І. П. Єрьоміна, Л.А. Дмитрієва, Л.І. Ємельянова,

Б.А. Рибакова, С.П. Пінчука, О.О. Зіміна, С.М. Азбелєва, Н.А. Мещерського, Р. Манна.

Ці та багато близьких їм за типом роботи об'єднує загальна установка: на думку їх авторів, «Слово» генетично і формою пов'язане з народнопоетичною творчістю, до якої воно сягає своїм корінням.

В.М. Перетц, висвітливши аспекти взаємовідносини «Слова» та фольклору в «Нотатках до тексту «Слова про похід Ігорів», на противагу існуючому з часів М.А. Максимовича та Ф.І. Буслаєва думав про вплив на автора «Слова» народної поезії, висунув гіпотезу про зворотний вплив - «Слова» та схожі з ним пам'ятки давньоруської літератури на народних співаків. Це становище вчений аргументував матеріалами із записів пісень, лікарів, а також даними народних забобонів та побуту. У монографії «Слово о полку 1горевимм - пам'ятка феодально! Україні - Русі XII вжу» отримали розробку обидві сторони питання, що розглядається: «Слово» і фольклор, з одного боку (епітети в «Слові» і в усній традиції та ін.); «Слово» та пам'ятники писемності – з іншого («Слово» та Біблія, «Слово» та «Повість про руйнування Єрусалима» Йосипа Флавія).

А.І. Никифоров висунув оригінальне припущення про те, що «Слово про похід Ігорів» - билина XII століття. В результаті деякої тенденційності інтерпретації вчений дійшов висновку про повну відповідність «Слова» билинному жанру і відсутність у ньому будь-яких характеристик твору письмового. Такий погляд і подібні до нього позиції отримали критичну оцінку в науці. Наприклад, І.П. Єрьомін справедливо заперечував: «Заперечувати тепер літературну природу «Слова про похід Ігорів» - означало б заперечувати факт, встановлення якого є одним із найміцніших завоювань нашої науки. Останнім часом помічається декому тенденція виводити «Слово» все лише з фольклору. Ця тенденція має бути безумовно засуджена, бо вона. суперечить усьому з того що нам відомо про «Слові», продиктована хибною думкою, що тільки «фольклорне» - народно».

Свого часу дуже точну, на наш погляд, думку висловив академік М.М. Сперанський: «У «Слові» ми бачимо постійні відгомони тих елементів та мотивів, з якими ми маємо справу і в усній народній поезії. Це показує, що «Слово» є пам'ятником, що поєднує у собі дві області: усну та письмову. Ці області в ньому настільки тісно сплітаються, що ми не розуміли в «Слові» багато, поки при вивченні його не звернулися. до порівняльного вивчення письмової літератури, .і традиційної, усної чи «народної». Ця установка і стала для нас стимулом звернення до порівняльного вивчення «Слова про похід Ігорів» і фольклорної традиції та необхідності порушити питання про походження та зв'язок міфологічних образів зі світоглядом автора.

Наукова новизна: Незважаючи на наукові пошуки дослідників, про яких сказано вище, питання формування художньої майстерності автора в епоху раннього середньовіччя, опори на фольклорну традицію ще не отримали вичерпної відповіді у літературознавстві. Д.С. Лихачов писав: «Складне та відповідальне питання - питання про взаємини системи літературних жанрів давньої Русі та системи жанрів фольклорних. Без ряду великих попередніх досліджень питання це не тільки не може бути вирішене, але навіть більш-менш правильно поставлене.

Дана робота є спробою вирішити питання про те, чому «Слово про похід Ігорів» так насичене фольклором, а також ключове питання про взаємини системи літературних жанрів давньої Русі та системи жанрів фольклорних. У роботі проводиться комплексний аналіз фольклорної традиції в «Слові про похід Ігорів»: виявляється, як світогляд впливав на оформлення задуму та втілення ідеї твору, внесено уточнення в проблему вивчення системи фольклорних жанрових форм, використаних автором, проаналізовано зв'язок елементів фольклор поетичних прийомів, які виявляються в тексті літературної пам'ятки ХП століття, з образами та стежками «Слова про похід Ігорів».

У дослідженні доводиться, що поетична система, що сформувалася в усній народній творчості, безсумнівно, вплинула на поетику середньовічної російської літератури, що формується, в тому числі і на художню структуру «Слова про похід Ігорів» тому, що в період художніх пошуків, у період становлення письмової літератури відпрацьована століттями культура усної поетичної творчості впливала формування літератури тим, що були готові жанрові форми і художні поетичні прийоми, які використовувалися давньоруськими письменниками, зокрема і автором «Слова про похід Ігорів».

Теоретичне значення дослідження полягає у комплексному вивченні особливостей поетики фольклору в художній системі «Слова про похід Ігорів», що важливо для розуміння естетичних цінностей давньоруської літератури в цілому. Виявлення фольклорних традицій різних рівнях поетики тексту передбачає подальшу розробку проблеми, у літературознавстві.

Практичне значення дослідження: матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при читанні лекцій у вузівських курсах з історії російської літератури, у спецкурсі «Література та фольклор», для складання навчальних та методичних посібників з давньоруської літератури, а також у шкільних курсах літератури, історії, курсів « Світова художня культура".

Основні положення дисертації апробовані в курсі лекцій «Давньоруська література» у коледжі філії ДВГУ у м. Артемі, «Давньоруська література та православ'я» для вчителів-філологів м. Артема у 2005 р., у виступах на міжнародних, регіональних конференціях:

П'яті Приморські освітні читання, пам'яті святих рівноапостольних Кирила та Мефодія.

Шости Приморські освітні читання, пам'яті святих рівноапостольних Кирила та Мефодія.

"Прогресивні технології розвитку". Міжнародна науково-практична конференція – грудень 2005 р.

«Якість науки – якість життя». Міжнародна науково-практична конференція – лютий 2006 р.

«Фундаментальні та прикладні дослідження в системі освіти». Міжнародна 4-та науково-практична конференція (заочна) – лютий 2006 р.

«Складники науково-технічного прогресу». 2-а міжнародна науково-практична конференція – квітень 2006 р.

1. Поетика фольклору в художній системі «Слова о полку

Ігорев» / / Вісник Поморського університету. - Архангельськ: Серія «Гуманітарні та соціальні науки»: 2007. - №3 - С.83-87 (0,3 д.а.).

2. До питання плачу Ярославни в «Слові про похід Ігорів» // Прогресивні технології розвитку: Зб. матеріалів міжнародної науково-практичної конференції: 10-11 грудня 2005 р. – Тамбов: Першина, 2005. -С. 195-202 (0,3 д.а.).

3. Особливості використання елементів дружинної поезії в «Слові про похід Ігорів» // Прогресивні технології розвитку: Зб. матеріалів міжнародної науково-практичної конференції: 10-11 грудня 2005 р. - Тамбов: Першина, 2005. - С. 189-195 (0,3 д.а.).

4. До питання про поетику «Слова про похід Ігорів» // Фундаментальні та прикладні дослідження в системі освіти: матеріали 4-ї Міжнародної наукової конференції / відп. ред. Н.М. Болдирєв. - Тамбов: Першина, 2006. - С. 147-148 (0,2 д.а.).

5. Елементи чарівної казки в «Слові про похід Ігорів» // Складові науково-технічного прогресу: Зб. матеріалів. - Тамбов: Першина, 2006. - С. 240-247 (0,2 д.а.).

6. Елементи похоронної та весільної обрядової поезії в «Слові про похід Ігорів» // Складові науково-технічного прогресу: Зб. матеріалів. - Тамбов: Першина, 2006. - С. 247-258 (0,4 д.а.).

8. Елементи жанру народної пісні в «Слові про похід та Ігорів» // Нові технології в освіті. – Воронеж: Наукова книга, 2006. – №1. - С. 81-83 (0,3 д.а.).

10. Пейзаж у «Слові про похід Ігорів» та його зв'язок з фольклором //

Якість науки - якість життя: Зб. матеріалів міжнародної науково-практичної конференції: 24-25 лютого 2006 р. – Тамбов: Першина, 2006. -С. 119-124 (0,3 д.а.).

Висновок наукової роботи дисертація на тему "Поетика фольклору в художній системі "Слова про похід Ігорів""

Таким чином, авторське зображення дійсності та використання ним художніх засобів виразності свідчать про безперечний зв'язок з творами усної народної творчості, зі стежками, характерними для усної поетики. «Слово» не привносить художність в зображуване їм життя, а «витягує художність із самого життя», чим і пояснюється те, що тільки естетично знаменні явища в самому житті стають надбанням художності твору.

Саме для фольклору характерна нероздільність тропів та символів, що використовується для того, щоб дати яскраву та образну характеристику героям, з'ясувати причини їх вчинків. Використання сукупності художніх засобів створює особливий прийом, який отримає назву «психологізм». Автор «Слова» намагається передати внутрішній стан героїв, використовуючи фольклорні прийоми, не просто мотивує вчинки та душевні пориви своїх героїв, а висловлює авторську ідею, його політичні погляди. У цьому полягає винятковість пам'ятника: у ньому вперше у давньоруській літературі показані історичні події, що відбивають народну думку, і зроблено це з допомогою поетики, властивої усному народному творчості.

Поетичні особливості пам'ятника дозволяють відзначити фольклорні паралелі епітетам, образам, метафорам, метоніміям, синекдохам, перифразам. Усе це метафоричні синоніми, а спосіб «перейменування», простий для середньовічної літератури прийом розгортання символу образ. Народна основа «Слова» виражається і в таких характерних для усної поезії стежках, як гіперболи, порівняння. Повтори грають велику роль ідейно-смысловой і композиційної організації тексту. Елементом поетики повторень виступають і постійні епітети, що застосовуються автором у тих випадках, коли вони осмислені стосовно змісту даного фрагмента. Художній паралелізм, тобто зіставлення образів світу природи та психологічних переживань автора чи героя характерний для «Слова», як і для ліричної пісні.

Образность «Слова» безпосередньо з системою образних засобів (фігур і тропів), з переносним значенням слів, відбивають особливості текстових форм. Образність сприймається як метафоричність у сенсі. Термін «образ» використовувався у середньовічному обсязі поняття: образ ширший за стежку чи фігури і поєднує мовну образність із властивими культурі міфологічними символами. Багато художні прийоми та образи пов'язані з особливим поетичним уявленням про світ.

Підкреслюючи традиційність основних поетичних тропів у «Слові», уточнимо, що воно будується як індивідуальний твір, неповторний у своїй спільній основі, що має художні цінності, які не можуть бути зведені навіть до найбагатших традицій. Символ як категорія розкривається лише у системному співвіднесенні з паралельними чи протипоставленими йому засобами мови, якщо виникає потреба розкрити ідеологічний підтекст всього твору загалом.

Вибір поетичних засобів визначається тим, що вони не виходять за межі допустимого в давньоруській літературі та відповідають уявленням про реальний світ. Синтаксис пов'язані з народно-поэтическими джерелами, походження пам'ятника і у історії російської культури ясно вказують з його фольклорну основу. Формульність тексту передбачає його тісний зв'язок із поетикою ліричної пісні. І хіазм, і синтаксичний паралелізм запозичені із поетичного синтаксису народної ліричної пісні. Катахреза призводить до скорочення тексту, надаючи опису лаконізму, така риса властива народній ліричній пісні. Катахреза та металепсис є художнім засобом усної народної поезії, що створює художній текст на основі традиційних та вельми стійких мовних формул.

Одним із прийомів ритмічного оформлення та смислового виділення у «Слові» є інверсійний порядок слів, характерний для усної народної творчості. Зв'язок з народними піснями відбивається у багатстві семантико-смысловых, словесних способів художнього висловлювання, а й у багатому мелодійному звучанні. Сенсові висловлювання підтверджуються лише на рівні звукопису слова, тісно пов'язаного з усім емоційним настроєм твору.

