Перро з казки випливає. Літературознавче. Звідки беруться сюжети

По суті, казки Матінки Гуски стали першою у світі книгою, написаною для дітей. До цього книг для дітей ніхто спеціально не писав...

Незрозуміле мовчання Шарля Перро породило сьогодні дві основні наукові версії про авторство казок.

Перша – книгу написав сам Перро, але з принципу вирішив закріпити славу казок за улюбленим сином. Друга версія - казки дійсно написав наймолодший син Перро, геніальний юнак П'єр Перро, а письменник батько лише літературно опрацював твори сина.

Доля П'єра склалася жахливо.

Після тріумфального успіху книги, він разом увійшов у близьке коло принцеси Орлеанської, але на біду, через півроку, у вульгарній вуличній бійці заколов шпагою свого погодка Гійома Колля, сина Марі Фур'є вдови столяра. Вбивство простолюдина дворянською шпагою було на той час абсолютно аморальним вчинком. Ні про яку близькість із королівським двором тепер і мови бути не могло. П'єр опинився у в'язниці, а вдова почала проти винуватця багатоходовий судовий процес. Адже батько вбивці, улюбленець палацу, президент французької академії Шарль Перро був дуже багатий і нещодавно придбав старовинний замок Розьє біля міста Труа на березі Сени. Покликавши на допомогу всі свої зв'язки та гроші, батько ледве визволив сина з в'язниці і терміново купив йому чин лейтенанта в королівському полку. П'єр оговтався на фронт чергової французької баталії, де блискавично загинув.

Смерть спочатку сина, а потім самого Шарля Перро назавжди забрала таємницю авторства в могилу століть. Деякий час казки матінки Гуски за інерцією ще виходили під ім'ям П'єра Д Арманкура, але в 1724 році, через 10 років після смерті письменника, перемогла загальна думка, що казки таки написав Шарль Перро-старший. Під цим ім'ям вони й публікуються й досі.

На сюжети казок Перро створено опери "Попелюшка" Дж. Россіні, "Замок герцога Синя Борода" Б. Бартока, балети "Спляча красуня" П. І. Чайковського, "Попелюшка" С. С. Прокоф'єва та ін.

"Вплив Шарля Перро… настільки великий, що, якщо ви сьогодні попросите когось назвати вам типову чарівну історію, він, мабуть, назве вам одну з французьких: "Кіт у Чоботи", "Попелюшка" або "Червона Шапочка""". (Дж.Р.Р. Толкієн)

Шарль Перро походив із заможної паризької родини. Його дід був торговцем у Турині. Його батько П'єр здобув чудову освіту і був адвокатом Паризького парламенту. Зі своєю дружиною Пакетт Леклерк він познайомився у своїй парафії, у церкві Сент-Етьєн дю Монт. Пакет походила з дворянської сім'ї і принесла дружину гарне посаг, у тому числі село Вірі (зараз це місто Вірі-Шатільон), куди сім'я виїжджала в ті дні, коли в Парижі лютувала епідемія чуми.

Шарль був самим молодшою ​​дитиноюв родині. Він мав брат-близнюка Франсуа, який прожив всього шість місяців і, таким чином, Шарль став не шостим, а п'ятим сином родини Перро. Інші брати прожили на той час досить довгі і насичені життя: Жан - адвокат, П'єр - генеральний збирач податків Парижа, Клод - медик і архітектор, автор проекту знаменитої галереї Лувру, Ніколя - доктор богослов'я Сорбонни.

Слід зазначити, що родина Перро була дуже релігійною. Вони були близькими до янсенізму, підтримували знайомство з Блезом Паскалем (хоча багато в чому погляди Шарля з ним не збігалися), захищали представників цього напряму в суді. А Шарль Перро вже в зрілі роки видав дві віршовані праці на біблійні теми: «Створення світу та Адам» та «Святий Павло».

Портрет Людовіка XIV із сім'єю

Шарль збирав податки та писав вірші. У 1653 році вони вже з'явилися у пресі. До того ж, старші брати ввели його у великосвітський салон, відвідувачами яких були імениті автори.

Але "... всі таланти вас нітрохи не прикрасять, якщо для того, щоб ними прогриміти, немає хрещеної матусі в запасі".

Такою "хрещеною матінкою" для Шарля Перро на довгі роки став могутній міністр фінансів Ж.-Б. Кольбер .

Жан-Батист Кольбер - державний діяч при Людовіку XIV, головний інтендант фінансів, королівських будівель, витончених мистецтвта фабрик. Він працював по 15 годин щодня, не звертав уваги на придворний світ, думки світла, ходив пішки до короля.

При ньому Шарль обійняв посаду генерального секретаря в Інтендантсві королівських будівель і спостерігав за роботою майстерні гобеленів, і навіть сам робив для них малюнки;

Ще однією причиною звернення французького академіка до казок стала суперечка «про старе і нове», призвідником якого і став сам Перро. Він виступав проти засилля античних образів у літературі та мистецтві, опубліковані ним казки мали стати підтвердженням того, що Народна мудрістьні в чому не поступається античним книжковим зразкам. Втім, свого підпису під казками він так ніколи і не поставив...

Такою є коротко історія Шарля Перро. А що його казки?

Перша його віршована казка «Гризельда» виходить у світ у 1691 році і першими її чують члени Французької Академії. Так казка починає прокладати собі дорогу в вищий світ. Не куртуазно-галантна історія, не любовний анекдот, а казка в тому сенсі цього слова, яке звикли вкладати в нього читачі пізніших часів.

«Казки Матінки Гуски» з'являються чотирма роками пізніше, 28 жовтня 1696 року. Повна назва збірки: «Казки моєї матінки Гуски, або Історії та казки минулих часів із повчаннями». Книга була недорого видана, з простими ілюстраціями та розкуповувалась по 20, 30, а іноді й по 50 екземплярів на день. Причиною тому послужило не тільки те, що ці чарівні історії були добре знайомі як простолюдинам, так і дворянам, а й те, що ці казки були максимально осучаснені і відображали не тільки давні перекази, а й сучасні письменникові звичаї та звичаї.

Отже, «Спляча красуня». Всі ми добре пам'ятаємо історію про те, як на хрестини юної принцеси прийшли три феї, однієї з яких не вистачило золотого приладу. Цікаво, що сучасні дослідники вказують на конкретне місце, де могли відбуватися ці казкові події. Це замок Юссе, розташований на березі Луари.

На цьому різницю між французьким і німецьким каноном не закінчуються. Наприклад, у версії Грімм після злощасного уколу принцеси засинають усі жителі королівства, у той час, як у Перро король і королева, як і належить відповідальним царствующим особам, продовжують не спати, хоча до пробудження дочки, природно, не доживають.

До того ж метою мосьє Шарля була своєрідна розкрутка фольклорних сюжетів серед знаті, тому він старанно очищав їх від усього грубого і вульгарного, стилізував під куртуазну літературу і наповнював прикметами свого часу. Манери героїв, їх одяг та трапези чудово відбивали дворянство XVII століття.

Так, у "Сплячій красуні" людожерка вимагає подавати їй м'ясо дітейнезмінно "під соусом Роббер"; принц, що розбудив красуню, зауважує, що одягнена вона старомодно ("комір у неї стоячий"), а сама розбуджена звертається до принца тоном важкої примхливої ​​дами ("Ах, це ви, принц? Ви змусили на себе чекати").

До речі, мало хто пам'ятає, що принц у Перро аж ніяк не кинувся вульгарно цілуватися. Виявивши принцесу, він "наблизився до неї з трепетом і захопленням і опустився біля неї навколішки". Та й після пробудження наша героїня та її галантний кавалер не робили нічого поганого, а чотири години говорили про кохання, поки не перебудили весь замок.