Звукопис пов'язана в «Слові» з усними формами поезії та з ораторським мистецтвом одночасно, що й призводило до поєднання суто риторичних прийомів із поетикою народної творчості, відбитого у живому слові. Як і колір, звук у «Слові» виконує композиційну, художню та змістовно-смислову функції. Фонетичні прийоми грають велику роль у створенні ритму пам'ятника. За допомогою асонансів та алітерацій рядки прив'язуються один до одного, створюючи окрему цільну одиницю ритму.

Ритмічний контур створював художній контекст, оскільки без цього такий текст просто не міг би існувати в часі: великий текст неможливо запам'ятати і відтворити без знання частини ритму, що скріплює його. Таким чином, ритмічний лад «Слова» в його цілому співвідносний з епічною традицією відтворення та виконання канонічно важливого тексту. Вся ритмічна структура «Слова» тримається на складному переплетенні прийомів: лексичних та синтаксичних повторах, інверсіях, паралелізмах, анафорах та антитезах.

Для «Слова» характерна «звукова поетизація стилю», у якій звукопис грала як поетичну, а й семантичну роль. Ритмічна організація тексту пов'язані з фольклорної поетичної традицією. Ритмічність тексту стає мистецьким засобом. Усі ритмічні одиниці пам'ятника організовані на кшталт фольклорних текстів. Безперечно, «Слово про похід Ігорів» було призначено для слухача, вимовлялося усно. Невипадково у ньому настільки очевидні прийоми усної народної творчості.

ВИСНОВОК

Аналізуючи поетику фольклору в художній системі «Слова про похід Ігорів» ми враховували таке:

1. Давньоруська література сформувалася під впливом різних чинників, визначальним у тому числі була художня система фольклору.

2. У «Слові про похід Ігорів» відобразилася епоха, в якій жив автор.

3. Час, коли було написано «Слово про похід Ігорів», - вирішальний фактор для особливостей поетики цього твору.

4. Відображення епохи у приведенні визначає його історизм.

Фольклор, давши початок як одну зі складових давньоруської літератури, зумовив специфіку давньоруських творів. Герої давньоруської літератури – яскраві, неповторні особистості. Створені як герої літературних творів та існуючі лише сторінках цих творів, вони несуть риси реальної особистості. У «Слові про похід Ігорів» перед читачем проходять типи характерів, багато в чому схожі на фольклорні риси епічних героїв, але в той же час вони індивідуалізовані. Автор використовує відому йому модель характеру та творчо перетворює її, застосовуючи весь спектр фольклорних прийомів.

Автор творив свій твір, спираючись на добре знайому йому поетику фольклору. Його завданням було, поєднавши всі відомі художні форми і прийоми, створити образ, що змушує читача перейнятися ідеями патріотизму і єдності перед наступаючою небезпекою, яку автор, як людина, близька до військової феодальної верхівки і мисляча стратегічно і тактично, добре усвідомлював. Тому так важливо було не зафіксувати дійсні події, а показати їхню внутрішню сутність, звернувши увагу читача на ключові ідеї твору і використовуючи доступну і добре відому і автору, і читачам художню систему фольклору.

Відбір необхідних художніх прийомів і форм вимагав від автора як найширшої ерудиції, відмінного знання фольклору, а й уміння творчо перетворювати це знання, щоб повніше і яскравіше втілити ідею сторінках твори. Усе це сприяло формуванню особливого літературного жанру «Слова». Незважаючи на явні риси письмової літературної мови, воно було розраховане насамперед на усне відтворення, про що свідчать особливі фонетичні, лексичні, синтаксичні прийоми, що виявляються на сторінках твору. Майстерне з'єднання в рамках приведення фольклорних та книжкових елементів дозволяє віднести «Слово про похід Ігорів» до вершинних творів давньоруської літератури.

Розглянувши поетику фольклору в художній системі «Слова про похід Ігорів», ми визначили, що автора «Слова» ввібрав у себе духовну культуру народу. Через фольклорні форми, куди автор спирався, він виходить створення нових літературних образів, власних художніх засобів. Художній світогляд автора ввібрало в себе багато язичницьких традицій. Його світоглядна установка чітко вказує на коріння російської духовності. Безперечно, що вони йдуть у дохристиянську епоху, але язичницькі символи вже в епоху «Слова» сприймаються автором як естетичні категорії.

Міфологічна світоглядна система вийшла з етапу вірувань та перейшла в етап художнього мислення. Традиційна модель світу, система просторово-часових координат та уявлень про неоднорідність, сакральність простору-часу були стійкими рисами світогляду людини XII століття. Життя світу представляється в «Слові» в опозиціях. Метафоричний зв'язок образів «світла» та «темряви» у сюжеті «Слова» не лише найважливіший сюжетоутворюючий елемент, а й одна з найважливіших міфологічних бінарних опозицій. Фольклорний образ Світового Древа виступає образною моделлю світу і людини і лежить в основі символічного вираження найрізноманітніших проявів людського життя. За міфологічними символами в «Слові» завжди присутня художньо переосмислена автором реальність, де міфологічний підтекст виступає як тло, що дозволяє порівняти минуле і сьогодення.

Анімістичні уявлення проявляються у одухотворенні природи. На основі світу навколишньої природи автор створив цілу художню систему. Особливість її функціонування «Слові» у цьому, що природа - це засіб поетичного висловлювання авторської оцінки, який підкреслює її динамічність, тісний зв'язок з долею героїв, впливом геть долю, безпосередню участь у подіях. Відмінність «Слова» від фольклорних жанрів проявляється у поліфункціональності образів природи. У структурі поетичних образів «Слова» можна вичленувати три низки художніх образів, що з язичницькими поглядами: образи, відомі ще язичницької Русі, образи -персоніфікації і персонажі, мають міфологічні коріння, опоетизированные образи реальних тварин і птахів. Нерозривність зі світом вічного кругообігу природи, включеність у вічне рух світу, взаємозв'язок всього живого - ці ідеї, що беруть початок у язичництві, у художній формі втілені автором на сторінках твору.

Фольклорне живильне середовище «виростило» давньоруську літературу. Активно обряди, що існували, усвідомлювалися автором як невід'ємна частина життя, а елементи язичницької культури були звичні, сприймалася як звичайні. Автор використовує жанрові моделі, добре знайомі йому, мислить фольклорними образами, які з міфологічних уявлень дохристиянської Русі. Зміст і поетика розповіді перебували залежно від зразків фольклорних творів, оскільки ще до кінця сформована художня система самої давньоруської літератури.

Структура давньоруського пам'ятника настільки поліфонічна, що містить у собі риси практично всіх жанрів фольклору. Це переконує в тому, що автор був максимально наближений до народного середовища. У фольклорі були вироблені готові художні форми (композиційні, образно-поетичні, семантичні та ін.), які автор органічно вводив у художню канву свого твору, але не залишався в рамках колишніх жанрових та фольклорних форм, а змінюючи їх і підпорядковуючи своєму художньому завданню , Так розвивав літературу XII ст. Як і фольклорі, реальні події проходять певну художню трансформацію.

У основі формування жанрів обрядової поезії велику роль відіграли фольклорні традиції, що склалися ще в епоху Київської Русі. Ось чому в поетичній системі «Слова» настільки часте використання образів, пов'язаних із похоронним, весільним обрядами, образів, пов'язаних із землеробським циклом, помітні сліди змовної практики.

Поетика «Слова про похід Ігорів» багата елементами, характерними для російської чарівної казки: присутні казковий сюжет, казкові мотиви, діє система образів, багато в чому схожа на чарівну казку. Малюючи образи князів, автор зображує їх реалістично й те водночас використовує поетичну ідеалізацію, властиву билинам. Однак у образі Ігоря вже є певний психологізм, що, безсумнівно, свідчить про літературну природу пам'ятника. Про це нагадує динамізм образу головного героя, як і природи, що його оточує. Народна ідея «Слова» втілена засобами, властивими усному епосу. Композиційні засоби "Слова" ріднять його з жанром билини. Відмінність у тому, що автор вводить у сюжет лінії інших героїв, які прямо не беруть участь у поході (Святослав, Ярославна, Всеслав Полоцький та ін.). Жанрові риси військової повісті накладаються на поетику билинного епосу, що у «Слові» ще переважає.

Композиція «Слова» підпорядкована емоційно-ліричним вимогам і не має відношення до історичної чи іншої оповідної структури, в якій дотримувалася б саме хронологічна послідовність подій, що описуються. Саме така композиція властива російській ліричній пісні. Лірична нитка оповіді посилена і образами-символами. Образи-символи, властиві поетиці народної ліричної пісні, символічно-метафоричні образи-картини землеробської праці використовуються автором відповідно до художнього задуму.

Прислів'я, приказки, прикмети, дражнилки як засоби характеристики персонажів та посилення емоційності оповіді також свідчать про вплив усної традиції на художню структуру «Слова». Саме «Слово про похід Ігорів» дає нам уявлення про те, яким був фольклор у період створення твору, які існували жанри, якою була існувала на той час поезія орача. Проте художня структура пам'ятника дозволяє говорити про гарне знання автором як селянського фольклору, а й такої соціальної групи, як дружина. Автор зберіг нам риси сучасного йому фольклору у деяких фрагментах тексту, що докладно говорилося вище. Питання ж про дружинний фольклор має подальшу наукову перспективу.

Творчо переосмислюючи традицію, автор створює самостійний твір, із сильним особистісним початком. Перед нами літературний твір перехідної епохи, в якому використовуються елементи різних фольклорних жанрів для вирішення важливого для автора художнього завдання: змусити князів зібрати воєдино всі сили перед зовнішньою загрозою, що йде зі степу, і витрачати сили не на міжусобні чвари, а на творчі, творчі цілі.

Авторське зображення дійсності та використання ним художніх засобів виразності свідчать про безперечний зв'язок з творами усної народної творчості, зі стежками, характерними для усної поетики. Неможливо розірвати живі зв'язки образно-мовних відповідностей у «Слові про похід Ігорів», які спільно створюють символічну картину твору. Саме для фольклору характерна нероздільність тропів та символів, що використовується для того, щоб дати яскраву та образну характеристику героям. Використання сукупності художніх засобів створює особливий прийом, який отримає назву «психологізм». Автор намагається передати внутрішній стан героїв, використовуючи фольклорні прийоми, не просто мотивує вчинки та душевні пориви своїх героїв, а висловлює авторську ідею. У цьому полягає винятковість пам'ятника: у ньому вперше у давньоруській літературі показано народну думку на історичні події, і зроблено це з допомогою поетики, властивої усному народному творчості.

Поетичні особливості пам'ятника дозволяють відзначити фольклорні паралелі епітетам, образам, метафорам, метоніміям, синекдохам, перифразам, гіперболам, порівнянням. Повтори грають велику роль ідейно-смысловой і композиційної організації тексту. Художній паралелізм, тобто зіставлення образів світу природи та психологічних переживань автора чи героя характерний для «Слова», як і для ліричної пісні. Підкреслюючи традиційність основних поетичних тропів у «Слові», уточнимо, що воно будується як індивідуальний твір, неповторний у своїй спільній основі, що має художні цінності, які не можуть бути зведені навіть до найбагатших традицій. Вибір поетичних засобів визначається тим, що вони не виходять за межі допустимого в давньоруській літературі та відповідають уявленням про реальний світ.

Синтаксис пов'язані з народнопоетичними джерелами, походження пам'ятника і у історії російської культури ясно вказують з його фольклорну основу. Формульність тексту передбачає його тісний зв'язок із поетикою ліричної пісні. І хіазм, і синтаксичний паралелізм, і катахрез, і металепсис, і інверсійний порядок слів запозичені з поетичного синтаксису народної ліричної пісні.

Одним із прийомів ритмічного оформлення та смислового виділення в «Слові» є звукопис, пов'язаний з усними формами поезії та з ораторським мистецтвом одночасно, що й призводило до поєднання чисто риторичних прийомів із поетикою народної творчості, відбитого у живому слові. Фонетичні прийоми асонансів та алітерацій відіграють велику роль у створенні ритму пам'ятника. Ритмічний контур створював художній контекст, оскільки великий текст неможливо запам'ятати і відтворити без знання скріплюючої його частини ритму. Таким чином, ритмічний лад «Слова» в його цілому співвідносний з епічною традицією відтворення та виконання канонічно важливого тексту. Для «Слова» характерна «звукова поетизація стилю», у якій звукопис грала як поетичну, а й семантичну роль. Ритмічна організація тексту пов'язані з фольклорної поетичної традицією.

Отже, фольклор вплинув формування літератури раннього середньовіччя. Він уже мав чітку систему жанрів та поетичних засобів. Автор вершинного твору давньоруської літератури «Слова про похід Ігорів» творчо використав добре знайому йому поетичну систему фольклору, трансформував відповідно до художніх завдань відомі йому прийоми та створив на їх основі самобутній, талановитий твір. «Слово про похід Ігорів» всіх рівнях насичене фольклором, т.к. сам автор увібрав у собі вже сформовану художню систему фольклору лише на рівні підсвідомості, він жив у ній, він у ній творив.

Список наукової літератури Новосьолова, Антоніна Миколаївна, дисертація на тему "Російська література"

1. Афанасьєв, А. Н. Народні російські казки Текст.: 3 т./А. Н. Афанасьєв. М: Наука, 1958.

2. Булін Текст. / Упоряд. В. І. Калугін. М.: Сучасник, 1986. – 559 с.

3. Гудзій, Н. К. Хрестоматія з давньоруської літератури Текст. / Н. К. Гудзій. 8-е вид. - М: Худож. літ., 1973. – 660 с.4. Елеонська, Є. Н. Змови та чаклунство на Русі Текст. // З російської радянської фольклористики. Д.: Наука, 1981. – 290 с.

4. Ігнатов, У. І. Російські історичні пісні: хрестоматія Текст. / В. І. Ігнатов. М: Вища. шк., 1970. – 300 с.

5. Кірєєвський, П. В. Збори народних пісень Текст. / П. В. Кірєєвський; за ред. А. Д. Соймонова. Л.: Наука, 1977. – 716 с.

6. Круглий, Ю. Г. Російські обрядові пісні Текст. / Ю. Г. Круглов. 2-ге вид., испр. та дод. - М: Вища. шк., 1989. – 347 с.

7. Ліричні пісні. / За ред. В. Я. Проппа. Л.: Рад. письменник, 1961. – 610 с. - (Б-ка поета).

8. Морохін, В. Н. Малі жанри російського фольклору. Прислів'я, приказки, загадки. / В. Н. Морохін. М: Вища. шк., 1979. – 390

9. Обрядова поезія Текст. / За ред. К. І. Чистовий. М: Сучасник, 1989.-735 з.

10. Повість временних літ. Текст. 4.1/за ред. І. П. Єрьоміна. М.; Л: Вид-во АН СРСР, 1950. – 292 с.

11. Фольклор Далекогоріччя, зібраний Є. Н. Систерової та Є. А. Ляховий Текст. / Упоряд. Л. М. Свирідова. Владивосток: Вид-во Дальневост. ун-ту, 1986.-288 с.1. Словники:

12. Даль, В. І. Тлумачний словник живої мови Текст.: 4 т.

13. Т 2/В. І. Даль. М.: Російська мова, 1999. – 790 с.

14. Квятковський А.П. Шкільний поетичний словник. / А.П. Квятковський. М.: Изд-во Дрофа, 1998. – 460с.

15. Словник довідник «Слова про похід Ігорів». Вип. 1 – 6 Текст. / Упоряд. В. JI. Виноградів. -М.; JI.: Наука, 1965-1984.1. Статті та дослідження:

16. Адріанова-Перетц, В. П. Давньоруська література та фольклор: до постановки проблеми Текст. // Праці ОДРЛ. Т.З. М.; Л.: Вид-во АН СРСР, 1949.-С. 5-32.

17. Адріанова-Перетц, В. П. Історична література XI-початку XV століття та народна поезія Текст. // ТОДРЛ. Т.4. М.; Л.: АН СРСР, 1951. - С. 95-137.

18. Адріанова-Перетц, В. П. Про епітет "тресвітлий" Текст. // РЛ. 1964. -№ 1.-С. 86-90.

19. Айналов, Д. В. Зауваження до тексту «Слова про похід Ігорів» Текст. // Зб. статей до сорокаріччя вченої діяльності академіка А. С. Орлова. -Л.: Вид-во АН СРСР, 1934.-С. 174-178.

20. Алексєєв, М. П. До «Сну Святослава» у «Слові про похід Ігорів» Текст. // «Слово про похід Ігорів»: зб. дослідж. та ст. / За ред. В. П. Адріанової-Перетц. М.; Л.: АН СРСР, 1950. – С. 226-248.

21. Алпатов, М. В. Загальна історія мистецтва. Т. 3. Російське мистецтво з найдавніших часів на початок XVIII століття Текст. / М. В. Алпатов. М: Вид-во АН СРСР, 1955 - 386с.

22. Анікін, В. П. Гіперболу у чарівних казках Текст. // Фольклор як мистецтво слова. Вип. 3. М: Вид-во МДУ, 1975. - С. 18-42.

23. Анікін, В. П. Зміна та стійкість традиційного мовного стилю та образності в билинах Текст. // Російський фольклор. Вип. 14. М.; Л.: Вид-во АН СРСР, 1974.-С. 14-32.

24. Анікін, В. П. Мистецтво психологічного зображення у казках про тварин Текст. // Фольклор як мистецтво слова. Вип. 2. М: Изд-во МДУ, 1969.-С. 11-28.

25. Анікін, В. П. Російська народна казка Текст. / В. П. Анікін М: Наука, 1984.-176 с.

26. Анікін, В. П. Російський фольклор Текст. / В. Н. Анікін. М.: Наука, 1967-463 с.

27. Анічков, Є. В. Язичництво та Давня Русь Текст. / Є. В. Анічков. М: Руссинт, 2004.-270 с.

28. Арістов, Н. В. Промисловість Стародавньої Русі Текст. /Н.В. Арістів. -СПб.: Изд-во АН СРСР, 1982. 816 з.

29. Арсеньєва, А. В. Словник письменників стародавнього періоду російської літератури IX-XVIII століть (862-1700) Текст. / А. В. Арсеньєва. СПб.: Вид-во АН СРСР, 1882. – 816 с.

30. Афанасьєв, А. Н. Поетичні погляди слов'ян на природу Текст.: 3 т./А. Н. Афанасьєв. М: Рад. письменник, 1995.

31. Балушок, В. Г. Ініціації стародавніх слов'ян Текст. // Етнографічний огляд. 1993. - №4. - С. 45-51.

32. Баскаков, Н. А. Тюркська лексика в «Слові про похід Ігорів» Текст. / Н. А. Баскаков. М. Наука, 1985. – 207 с.

33. Бахтін, М. М. Творчість Франсуа Рабле та народна культура Середньовіччя та Ренесансу Текст. / М. М. Бахтін. М: Наука, 1965. -463 с.

34. Бахтіна, В. А. Час у чарівній казці Текст. // Фольклор як мистецтво слова. Вип. 3. М: Вид-во МДУ, 1975. - С. 43-68.

35. Блок, А. А. Поезія змов та заклинань Текст. // Російська усна народна творчість: хрестоматія з фольклористики / сост. Ю. Г. Круглов. М: Вища. шк., 2003. – С. 87-91.

36. Богатирьов, П. Г. Зображення переживань дійових осіб у російській народній чарівній казці Текст. // Фольклор як мистецтво слова. Вип. 2. М: Изд-во МДУ, 1969.

37. Болдур, А. В. Троян у «Слові про похід Ігорів» Текст. // ТОДРЛ. Т.5. -М.; Л.: Вид-во АН СРСР, 1958. С. 7-35.

38. Болдур, А. В. Ярославна та російська двовірство в «Слові про похід Ігорів» Текст. // РЛ. 1964. - №1. - С. 84-86.

39. Боровський, Я. Є. Міфологічний світ давніх киян Текст. / Я.Є. Борівський. Київ: Наукова думка, 1982. – 104 с.

40. Бубнов, Н. Ю. Боян «Слова про похід Ігорів» і ісландський скальд Егіль Скаллагрімссон Текст. // З історії вітчизняної філософської думки: 2 т.т. 1. М: Наука, 1990. - С. 126 - 139.

41. Будівниць, І. У. Словник російської, української, білоруської писемності та літератури до XVIII століття Текст. / І. У. Будівниць. М.:

42. Вид-во АН СРСР, 1962. 615 с.

43. Булахівський, JI. А. «Слово про похід Ігорів» як пам'ятник давньоруської мови Текст. // «Слово про похід Ігорів»: зб. дослідж. та ст. / За ред. В. П. Адріанової-Перетц. М.; Л.: АН СРСР, 1950. – С. 130-163.

44. Буслаєв, Ф. І. Народний епоста міфологія Текст. / Ф. І. Буслаєв. -М: Вища. шк., 2003. 398 с.

45. Буслаєв, Ф. І. Про літературу: дослідження, статті Текст. / Ф. І. Буслаєв. М: Вища. шк., 1990. – 357 с.

46. Буслаєв, Ф. І. Російська поезія XI та початку XII століття Текст. // Давньоруська література у дослідженнях: хрестоматія/упоряд. В. В. Кусков. М: Вища. шк., 1986. – С. 190-204.

47. Василенко, В. М. Народне мистецтво. Вибрана література про народну творчість ХХ ст. Текст. / В. М. Василенко. - М: Наука, 1974.-372 с.

48. Ведернікова, Н. М. Антитеза у чарівних казках Текст. // Фольклор як мистецтво слова. Вип. 3. М: Вид-во МДУ, 1975. - С. 3-21.

49. Ведернікова, Н. М. Російська народна казка Текст. / Н. М. Ведернікова. М.: Наука, 1975. – 135 с.

50. Ведернікова, Н. М. Епітет у чарівній казці Текст. // Епітет у російській народній творчості. М: Наука, 1980. - С. 8-34.

51. Венедиктов, Г. Л. Ритміка фольклорної прози та ритміка «Слова про похід Ігорів» Текст. // РЛ. 1985. - №3. - С. 7-15.

52. Веселовський, А. Н. Поетика сюжетів Текст. // Давньоруська література у дослідженнях: хрестоматія/упоряд. В. В. Кусков. М: Вища. шк., 1986. – С. 42-50.

53. Веселовський, А. Н. Психологічний паралелізм та його форми у відображенні поетичного стилю Текст. // Російська усна народна творчість: хрестоматія з фольклористики / сост. 10. Г. Круглов. М: Вища. шк., 2003. – С. 400-410.

54. Взаємодія давньоруської літератури та образотворчого мистецтва Текст. / Відп. ред. Д. С. Лихачов // ТОДРЛ. Т. 38. Л.: Наука, 1985.-543 с.

55. Володимиров, П. В. Давня російська література київського періоду XI-XIII ст. Текст. / П. В. Володимирів. Київ, 1901. – 152 с.

56. Власова, М. Н. Російські забобони. Енциклопедія снів. Текст. / М. М.

57. Власова. СПб.: Азбука, 1999. – 670 с.