Самі ж витоки сюжету "Сплячої красуні" губляться в глибинах Середньовіччя. Одна з найдавніших обробок належить італійцеві Джамбаттісте Базіле, який опублікував в 1636 один з перших (хоча і не настільки епохальних, як "Казки матінки Гуски ...") збірок казок "Пентамерон" (мабуть, як відповідь знаменитому "Декамерону"). Героїню у Базілі звуть Талія.

Починається казка досить традиційно - зі злого прокляття чаклунки та снодійного уколу веретена. Щоправда, далі з принцесою особливо не пораються, саджають її на трон і поміщають у занедбану лісову хатинку. Згодом, як і належить, на хатинку натикається чужоземний король, що полює, але виявивши сплячу красуню, він поводиться зовсім не куртуазно ... По суті в казці написано - "зібрав плоди любові" і ... покотив додому. Красуня тихо завагітніла і через певний термін розродилася двійнятами. Чарівний "наркоз" виявився настільки сильним, що вона прокинулася не від пологів, а лише тоді, коли малюк помилково почав смоктати її палець і отруєний кінчик веретена вискочив. А тут і король вирішив знову за "плодами кохання" навідатися.

Побачивши Талію з дітьми, він нарешті… закохався, і почав відвідувати їх частіше. А оскільки наш герой був чоловіком одруженим, його дружина, запідозривши зраду, спіймала Талію з дітьми і наказала з діточок м'ясні котлетки для чоловіка зробити, а коханку у вогонь кинути. Ясна річ, кухар діток пошкодував, ягняти підсунув, а в результаті замість Талії на повільному вогні спалили злісну дружину. Далі – мораль: "Декому завжди щастить - навіть коли вони сплять".

Тепер ясно наскільки ушляхетнив казку Шарль Перро. Образ вічно юної діви в летаргічному сні, що чекає коханого, виявився настільки привабливим, що постійно кочував за літературою у різних обличчях.

Досить згадати народну казку "Білосніжка", "Сплячу царівну" В. Жуковського, "Мертву царівну та сім богатирів" А. Пушкіна, пісню групи НАУТИЛУС "Ранок Поліни" та багато іншого.

Під горою чорний вхід.
Він туди скоріше йде.
Перед ним у імлі сумній,
Труна гойдається кришталева,
І в кришталевій труні том
Спить царівна вічним сном".
(А. Пушкін "Казка про мертвої царівні…")

"…Сонні очі чекають того, хто увійде і запалить у них світло, Ранок Поліни триває сто мільярдів років… І всі ці роки я чую, як колишеться груди, І від її дихання у вікнах запітніло скло, І мені не шкода того, що так нескінченний мій шлях - У її кришталевій спальні завжди ясно…". (І. Кормільцев "Ранок Поліни")

Попелюшка

Знамениті черевички у варіанті Грімм - золоті. Втім, і в Перро вони спочатку були далеко не кришталеві, а облямовані хутром. Деякі вважають, що цим хутром був знаменитий російський соболь, і в перекладах пишуть соболеві черевички. Однак трапилося так, що згодом слово "vair" ("хутро для облямівки") за принципом зіпсованого телефону перетворилося на "verre" ("скло"). В результаті зручне і м'яке взуття перетворилося на вишукані на слух, але зовсім садистські на практиці "кришталеві черевички". Золоті, втім, не набагато зручніші.

Натомість у Грімм значно логічніше виглядає мотив втечі Попелюшки з балу. Красуня тут злякалася не бою годинника, а спроб принца з'ясувати, чия ж вона дочка. Коли ж у сім'ю Попелюшки заявляється гонець із туфельками, шкідливим сестрам вдається-таки їх приміряти, навіщо одна з них… відрубує собі палець, а друга – п'яту! Однак обманщиць викривають два голуби, які співають:

"Подивися, подивися,
А черевичок весь у крові ... ".

На цьому пригоди сестер не закінчуються. Якщо в куртуазній розповіді Перро Попелюшка їх не тільки прощає, а й влаштовує їхнє особисте життя ("... видала заміж за двох знатних придворних"), то у "народників" Грімм розправа над утисками героїні неминуча.