58. Водовозов, Н. В. Історія давньоруської літератури Текст. / Н. В. Водовозов. М.: Просвітництво, 1966. – 238 с.

59. Східнослов'янська казка. Порівняльний вказівник сюжетів Текст. / Укладачі Л.Г. Бараг, П.М. Березовський, К.П. Кабашніков, Н.В. Новіков. Л.: Наука, 1979. – 437с.

60. Галактіонов, А. А. Основні етапи у розвитку російської філософії Текст. / А. А. Галактіонов, П. Ф. Нікандров. Л.: Вид-во АН СРСР, 1958.-326 с.

61. Гаспаров, Б. М. Поетика «Слова про похід Ігорів» Текст. / Б. М. Гаспаров. М: Аграф, 2000. - 600 с.

62. Герасимова. Н. М. Просторово-часові формули російської чарівної казки. // Російський фольклор. Вип. 18. М.; Л.: Вид-во АН СРСР, 1978.-С. 32-58.

63. Голан, А. Міф та символ Текст. / А. Голан. М.: Руссинт, 1994. – 375 с.

64. Головенченко, Ф. М. «Слово про похід Ігорів» Текст. / / Вчені записки каф. рус. літ. Т. LXXXII. Вип. 6. М: МДПІ ім. В. І. Леніна, 1955.-486 с.

65. Гумільов, Л. Н. Давня Русь і Великий степ Текст. / Л. Н. Гумільов. -М: Думка, 1989. 764 с.

66. Гумільов, Л. Н. Від Русі до Росії. Нариси етнічної історіїТекст. / Л. Н. Гумільов. М.: Рольф, 2001. – 320 с.

67. Гусєв, В. Є. Естетика фольклору Текст. / В. Є. Гусєв. Л.: Наука, 1967. –376 с.

68. Даркевич, В. Н. Музиканти в мистецтві Русі та віщ Боян Текст. // «Слово про похід Ігорів» та його час. М: Наука, 1985. - С. 322-342.

69. Демкова, Н. С. Втеча князя Ігоря Текст. // 800 років «Слова про похід Ігорів».- М.: Рад. письменник, 1986. С. 464-472.

70. Державіна, О. А. Давньоруська література та її зв'язки з новим часом Текст. / О. А. Державіна. М: Наука. 1967. – 214 с.

71. Дмитрієв, Л. А. Найважливіші проблеми дослідження «Слова про похід Ігорів» Текст. // ТОДРЛ. Т. 30. М: АН СРСР, 1975. - С. 327-333.

72. Дмитрієв, Л. А. Два зауваження до тексту «Слова про похід Ігорів» Текст. // ТОДРЛ. Т. 31. Л.: Вид-во АН СРСР, 1976. – С. 285-290.

73. Дмитрієв, Л. А. Література Стародавньої Русі Текст. // Російська література

74. XI XVIII ст. / Упоряд. Н. Д. Кочеткова. - М: Худож. літ., 1988. -С.3-189.

75. Дмитрієв, Л. А. Деякі проблеми вивчення «Слова про похід Ігорів» Текст. / В світі вітчизняної класики. Вип. 2/упоряд. Д. Ніколаєва. М: Худож. літ., 1976. – С. 66-82.

76. Дьяконов І.М. Архаїчні міфи Сходу та Заходу Текст. / І.М. Дияконів. -М: Наука, 1990. - 247с.

77. Євген'єва, А. П. Нариси з мови російської усної поезії у записах XVII XX ст. Текст. / А. П. Євгеньева. - М.; Л.: Наука, 1963. – 176 с.

78. Єлеонська, Є. Н. Казка, змова та чаклунство в Росії: зб. праць Текст. / Упоряд. Л. Н. Виноградова. М.: Індрік, 1994. – 272 с.

79. Єрьомін, І. П. «Слово про похід Ігорів» як пам'ятник політичного красномовства Текст. // «Слово про похід Ігорів»: зб. дослідж. та ст. / За ред. В. П. Адріанової-Перетц. М.; Л.: АН СРСР, 1950. – С. 93-129.

80. Єрьомін, І. П. Жанрова природа «Слова про похід Ігорів» Текст. // Література Стародавньої Русі. М.; Л.: Ленгіз, 1943. – С. 144-163.

81. Єрьомін, І. П. Література Стародавньої Русі. Етюди та характеристики Текст. / І. П. Єрьомін. М.: Наука, 1966. – 263 с.

82. Єрьомін, І. П. Про візантійський вплив у болгарській та давньоруській літературах IX-XII ст. Текст. // Давньоруська література у дослідженнях: хрестоматія/упоряд. В. В. Кусков. М: Вища. шк., 1986. -С. 80-88.

83. Єрьомін, І. П. Про художню специфіку давньоруської літератури Текст. // Давньоруська література у дослідженнях: хрестоматія/упоряд. В. В. Кусков. М: Вища. шк., 1986. – С. 65-79.

84. Єрьоміна, В. І. Міф і народна пісня: до питання про історичних засадахпісенних перетворень Текст. // Міф фольклор – література. -Л.: наука, 1978.-С. 3-16.

85. Жирмунський, В. М. Народний героїчний епос. Порівняльно-історичний нарис Текст. / В. М. Жирмунський. М.; Л.: Ленгіз, 1962. -417 с.

86. Замалєєв А. Ф. Ідеї та напрямки вітчизняної любомудрості. лекції. Статті. Критика. Текст. /А. Ф. Замалєєв. СПб.: Видавничо-торгівельний будинок «Літній сад», 2003. – 212с.

87. Замалєєв А. Ф. Лекції з історії російської філософії. (11-20вв.). Текст. /А. Ф. Замалєєв. СПб.: Видавничо-торгівельний будинок "Літній сад", 2001. -398С.

88. Замалєєв А. Ф. Лепти: Дослідження з російської філософії. Збірник, статті Текст. /А. Ф. Замалєєв. СПб.: Вид-во С.-Петербурзького університету, 1996. – 320с.

89. Іванов, В. В. Реконструкція індоєвропейських слів та текстів, що відображають культ воїна Текст. // Вісті, серія «Література та мови». 1965. – № 6. – С. 23-38.

90. Іванов, В. В. Дослідження в галузі слов'янських старожитностей Текст. / В. В. Іванов, В. І. Топоров. М.: Наука, 1974. – 402 с.

91. Іванов, В. В. Міфи народів світу Текст.: 2 т./В. В. Іванов, В. Н. Топоров. М: Наука, 1982.

92. Імедашвілі, Г. І. «Чотири сонця» в «Слові про похід Ігорів» Текст. // «Слово про похід Ігорів»: зб. дослідж. та ст. / За ред. В. П. Адріанової-Перетц. М.; Л.: АН СРСР, 1950. – С. 218-225.

93. Істрін, В. М. Дослідження в галузі давньоруської літератури Текст. / В. М. Істрін. СПб.: Вид-во АН СРСР, 1906.

94. Кайдаш, С. Н. Сила слабких Текст. // Жінки історія Росії XI-XIX ст. М: Рад. Росія, 1989. – 288 с.

95. Карпухін, Г. Ф. По уявному дереву. Перечитуючи «Слово про похід Ігорів» Текст. / Г. Ф. Карпухін. Новосибірськ: Новосибірське кн. вид-во, 1989. - 544 с.

96. Ключевський, В. О. Давньоруські житія святих як історичне джерелоТекст. / В. О. Ключевський. М: Вид-во АН СРСР, 1871.

97. Ключевський, В. О. Курс російської історії. Текст. Ч. 1/В. О. Ключевський. М: Вид-во АН СРСР, 1937.

98. Кожевніков, В. А. «Ігореві князю Богъ путь каже» Текст. // Москва. 1998. - №12. – С. 208-219.

99. Колесов, В. В. Ритміка «Слова про похід Ігорів»: до питання про реконструкцію Текст. // ТОДРЛ. Т. 37. Л.: Вид-во АН СРСР, 1983. – С. 14-24.

100. Колесов, В. В. Світло і колір у «Слові про похід Ігорів» Текст. // 800 років «Слова про похід Ігорів». М: Рад. письменник, 1986. – С. 215-229.

101. Колесов, В. В. Наголос у «Слові про похід Ігорів» Текст. // ТОДРЛ. Т. 31.-Л.: АН СРСР, 1976.-С. 23-76.

102. Колпакова, Н. П. Російська народна побутова пісня Текст. / Н. П.

103. Колпакова. М.; JL: Наука, 1962.

104. Комарович, В. Л. Культ роду та землі в князівському середовищі XII ст. Текст. // ТОДРЛ. Т. 16.-М; Л.: Вид-во АН СРСР, 1960.-С. 47-62.

105. Косоруков, А. А. Геній без імені Текст. / А. А. Косоруков. -Новосибірськ: Актеон, 1988. 330 с.

106. Круглов, Ю. Р. Російські обрядові пісні Текст. / Ю. Г. Круглов. -М: Вища. шк., 1981. 272 с.

107. Круглов, Ю. Р. Художні засоби російської народної поетичної творчості Текст. / Ю. Г. Круглов, Ф. М. Селіванов [та ін] // Фольклор як мистецтво слова. Вип. 5. М: Изд-во МДУ, 1981. - З, 17-38.

108. Кусков, В. В. Історія давньоруської літератури Текст. / В. В. Кусков. М: Вища. шк., 1977. – 246 с.

109. Лазутін, С. Г. Композиція билин Текст. // Поетика літератури та фольклору. Воронеж: Вид-во Воронезького ун-ту, 1981. - З. 4-11.

110. Лазутін, С. Г. Композиція російської народної ліричної пісні: до питання про специфіку жанрів у фольклорі Текст. // Російський фольклор. Вип. 5. М.; Л.: Вид-во АН СРСР, 1960.-С. 11-25.

111. Лазутін, С. Г. Нариси з історії російської народної пісні Текст. / С. Г. Лазутін. Воронеж: Вид-во Воронезького ун-ту, 1964. – 223 с.

112. Левкієвська, Є. Є. Міфи російського народу Текст. / Є. Є. Левкієвська. М.: Астрель, 2000. – 528 с.

113. Літаврін, Т. Т. Візантія та слов'яни: зб. ст. Текст. / Т. Т. Литаврін. -СПб.: Абетка, 2001.-600 с.

114. Лихачов, Д. С. «Воззні стрикуси» в «Слові про похід Ігорів» Текст. // ТОДРЛ. Т. 18. М.; Л.: Вид-во АН СРСР, 1962. - С. 254-261.

115. Лихачов, Д. С. «Слово про похід Ігорів» та особливості російської середньовічної літератури Текст. // «Слово про похід Ігорів» пам'ятник XII століття. - М.; Л.: Вид-во АН СРСР, 1952. – С. 300-320.

116. Лихачов, Д. С. «Слово про похід Ігорів» і процес жанроутворення в XI-XII ст. Текст. // ТОДРЛ. Т. 24. Л.: Вид-во АН СРСР, 1964. – С. 6975.

117. Лихачов, Д. С. «Слово про похід Ігорів» і естетичні уявлення його часу Текст. // 800 років «Слова про похід Ігорів». М: Рад. письменник, 1986. – С. 130-152.

118. Лихачов, Д. С. Археографічний коментар Текст. // «Слово ополку Ігоревим»: зб. дослідж. та ст. / За ред. В. П. Адріанової-Перетц, - М.; Л.: Вид-во АН СРСР, 1950. С. 352-368.

119. Лихачов, Д. С. Велика спадщина Текст. / Д. С. Лихачов. М.: Сучасник, 1975. – 365 с.

120. Лихачов, Д. С. Нотатки про російську текст. / Д. С. Лихачов. М: Рад. Росія, 1984. – 64 с.

121. Лихачов, Д. С. Вивчення «Слова про похід Ігорів» і питання про його справжність Текст. // «Слово про похід Ігорів» пам'ятник XII століття. - М.; Л.: Вид-во АН СРСР, 1952. – С. 5-78.

122. Лихачов, Д. С. Історичний та політичний кругозір автора «Слова про похід Ігорів» Текст. // «Слово про похід Ігорів»: зб. дослідж. ст. / За ред. В. П. Адріанової-Перетц. М.; Л.: Вид-во АН СРСР, 1950. – С. 5-52.

123. Лихачов, Д. С. Історія підготовки до друку тексту «Слова про похід Ігорів» наприкінці XVIII ст. Текст. // ТОДРЛ. Т. 13. М.; Л.: Вид-во АН СРСР, 1957. – С. 66-89.

124. Лихачов, Д. С. Коментар історичний та географічний // «Слово про похід Ігорів»: зб. дослідж. та ст. Текст. / За ред. В. П. Адріанової-Перетц. М.; Л.: Вид-во АН СРСР, 1950. – С. 375-466.

125. Лихачов, Д. З. Культура російського народу X XVII ст. Текст. / Д. С. Лихачов. - М.; Л.: Изд-во АН СРСР, 1961.-289 з.

126. Лихачов, Д. С. Національна самосвідомість Стародавньої Русі. Нариси в галузі російської літератури XI XVIII ст. Текст. / Д. С. Лихачов. - М.; Л.: Вид-во АН СРСР, 1945. – 426 с.

127. Лихачов, Д. С. Про російський літопис, що знаходилася в одному збірнику зі «Словом про похід Ігорів» Текст. // ТОДРЛ. Т. 5. М.; Л.: Вид-во АН СРСР, 1947.-С. 131-141.

128. Лихачов, Д. С. Про словник-коментар «Слова про похід Ігорів» Текст. // ТОДРЛ. Т. 16. М.; Л.: Вид-во АН СРСР, 1960. – С. 424 – 441.

129. Лихачов, Д. С. Поетика давньоруської літератури Текст. / Д. С. Лихачов. Л.: Худож. літ., 1971. – 411 с.

130. Лихачов, Д. С. Поетика повторюваності в «Слові про похід Ігорів» Текст. // ТОДРЛ. Т. 32. М: АН СРСР, 1975. - С. 234-254.

131. Лихачов, Д. С. Приклад та символ єдності Текст. // У світі вітчизняної класики. Вип 2/упоряд. Д. Ніколаєва. М.: Худож. літ., 1982. - С. 59-65.

132. Лихачов, Д. З. Розвиток російської літератури X XVII століть Текст. / Д. С. Лихачов. – СПб.: Наука, 1998. – 205 с.

133. Лихачов, Д. С. Сон князя Святослава в «Слові про похід Ігорів» Текст. // ТОДРЛ. Т. 32. -М: АН СРСР, 1975. С. 288-293.

134. Лихачов, Д. С. Тип князівського співака за свідченням «Слова про похід Ігорів» Текст. // ТОДРЛ. Т. 32. М: АН СРСР, 1975. - С. 230-234.

135. Лихачов, Д. С. Усні витоки художньої системи «Слова про похід Ігорів» Текст. // «Слово про похід Ігорів»: зб. дослідж. та ст. / За ред. В. П. Адріанової-Перетц. М.; Л.: Вид-во АН СРСР, 1950. – С. 53-92.

136. Лихачов, Д. С. Усні витоки художньої системи «Слова про похід Ігорів» Текст. // ТОДРЛ. Т. 32. М: АН СРСР, 1975. - С. 182-230.

137. Лихачов, Д. З. Людина у літературі Давньої Русі Текст. / Д. С. Лихачов. М.; Л.: Вид-во АН СРСР, 1958. – 386 с.

138. Лихачов, Д. С. Епічне час билин Текст. // Російська усна народна творчість: хрестоматія з фольклористики / сост. Ю. Г. Круглов. М: Вища. шк., 2003. – С. 371-378.

139. Лихачов. Д. С. «Слово про похід Ігорів» і культура його часу Текст. / Д. С. Лихачов. Л.: Худож. літ., 1985. – 350 с.

140. Лихачова, В. Д. Мистецтво Візантії IV XV ст. Текст. / В. Д. Лихачова. – Л.: Мистецтво, 1986. – 310 с.

141. Лотман, Ю. М. Про роль типологічних знаків історія культури Текст. // Російська усна народна творчість: хрестоматія з фольклористики / сост. Ю. Г. Круглов. М: Вища. шк., 2003. – С. 92-93.

142. Лотман, Ю. М. Про російську літературу Текст. / Ю. М. Лотман. СПб.: Мистецтво СПб., 1997. – 848 с.

143. Мальцев, Р. І. Традиційні формули російської народної необрядової лірики Текст. / Г. І. Мальцев. СПб.: Наука, 1989. – 167 с.

144. Манн, Р. Весільні мотиви в «Слові про похід Ігорів» Текст. // Взаємодія давньоруської літератури та образотворчого мистецтва / відп. ред. Д. С. Лихачов. Л.: Наука, 1985. – С. 514-519.

145. Медріш, Д. Н. Слово та подія в російській чарівній казці Текст. // Російський фольклор. Вип. 14. М.; Л.: Вид-во АН СРСР, 1974. – С. 78-102.

146. Мелетінський, Є. М. Герой чарівної казки. Походження образу Текст. / Є. М. Мелетінський. М: Наука, 1958. -153с.

147. Мелетінський, Є. М. Міф та казка Текст. // Російська усна народна творчість: хрестоматія з фольклористики / сост. Ю. Г. Круглов. М: Вища. шк., 2003. – С. 257-264.

148. Мелетінський, Є. М. Поетика міфу Текст. / Є. М. Мелетінський. М.: Східна література РАН, 2000. – 407 с.

149. Мелетінський, Є. М. Поетика міфу Текст. / Є. М. Мелетінський. М.: Наука, 1976. – 877 с.

150. Мелетінський, Є. М. Проблеми структурного опису чарівної казки Текст. / Є. М. Мелетінський, С. Ю. Неклюдов [та ін] // Праці за знаковими системами. Вип. 14. -Тарту: Вид-во Тартуського ун-ту, 1969. С. 437-466.

151. Мелетінський, Є. М. Структурно-типологічне вивчення казки Текст. // Історичне коріння російської чарівної казки. М: Лабіринт, 1998. - С. 437-466.

152. Мелетінський, Є. М. Від міфу до літератури Текст. / Є. М. Мелетінський. -М.: Ріс. держ. гум. ун-т, 2000. 138 с.

153. Митрофанова, В. В. Ритмічна будова російських народних казокТекст. // Російський фольклор. Вип. 12. М.; Л.: Вид-во АН СРСР, 1971.

154. Міфи давніх слов'ян: зб. ст. Текст. / Упоряд. А. І. Баженова, В. І. Вардугін. Саратов: Надія, 1993. – 320 с.

155. Найдиш, В. М. Філософія міфології. Від античності до епохи романтизму. / В. М. Найдиш. М.: Гардаріки, 2002. – 554 с.

156. Нікітін, А. Л. Спадщина Бояна в «Слові про похід Ігорів» Текст. // "Слово о полку Ігоревім". Пам'ятники літератури та мистецтва XI-XVII ст. Дослідження та матеріали з давньоруської літератури / за ред. Д. С. Лихачова.-М.: Наука, 1978.-С. 112-133.

157. Нікітін, А. Л. Позиція: документальна повість Текст. / А. Л. Нікітін. М: Рад. письменник, 1984. – 416 с.

158. Нікітіна, С. Є. Усна народна культура та мовна свідомість Текст. / С. Є. Нікітіна. М.: Флінта, 1993. – 306 с.

159. Миколаїв, О. Р. Епічне православ'я та билинна традиція Текст.

160. О. Р. Ніколаєв, Б. Н. Тихомиров // Християнство та російська література: зб. ст. / За ред. В. А. Котельникова. СПб.: Наука, 1994. – С. 5-49.

161. Новіков, Н. В. Образи східнослов'янської чарівної казки Текст. / Н. В. Новіков. JL: Наука, 1974. – 256 с.

162. Орлов, А. С. «Слово про похід Ігорів» Текст. / А. С. Орлов. М.; JL: АН СРСР, 1946.-214 с.

163. Орлов, А. С. Героїчні теми давньоруської літератури Текст. /

164. A. С. Орлов. М.; Л.: Вид-во АН СРСР, 1945. – 326 с.

165. Орлов, А. С. Діва-лебідь у «Слові про похід Ігорів»: паралелі до образу Текст. / ТОДРЛ. Т.З. М.; Л.: Вид-во АН СРСР, 1949. – С. 27-36.

166. Орлов, А. С. Давньоруська література XI XVII ст. Текст. / А. С. Орлов. - М.; Л.: Вид-во АН СРСР, 1945. – 302 с.

167. Орлов, А. С. Про особливості форми російських військових повістей Текст. // Давньоруська література у дослідженнях: хрестоматія/упоряд. Ст.

168. B. Кусков. М: Вища. шк., 1986. – С. 24-41.

169. Осетров, Є. І. Жива Давня Русь Текст. / Є. І. Осетров. М: Просвітництво, 1976. - 255 с.

170. Осетров, Є. І. Світ Ігоревої пісні Текст. / Є. І. Осетров. М.: Сучасник, 1981. – 254 с.

171. Переверзєв, В. Ф. Література Стародавньої Русі Текст. / В. Ф. Переверзєв. М.: Наука, 1971. – 302 с.

172. Перетц, В. Н. «Слово про похід Ігорів» і давньослов'янський переклад біблійних книг Текст. // Вісті по РЯС АН СРСР. Т. 3. Кн. 1. М: АН СРСР, 1930.-586 с.

173. Шнчук, С. П. «Слово про похід IropeBiM» Текст. / С. П. Пшчук. КіУв: Дншро, 1968. – 110 с.

174. Плісецький, М. М. Історизм російських билин Текст. / М. М. Плісецький. М: Вища. шк., 1962. – 239 с.

175. Познанський, Н. Змови. Досвід дослідження, походження та розвитку Текст. / Н. Познанський. М: Індрік,1995. – 352 с.

176. Померанцева, Еге. В. Міфологічні персонажі у російському фольклорі Текст. /М: Московський робітник, 1975. 316 с.

177. Потебня, А. А. Символ та міф у народній культурі Текст. / А. А. Потебня. М.: Лабіринт, 2000. – 480 с.

178. Прийма, Ф. Я. «Слово про похід Ігорів» в історико-літературному процесі першої третини XIX ст. Текст. / Ф. Я. Прийма. JI.: вид-во ЛДУ, 1980. - 246 с.

179. Прийма, Ф. Я. «Слово про похід Ігорів» і слов'янський героїчний епос Текст. / Слов'янська література: VII міжнародний з'їзд славістів. -М: Наука, 1973.-С. 18-23.

180. Пропп, В. Я. Російські аграрні свята Текст. / В. Я. Пропп. Л: Наука, 1963,406 с.

181. Пропп, В. Я. Історичне коріння російської чарівної казки. Російський героїчний епос: зібр. праць В. Я. Проппа Текст. / В. Я. Пропп.- М: Лабіринт, 1999. 640 с.

182. Путілов, Б. Н. Давня Русь в особах: боги, герої, люди Текст. / Б. Н. Путілов. СПб.: Азбука, 2000. – 267 с.

183. Путілов, Б. Н. Російський історико-пісенний фольклор XIII XIV ст. Текст. / Б. Н. Путілов. - М.; Л.: АН СРСР,1960.

184. Пушкарьова, Н. П. Жінки Давньої Русі Текст. / Н. П. Пушкарьова. М.: Думка, 1989. – 287 с.

185. Пушкін, А. С. «Пісня про похід Ігорів» Текст. // Пушкін, А. С. Повні зборитворів: 10 т. Т. 7/під ред. Б. В. Томашівського. М: Рад. письменник, 1964. – С. 500-508.

186. Ржига, В. Ф. «Слово про похід Ігорів» і давньоруське язичництво Текст. // 800 років «Слова про похід Ігорів». М: Рад. письменник, 1986. – С. 90-101.

187. Ржига, В. Ф. Композиція «Слова про похід Ігорів» Текст. // Давньоруська література у дослідженнях: хрестоматія/упоряд. В. В. Кусков. М: Вища. шк., 1986. – С. 205-222.

188. Ржига, В. Ф. Примітки до давньоруського тексту Текст. // «Слово про похід Ігорів»: поетичні переклади та переклади. М: Рад. письменник, 1961.-С. 313-335.

189. Робінсон, А.М. «Слово про похід Ігорів» у поетичному контексті середньовіччя Текст. // У світі вітчизняної класики. Вип 2/упоряд. Д. Ніколаєва. М: Худож. літ., 1982. – С. 93-118.

190. Робінсон, А. Н. «Російська земля» в «Слові про похід Ігорів» Текст. // ТОДРЛ. Т. 31.-Л.: Вид-во АН СРСР, 1976. С. 123-136.

192. Російський фольклор Текст. / За ред. В. П. Анікіна. М: Худож. літ., 1985.-367 с.

193. Російська народна поетична творчість Текст. / За ред. А. М. Новікова. М: Вища. шк., 1969. – 514 с.

194. Рибаков, Б. А. «Слово про похід Ігорів» і його час Текст. / Б. А. Рибаков. М.: Наука, 1985. – 297 с.

195. Рибаков, Б. А. З історії культури Стародавньої Русі Текст. / Б. А. Рибаков. М.: Наука, 1987. – 327 с.

197. Рибаков, Б. А. Язичництво Стародавньої Русі Текст. / Б. А. Рибаков. М: Наука, 1988. - 784 с.

198. Рибаков, Б. А. Язичництво давніх слов'ян Текст. / Б. А. Рибаков. -М: Російське слово, 1997. 822 с.

199. Сазонова. JI. І. Принцип ритмічної організації у давньоруській оповідній прозі Текст. // PJT. 1973. - №3. - С. 12-20.

200. Сапунов, Б. В. Ярославна та давньоруське язичництво Текст. // «Слово про похід Ігорів» пам'ятник XII століття / за ред. Д. С. Лихачова. - М.; Л: АН СРСР, 1962.-С. 321-329.

201. Селіванов, Ф. М. Гіпербола у билинах Текст. // Фольклор як мистецтво слова. Вип. 3. М: Изд-во МДУ, 1975.

202. Селіванов, Ф. М. Билін Текст. / Ф. М. Селіванов. М: Рад. Росія, 1985. – 780 с.

203. Сідельніков, В. М. Поетика російської народної лірики Текст. / В. М. Сідельніков. М.: Учпедгіз, 1959. – 129 с.

204. Соколова, У. До. Деякі прийоми характеристики образів у історичних піснях Текст. // Основні проблеми епосу східних слов'ян. - М.: Наука, 1958. З. 134 - 178.

205. Сперанський, М. Н. Історія давньоруської літератури Текст. / М. Н. Сперанський. 4-те вид. – СПб.: Лань, 2002. – 564 с.

206. Сумаруков, Г. В. Очима біолога Текст. // 800 років «Слова про похід Ігорів». М: Рад. письменник, 1986. – С. 485-490.

207. Творогов, О. В. Література XI початку XIII ст. Текст. // Історія російської літератури XI-XVII століть / за ред. Д. С. Лихачова. - М: Наука, 1980.-С. 34-41.

208. Тимофєєв, JL Ритміка «Слова про похід Ігорів» Текст. // РЛ. 1963. - № 1. С. 88-104.

209. Тихомиров, М. Н. Боян та Троянова земля Текст. // «Слово про похід Ігорів»: зб. дослідж. та ст. / За ред. В. П. Адріанової-Перетц. М.; Л.: АН СРСР, 1950.-С. 175-187.

210. Толстой Н.І. Історія та структура слов'янських літературних мов Текст. / Н.І. Толстой. М.: Наука, 1988. - 216с.

211. Пилипівський, Г. Ю. Століття дерзань (Володимирська Русь та література XII століття) Текст. / Відп. ред. А. Н. Робінсон. М: Наука, 1991. -160 с.

212. Фольклор. Поетична система / відп. ред. А. І. Баландін, В. М. Гацак. М.: Наука, 1977. – 343 с.

213. Харитонова, В. І. До питання про функції заліку в обрядах і поза ними Текст. // Поліфункціональність фольклору: міжвузівський зб. наук. праць. Новосибірськ: НДПІ МП РРФСР, 1983. - З. 120-132.

214. Чернов, А. Ю. Вічне та сучасне Текст. // Літературний огляд. 1985. – № 9. – С. 3-14.

215. Чернов, А. Ю. Поетична полісемія та сфрагіда автора в «Слові про похід Ігорів» Текст. // Дослідження «Слова про похід Ігорів» / під. ред. Д. С, Лихачова. Л: Наука, 1986. – С. 270-293.

216. Шарлемань, Н. В. З реального коментаря до «Слова про похід Ігорів» Текст. // 800 років «Слова про похід Ігорів». М: Рад. письменник, 1986.-С. 78-89.

217. Шарлемань, Н. В. Природа в «Слові про похід Ігорів» Текст. // «Слово про похід Ігорів»: зб. дослідж. та ст. / За ред. В. П. Адріанової-Перетц. М.; Л: АН СРСР, 1950. – С. 212-217.

218. Шарипкін, Д. М. Боян у «Слові про похід Ігорів» і поетика скальдів Текст. // ТОДРЛ. Т. 31 Л: АН СРСР, 1976. – С. 14-22.

219. Шеллінг, Д. О. Міфи слов'янського язичництва Текст. / Д. О. Шеллінг. М: Гера, 1997. - 240 с.

220. Енциклопедія «Слова про похід Ігорів» Текст.: 5т. СПб: Вид-во Дмитро Буланін, 1995.

221. Юдін, А. В. Російська народна духовна культура Текст. / А. В. Юдін. М: Вища. шк., 1999. – 331 с.

Як відомо, слово є основною одиницею будь-якої мови, а також найважливішим складовим елементом її художніх засобів. Правильне використання лексики багато в чому визначає промовистість мови.

Не тільки в літературній, а й у усній ми використовуємо, не замислюючись, різні прийоми художньої виразності, щоб надати їй емоційність, переконливість, образність. Давайте розберемося, які мистецькі прийоми бувають російською мовою.

Особливо сприяє створенню виразності використання метафор, тож почнемо з них.

Метафора

Види метафор можна назвати такі:

Скам'яніла, стерта, суха або історична (ніс човна, вушко голки).
Фразеологізми - стійкі образні поєднання слів, які мають емоційність, метафоричність, відтворюваність у пам'яті багатьох носіїв мови, експресивність (мертва хватка, замкнене коло і т. д.).
Поодинока метафора (наприклад, безпритульне серце).
Розгорнута (серце - "дзвіночок фарфоровий у жовтому Китаї" - Микола Гумільов).
Традиційно-поетична (ранок життя, вогонь кохання).
Індивідуально-авторська (горб тротуару).

Метонімія

Синекдоха

Епітет

Епітет від простого визначення відрізняється своєю художньою виразністю.

Порівняння

Уособлення

Гіперболу та літота

Зазначимо такі прийоми художньої виразності у літературі, як гіпербола та літота.

Сарказм, іронія та гумор

Продовжуємо описувати мистецькі прийоми у літературі. Список наш доповнять сарказм, іронія та гумор.

Сарказм означає у перекладі з грецької "рву м'ясо". Це зла іронія, уїдливий глум, їдке зауваження. При використанні сарказму створюється комічний ефект, проте при цьому відчувається явно ідейна та емоційна оцінка.
Іронія в перекладі означає "удаваність", "насмешка". Вона виникає, коли на словах говориться одне, а мається на увазі зовсім інше протилежне.
Гумор - одне з лексичних засобів виразності, що в перекладі означає "настрій", "вдача". У комічному, алегоричному ключі може бути написані часом цілі твори, у яких відчувається насмішкувато-добродушне ставлення до чогось. Наприклад, розповідь "Хамелеон" А. П. Чехова, а також багато байок І. А. Крилова.

Види художніх прийомів у літературі цьому не закінчуються. Пропонуємо вашій увазі наступний.

Гротеськ

Каламбур

Фігура мови – що це таке?

Що таке "стежка"?

"Як називається художній прийом, який використовує слово у переносному значенні?" - Запитайте ви. Терміном "троп" поєднуються різні прийоми: епітет, метафора, метонімія, порівняння, синекдоха, літота, гіпербола, уособлення та інші. У перекладі слово "стежка" означає "оборот". Від звичайної промови художня відрізняється тим, що в ній застосовуються особливі звороти, що прикрашають мову, роблять її більш виразними. У різних стилях застосовуються різні виразні засоби. Найважливіше у понятті "виразність" для промови художньої - здатність тексту, художнього твору надавати естетичний, емоційний вплив на читача, створювати поетичні картини та яскраві образи.

Усі ми живемо у світі звуків. Деякі з них викликають у нас позитивні емоції, інші, навпаки, хвилюють, насторожують, викликають тривогу, заспокоюють або навіюють сон. Різні звуки викликають різні образи. За допомогою їхньої комбінації можна емоційно впливати на людину. Читаючи художні твори літератури та російської народної творчості, ми особливо гостро сприймаємо їхнє звучання.

Основні прийоми створення звукової виразності

Алітерація – це повтор подібних чи однакових приголосних.
Асонанс - навмисний гармонійний повтор голосних.

Прийом звукопису у художній літературі

Різновиди звукопису:

Асонанс - у перекладі з французької означає "співзвучність". Асонанс є повторення однакових чи схожих голосних звуків у тексті до створення певного звукового образу. Він сприяє виразності мови, його використовують поети у ритміці, рими віршів.
Алітерація - від цього прийому є повторенням приголосних у художньому тексті для створення деякого звукового образу, для того, щоб зробити поетичну мову більш виразною.
Звуконаслідування – передача особливими словами, що нагадують звуки явищ навколишнього світу, слухових вражень.

Ці художні прийоми у віршах дуже поширені, без них поетична мова була б настільки мелодійною.

1. Своєрідність жанру «Слова...».
2. Особливості композиції.
3. Мовні особливості твору.

Чи не личить нам, брати, почати старими словами ратних повістей про похід Ігорів, Ігоря Святославича? Початися ж цій пісні за звичаями нашого часу, а не за звичаєм Боянову.

«Слово про похід Ігорів» Вже давно літературознавцями визнана безперечна художня цінність цього твору давньоруської літератури – «Слова про похід Ігорів». Більшість дослідників цієї літературної пам'ятки сходяться на думці, що «Слово...» було створено у XII столітті, тобто невдовзі після подій, про які йдеться у ньому. У творі розповідається про реальну історичну подію - невдалий похід князя Ігоря Новгород-Сіверського проти степовиків-половців, що закінчився повним розгромом княжої дружини і полоненням самого Ігоря. Згадки про цей похід були виявлені і в низці інших писемних джерел. Що ж до «Слова...», то дослідниками воно насамперед сприймається як художнє твір, а чи не як історичне свідчення.

У чому полягають особливості цього твору? Навіть при поверхневому знайомстві з текстом твору легко помітити його емоційну насиченість, якою, як правило, позбавлені сухих рядків літописів та хронік. Автор вихваляє доблесть князів, журиться про загиблих воїнів, вказує на причини поразок, які росіяни зазнавали половців... Така активна авторська позиція, нетипова для простої констатації фактів, якими є літописи, цілком природна для художнього літературного твору.

Говорячи про емоційний настрій «Слова...», необхідно сказати і про жанр цього твору, вказівку на який міститься вже в самій його назві. «Слово...» - це і звернення до князів із закликом до об'єднання, тобто мова, оповідання та пісня. Дослідники вважають, що його жанр найправильніше визначити як героїчну поему. Справді, цей твір має головні риси, якими характеризується героїчна поема. У «Слові...» розповідається про події, наслідки яких виявились значущими для всієї країни, а також звучить звеличення військової доблесті.

Отже, одним із засобів художньої виразності «Слова...» є його емоційність. Також виразність художнього звучання цього твору досягається завдяки композиційним особливостям. Яка ж композиція пам'ятника Стародавній Русі? В сюжетної лініїцього твору можна побачити три основні частини: це власне розповідь про похід Ігоря, зловісний сон київського князя Святослава та «золоте слово», звернене до князів; плач Ярославни та втеча Ігоря із половецького полону. Крім того, «Слово...» складається з тематично цілісних картин-пісень, які нерідко завершуються фразами, що грають роль приспіву: «шукаючи собі честі, а князю - слави», «О Російська земля! Вже за пагорбом ти!», «За землю Руську, за рани Ігореви, Буєго Святославича».

Велику роль посиленні художньої виразності «Слова...» грають картини природи. Природа у творі аж ніяк не пасивне тло історичних подій. Вона постає як живе істота, наділене розумом і почуттями. Сонячне затемнення перед походом віщує біду:

«Сонце йому тьмий шлях перегороджувало, ніч стогнаннями грізними птахів пробудила, свист звіриний піднявся, стрепенувся Див, кличе на вершині дерева, велить прислухатися чужій землі: Волзі, і Поморію, і Посулію, і Сурожу, і Корсуню, і тобі, Тмуторока .

Дуже символічний образ сонця, тінь якого накрила все військо Ігоря. У літературних творах князів, правителів часом порівнювали із сонцем (згадаймо билини про Іллю Муромця, де київського князя Володимира називають Червоним Сонечком). Та й у самому «Слові...» Ігор та його родичі-князі порівнюються із чотирма сонцями. Але не світло, а сутінки падають на воїнів. Тінь, темрява, яка огорнула дружину Ігоря – це передвістя близької загибелі.

Безрозсудна рішучість Ігоря, якого не зупиняє і знамення, ріднить його з міфічними героями-напівбогами, безтрепетно готовими зустріти свою долю. Прагнення князя до слави, його небажання повертати назад зачаровує своїм епічним розмахом, мабуть, ще й тому, що ми знаємо, що цей похід вже приречений: «Брати і дружина! Краще вбитим бути, ніж полоненим бути; так сядемо, браття, на своїх хортів коней та подивимося на синій Дон». Слід зазначити, що у разі автор «Слова...», бажаючи посилити художню виразність твору, навіть «переніс» затемнення на кілька днів раніше. З літописів відомо, що воно сталося, коли русичі вже прийшли до меж половецького степу і повернути назад було рівнозначно ганебним втечею.

Перед вирішальною битвою з половцями «земля гуде, річки тьмяно течуть, пил поля покриває», тобто сама природа немов противиться тому, що має статися. У той же час слід звернути увагу: земля, річки, рослини співчувають русичам, а звірі та птахи, навпаки, жадібно чекають на битву, бо знають - буде чим поживитися: «Ігор до Дону військо веде. Вже загибелі на нього чекають птахи по дібровах, вовки грозу називають по яругах, орли клекотом звірів на кості звуть, лисиці лають на червлені щити». Коли ж військо Ігоря занепало в битві, «никне трава від жалю, а дерево від печалі до землі прихилилося». Як жива істота виступає у «Слові...» річка Донець. Вона говорить із князем і допомагає йому під час його втечі.

Говорячи про засоби художньої виразності в «Слові про похід Ігорів» звичайно ж не можна промовчати про мовні особливості цього твору. Щоб привернути увагу своєї аудиторії, створити відповідний настрій, автор використав питання, на які сам і відповідає (вигуки, що наголошують на емоційному тоні оповіді, зверненні до героїв твору): «Що шумить, що дзвенить у цей час рано перед зірками?», «Про Російська земля! Вже за пагорбом ти!», «А Ігорьова хороброго полку не воскресити!», «Яр-тур Всеволод! Стоїш ти всіх попереду, обсипаєш воїнів стрілами, гриміш шоломами мечами булатними».

Автор «Слова...» широко використовує епітети, характерні для усної народної поезії: «борзий кінь», «сизий орел», «чисте поле». Крім цього часті і метафоричні епітети: «залізні полиці», «золоте слово».

У «Слові...» ми бачимо і уособлення абстрактних понять. Наприклад, Образу автор зображує у вигляді діви з лебединими крилами. А що значить така фраза: «...закричала Карна, і Жля помчала Російською землею, сіючи горе людям з вогняного рогу»? Хто вони такі, Карна та Жля? Виявляється, Карна утворена від слов'янського слова «каріті» – оплакувати покійників, а «Жля» – від «жаліти».

У «Слові...» ми бачимо і символічні картини. Наприклад, битва описується то як сівба, то як молотьба, то як весільний бенкет. Майстерність легендарного сказителя Бояна зіставляється з соколиним полюванням, а зіткнення половців з русичами описується, як спроба «чорних хмар» закрити «чотири сонця». Автор використовує і традиційні для народної поезії символічні позначення: соколами він називає російських князів, ворон - символ половця, і з зозулею порівнюється тужлива Ярославна.

Високі поетичні переваги цього твору надихали талановитих людей створення нових художніх творів. Сюжет «Слова...» ліг в основу опери А. П. Бородіна «Князь Ігор», а художник В. М. Васнєцов створив ряд картин за мотивами «Слова про похід Ігорів».

У сучасному світі ми стикаємося з величезним різноманіттям течій та напрямків у мистецтві. ХХ століття стає переломним під час переходу від "класичних" творів до "піснекласичних": наприклад, у поезії з'являються верлібри - вільні вірші, у яких відсутня і звична рима, і метричний ритм.

Актуальним стає питання про роль поезії в сучасному суспільстві. Віддаючи перевагу прозі, читачі доводять це тим, що проза представляє більше можливостей для автора передачі своїх думок, ідей. Вона більш інформативна, проста і зрозуміла, більш сюжетна, ніж поезія, яка існує швидше для насолоди красою форми, передає емоційний заряд, почуття, але форма при цьому може закривати зміст та ускладнювати переданий зміст. Поезія вимагає особливого настрою і найчастіше викликає нерозуміння. Виходить так, що поезія, яка в процесі розвитку художнього твору є більш простою в порівнянні з прозою, оскільки має виразним засобом поетичний ритм, що допомагає передачі смислів (Ю.М. Лотман, А.М. Леонтьєв), серед читачів стає дуже складним для розуміння тексту, де ритм, форма - можуть заважати.

У зв'язку з цим, основним завданням дослідження виступало виділення внутрішніх критеріїв читачів, якими той чи інший текст належить до категорії прози чи поезії, аспектів форми, є важливими визначення тексту як поетичного, і значимість цих критеріїв при сприйнятті художніх творів.

Як можливі аспекти поетичної форми ми виділили наступні: поділ тексту на рядки, метричний ритм, рима, а також ритм кінцевих пауз, наявність цезур, розностопність, схожість строф. Досліджуваним пред'являлося три завдання. Застосовувалася методика "експериментальної деформації" тексту (Е.П. Крупнік). Ця методика полягає у послідовному "руйнуванні" художнього твору таким чином, щоб величина руйнування була відома. У цьому реєструється зміна можливості розпізнавання тексту залежно від ступеня руйнації (у нашому дослідженні - віднесення тексту категорії прози чи поезії). "Руйнування" в нашому дослідженні зачіпало тільки ритмічну схему, зберігаючи словесний зміст недоторканим. У завданні 1 і 2 варіювалися по 2 змінні, тому в кожному завданні було представлено 4 тексти. У завданні 1 ми порівнювали вплив форми написання тексту та метричного ритму, у завданні 2 – вплив метричного ритму та рими. У завданні 3 пред'являлося 7 різних текстів, кожен із яких містив різну насиченість ритмічними компонентами. Пред'явлені тексти у кожному завданні випробувані розміщували на шкалі " проза - поезія " за рівнем близькості тієї чи іншої категорії (градації шкал не вказувалися). Пропонувалося також вибрати текст, що найбільше представляє задум автора, і обґрунтувати своє рішення. У завданні 3 додатково пропонувалося оцінити кожен текст за ступенем переваги читачем.

При складанні завдань 1 і 2 враховувався можливий вплив послідовності пред'явлення текстів, тому було складено 4 типи завдань (схема збалансованого латинського квадрата).

Для кожного завдання було складено гіпотетичну послідовність розташування текстів на шкалі, яка потім зіставлялася з отриманою експериментальним шляхом послідовністю.

У дослідженні взяло участь 62 особи у віковій категорії від 18 до 50 років, 23 чоловіки та 39 жінок, освіта: технічна (17,7%), гуманітарна (41,9%) та природничо (40,3%). Використовувалися уривки з творів: А. Блок "Пісня Ада", "Нічна фіалка", "Коли ви стоїте на моєму шляху…", М. Лермонтов "Демон", "Дума", А. Пушкін "Полтава", М. Цвєтаєва" Ти, мене кохав…", Є. Винокуров "Моїми очима", М. Заболоцький "Заповіт".

Метричний ритм та форма: більшість піддослідних вважають найбільш вираженою ознакою поетичності метричний ритм. Текст, що має лише форму вірша, найчастіше відноситься до прози. Але 20% наших піддослідних при відповіді це завдання орієнтувалося насамперед форму написання. Як правило, це було пов'язано з невеликим досвідом знайомства з поезією (вірші не дуже подобаються і читаються або рідко, або зовсім не читаються).

Метричний ритм і рима (всі тексти написані формою прози, без поділу на рядки). Найважливішою ознакою поетичності було визнано метричний ритм. Рифма не несе самостійного поетичного навантаження, якщо немає інших ритмів, але допомагає однозначно віднести текст до поетичного, навіть якщо присутній метричний розмір порушується або присутній лише у частині тексту. Чіткий метричний ритм без рим (ознаки білого вірша) має самостійне значення.

Насиченість ритмічними компонентами. Серед запропонованих 7 текстів можна чітко виділити дві групи: верлібри (ритм кінцевих пауз, повторюваність ударних складів, яка не створює чіткого метричного ритму, або присутність тільки метричного ритму, що змінюється від рядка до рядка) і класичніші приклади поетичних текстів (метричний ритм, рима, кількість складів, цезури, ритм кінцевих та внутрішніх пауз). У цьому текст М. Цвєтаєвої виявився неоднозначним щодо його місця у послідовності. Одні випробувані оцінювали його як дуже поетичний, сильний, з чітким ритмом, визнаючи в ньому "еталон" вірша, інші ж навпаки відносили його до більш прозаїчним, обгрунтовуючи це тим, що ритм у ньому плутаний і є різкі переноси. Якщо подивитися на цей вірш, його ритмічну структуру, то ця суперечливість закладена в самому тексті автором, що створює певну напруженість та різкість тексту.

Ставлення до верлібрів, нового напрямку у віршуванні ХХ століття залишається дуже неоднозначним. Читач, вихований на римах та класичних творах(Вивчення поезії тільки в рамках шкільної програми), найчастіше відносить ці тексти або до прози, або до невдалої спроби автора написати вірш. Багатший досвід спілкування з різними поетичними творами дозволяє вловити ритмічні схеми іншого рівня, особливу поетичність цих текстів.

Коли ми говоримо про мистецтво, літературну творчість, ми орієнтовані на враження, що створюються під час читання. Вони багато в чому визначаються образністю твору. У художній літературі та поезії виділяють особливі прийоми посилення виразності. Грамотна презентація, громадський виступ – їм також потрібні методи побудови виразної мови.

Вперше поняття риторичні постаті, постаті мови, з'явилося у ораторів стародавньої Греції. Зокрема, їх дослідженням та класифікацією займався Аристотель та його послідовники. Заглиблюючись у деталі, вчені виділяли до 200 різновидів, що збагачують мову.

Засоби виразності мови розділені за мовним рівнем на:

фонетичні;
лексичні;
синтаксичні.

Використання фонетики традиційно для поезії. У вірші часто переважають музичні звуки, що надають поетичному мовленню особливу наспівність. У малюнку вірша посилення використовують наголос, ритм і риму, поєднання звуків.

Анафора– повторення звуків, слів чи словосполучень на початку речень, віршованих рядків чи строф. «Задрімали зірки золоті…» – повторення початкових звуків, Єсеніним використана фонетична анафора.

А ось приклад лексичної анафори у віршах Пушкіна:

Одна ти несешся по ясній блакиті,
Одна ти наводиш похмуру тінь,
Одна ти сумуєш тріумфуючий день.

Епіфора– подібний прийом, але зустрічається набагато рідше, у своїй слова чи словосполучення повторюються наприкінці рядків чи речень.

Використання лексичних прийомів, пов'язаних зі словом, лексемою, а також словосполучень та речень, синтаксис, розглядається як традиція літературної творчості, хоча широко зустрічається в поезії теж.

Умовно всі засоби виразності російської можна розділити на стежки і стилістичні постаті.

Стежки

Стежки – це використання слів та фраз у переносному значенні. Стежки роблять мову образнішою, пожвавлюють і збагачують її. Деякі стежки та їх приклади у літературній творчості перераховані нижче.

Епітет- Художнє визначення. Використовуючи його, автор надає слову додаткове емоційне забарвлення, свою оцінку. Щоб зрозуміти, чим відрізняється епітет від повсякденного визначення, треба вловити під час читання, чи надає визначення новий відтінок слову? Ось нескладний тест. Порівняйте: пізня осінь – золота осінь, рання весна – юна весна, тихий вітерець – ніжний вітерець.

Уособлення– перенесення ознак живих істот на неживі предмети, природу: «Похмурі скелі суворо дивилися…».

Порівняння- Пряме зіставлення одного предмета, явища з іншим. "Ніч похмура, як звір ..." (Тютчев).

Метафора- Перенесення значення одного слова, предмета, явища на інше. Виявлення подібності, неявне порівняння.

«У саду горить багаття горобини червоної ...» (Єсенін). Кисті горобини нагадують поетові полум'я багаття.

Метонімія- Перейменування. Перенесення якості, значення з одного предмета в інший за принципом суміжності. «Який у фетрах, давай на суперечку» (Висоцький). У фетрах (матеріал) – у фетровому капелюсі.

Синекдоха- Різновид метонімії. Перенесення значення одного слова інше за ознакою кількісного зв'язку: єдине – множинне, частина – ціле. "Ми всі дивимося в Наполеони" (Пушкін).

Іронія- Вживання слова або висловлювання в перевернутому глузливому сенсі. Наприклад, звернення до Осла в байці Крилова: «Отколе, розумна, бредеш ти, голова?»

Гіперболу- Образне вираз, що містить непомірне перебільшення. Воно може стосуватись розміру, значення, сили, інших якостей. Літота – навпаки, непомірне зменшення. Гіпербол часто використовується письменниками, журналістами, а літота набагато рідше. приклади. Гіпербола: «В сто сорок сонців захід сонця палав» (В. В. Маяковський). Літота: «мужичок з нігтик».

Алегорія- конкретне зображення, сцена, образ, предмет, який наочно представляє абстрактну ідею. Роль алегорії – навести підтекст, змусити шукати прихований сенс під час читання. Широко використовується в байці.

Алогізм– навмисне порушення логічних зв'язків із метою іронії. «Був той поміщик безглуздий, читав газету «Вість» і тіло мав м'яке, біле та розсипчасте». (Салтиков-Щедрін). Автор навмисно змішує у перерахуванні логічно різнорідні поняття.

Гротеськ– особливий прийом, поєднання гіперболи та метафори, фантастичний сюрреалістичний опис. Визначним майстромросійського гротеску був М.Гоголь. На використанні цього прийому побудовано його повість «Ніс». Особливе враження під час читання цього твору справляє поєднання абсурдного зі звичайним.

Фігури мови

У літературі використовуються також стилістичні постаті. Основні види їх відображає таблиця:

Повторення	На початку, наприкінці, на стику речень	Цей крик і низка, Ці зграї, ці птахи
Антитеза	Протиставлення. Часто використовуються антоніми.	Волосся довге – розум короткий
Градація	Розташування синонімів у порядку наростання чи ослаблення	Тліти, горіти, палати, вибухати
Оксюморон	Поєднання протиріч	Живий труп, чесний злодій.
Інверсія	Зміни порядку слів	Прийшов він пізно (Він прийшов пізно).
Паралелізм	Порівняння у формі зіставлення	Вітер заворушив темні гілки. Страх заворушився у ньому знову.
Еліпсіс	Пропуск слова, що мається на увазі	За шапку та у двері (схопився, вийшов).
Парцеляція	Поділ єдиної за змістом пропозиції на окремі	І думаю, я знову. Про тебе.
Багатосоюзність	З'єднання через союзи, що повторюються	І я, і ти, і всі ми разом
Безспілка	Виняток спілок	Ти, я, він, вона – ціла країна.
Риторичне вигук, питання, звернення.	Використовуються для посилення почуттів	Яке літо! Хто як не ми? Слухай, країно!
Умовчання	Переривання мови для здогад, для відтворення сильного хвилювання	Мій бідний брат ... страта ... Завтра на світанку!
Емоційно-оцінна лексика	Слова, що виражають ставлення, а також пряма оцінка автора	Прихвостень, голубка, балбес, лизоблюд.

Тест «Засоби художньої виразності»

Щоб перевірити себе на засвоєння матеріалу, пройдіть невеликий тест.

Прочитайте наступний уривок:

«Там війна пахла бензином і кіптявою, горілим залізом та порохом, вона скреготала гусеницями, строчила з кулеметів і падала в сніг, і знову піднімалася під вогнем…»

Які засоби художньої виразності використані уривку з роману К.Симонова?

Швед, російська – коле, рубає, ріже.

Бій барабанний, кліки, скрегіт,

Грім гармат, тупіт, іржання, стогін,

І смерть і пекло з усіх боків.

А.Пушкін

Відповідь на тест дано наприкінці статті.

Виразна мова – це насамперед внутрішній образ, що виникає під час читання книги, прослуховування усного виступу, презентації. Для керування образами потрібні образотворчі прийоми. У великій і могутній російській їх достатньо. Використовуйте їх і у вашому мовному малюнку слухач чи читач знайде свій образ.

Вивчайте виразну мову, її закони. Визначте собі, чого не вистачає у ваших виступах, у вашому малюнку. Думайте, пишіть, експериментуйте, і ваша мова стане слухняним інструментом та вашою зброєю.

Відповідь на тест

К.Симонов. Уособлення війни у уривку. Метонімія: виючі солдати, техніка, поле бою – автор ідейно поєднує їх у узагальнений образ війни. Використовувані прийоми виразної мови – багатосоюзність, синтаксичний повтор, паралелізм. Через таке поєднання стилістичних прийомів під час читання створюється ожилий, насичений образ війни.

А.Пушкін. У вірші відсутні спілки у перших рядках. У такий спосіб передано напругу, насиченість баталії. У фонетичному малюнку сцени особливу роль грає звук «р» у різних поєднаннях. При читанні виникає рокочуще-гарячий фон, що ідейно передає шум битви.

Якщо відповідаючи на тест, ви не змогли дати правильні відповіді, не засмучуйтесь. Просто прочитайте статтю.

Схожі статті

Всі книги про: «боба фетт нова загроза Персонаж із зіркових воєн боба фетт

У цій статті ви дізнаєтесь: Боба Фетт (Boba Fett) - безжальний мисливець за головами, клон, Мандалор із всесвіту Зоряні війни. Вперше відомий герой з'явився у фільмі “Атака Клонів” як маленький хлопчик. Його історія наповнена...
Гонорари та обман у шоу шепелєва

Стрижка Сабіни Пандус сподобається не кожній, проте вона йде, а дзеркало відбиває радісну посмішку від прекрасного почуття стилю. Ця дівчина психолог, тому для неї чужа думка і критика сприймається опосередковано, не ставиться до...
«Аліса в Країні Чудес», історія створення книги Божевільне Чаювання та фінал

Як нам не хочеться розлучатися з дитинством: таким безтурботним і радісним, веселим і бешкетним, сповненим загадок і таємниць. Доросла людина, намагаючись довше не відпускати її від себе, вигадує всілякі ігри з дітьми, веселі передачі та...
Історія трьох японських мавп, що стали символом жіночої мудрості Бачу не чую і говорю

Зображення трьох мавп, що уособлюють буддійську концепцію недіяння зла, давно стало хрестоматійним - його сотні разів зафіксували у витворах мистецтва та літератури, монетах, поштових марках, сувенірній продукції. Але походження...
Кожен мисливець бажає знати, де сидить фазан: Про символіку кольору

Фарби сьогодні страшенно втомилися: Райдугу в небі вони малювали. Ти помилуйся, які кольори! Освоївши основні кольори та його відтінки, можна перейти до кольорів веселки. По порядку ці кольори звучать так - червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, блакитний,...
Векторний витвір векторів

У цій статті докладно зупинимося на понятті векторного твору двох векторів. Ми дамо необхідні визначення, запишемо формулу для знаходження координат векторного твору, перерахуємо та обґрунтуємо його властивості. Після цього...

Дивіться ще тлумачення, синоніми, значення слова та що таке ЕЗОПОВА МОВА в російській мові в словниках, енциклопедіях та довідниках:

Метафора

Метонімія

Синекдоха

Епітет

Порівняння

Уособлення

Гіперболу та літота

Сарказм, іронія та гумор

Гротеськ

Каламбур

Фігура мови – що це таке?

Що таке "стежка"?

Основні прийоми створення звукової виразності

Прийом звукопису у художній літературі

Повний текст автореферату дисертації на тему "Поетика фольклору в художній системі "Слова про похід Ігорів""

Запровадження дисертації 2007 рік, автореферат з філології, Новосьолова, Антоніна Миколаївна

Висновок наукової роботи дисертація на тему "Поетика фольклору в художній системі "Слова про похід Ігорів""

Список наукової літератури Новосьолова, Антоніна Миколаївна, дисертація на тему "Російська література"

Метафора

Метонімія

Синекдоха

Епітет

Порівняння

Уособлення

Гіперболу та літота

Сарказм, іронія та гумор

Гротеськ

Каламбур

Фігура мови – що це таке?

Що таке "стежка"?

Основні прийоми створення звукової виразності

Прийом звукопису у художній літературі

Стежки

Фігури мови

Тест «Засоби художньої виразності»

Відповідь на тест

Схожі статті

Всі книги про: «боба фетт нова загроза Персонаж із зіркових воєн боба фетт

Гонорари та обман у шоу шепелєва

«Аліса в Країні Чудес», історія створення книги Божевільне Чаювання та фінал

Історія трьох японських мавп, що стали символом жіночої мудрості Бачу не чую і говорю

Кожен мисливець бажає знати, де сидить фазан: Про символіку кольору

Векторний витвір векторів