"А коли настав час весілля справляти, з'явилися і віроломні сестри - хотіли до неї подільститися і розділити з нею її щастя. І коли весільна хода вирушила до церкви, старша опинилася праворуч від нареченої, а молодша по ліву; і виклеювали голуби кожної з а потім, коли поверталися назад із церкви, йшла старша по ліву руку, а молодша по праву;

До речі, у останні рокиу ЗМІ кочує інформація про те, що найдавніша версія Попелюшки з'явилася з-під пера китайського письменника IX століття Чуань Ченші. Мовляв, він має і мачуху, і хутряні черевички, і чоловіка-імператора в нагороду. Тут і мініатюрна ніжка героїні (один із китайських канонів жіночої краси) дуже до речі.

Як би там не було, "Попелюшка" все одно незмінно асоціюватиметься з Шарлем Перро, як "Білосніжка" - з братами Грімм. І ось уже більше трьох століть цей на вигляд нехитрий сюжет є джерелом натхнення та втіхи мільйонам жінок планети Земля. У глибині душі кожної з них таїться надія, що вони знайдуть свого "принца", незважаючи на всі життєві неприємності.

Використані матеріали із сайтів.

Передмова<к переводу «Волшебных сказок» Шарля Перро>

Казки Перро користуються у Європі особливої ​​популярності; Російським дітям вони порівняно менше відомі, що відбувається, ймовірно, від нестачі хороших перекладів та видань. Справді, незважаючи на свою дещо делікатну, старофранцузьку грацію, казки Перро заслуговують на почесне місце в дитячій літературі. Вони веселі, цікаві, невимушені, не обтяжені ні зайвою мораллю, ні авторською претензією; у них ще відчувається віяння народної поезії, що їх колись створила; в них є саме та суміш незрозуміло-чудесного та повсякденно-простого, піднесеного та кумедного, яка становить відмітну ознаку справжнього казкового вигадки. Наш позитивний і освічений час починає рясніти позитивними та освіченими людьми, яким не подобається саме ця домішка чудового: виховання дитини, за їхніми поняттями, має бути справою не лише важливою, а й серйозною — і замість казок їй слід вручати маленькі геологічні та фізіологічні трактати. Доводилося ж нам зіткнутися з однією вихователькою (щоправда, вона була стара дівчина з остзейських німкенів і писала статті в журналах з направленням, але без передплатників), яка ретельно усувала дівчинку, доручену її нагляду, від будь-якого зіткнення з іншими дітьми — щоб, як висловлювалася поважна наставниця, жоден хибний факт не оселився в юній голові. Дівчинка виросла і перетворилася на запеклу кокетку, — але вже це, як відомо, не вина теорії, що залишається непогрішною, як і раніше. Як би там не було, нам здається дуже важким і навряд чи корисним до певного часу виганяти все чарівне і чудове, залишати молоду уяву без їжі, замінити казку оповіданням. Вчитель, безперечно, потрібний дитині, та й нянька їй потрібна.

Дотепний видавець казок Перро, Ж. Гетцель, відомий у літературі під псевдонімом П. Сталя, у своїй передмові зауважує дуже справедливо, що не слід побоюватися чудового для дітей. Не кажучи вже про те, що багато з них не дають себе в обман цілком і, бавлячись красою і миловидністю своєї іграшки, по суті дуже твердо знають, що цього ніколи не траплялося (згадайте, панове, як ви їжджали верхи на паличках; адже ви ви знали, що це під вами не коні, а справа все-таки виходила цілком правдоподібно, і задоволення виходило відмінне); але навіть ті діти (і це здебільшого найобдарованіші і найрозумніші головки), які безумовно вірять усім чудесам казки, дуже добре вміють відразу відмовитися від цієї віри, як тільки годину тому настане. «Діти, як дорослі, беруть у книжках лише те, що їм потрібне і поки воно їм потрібне». * Гетцель прав: над цьому напрямі лежать небезпеки та проблеми дитячого виховання.

Ми зараз сказали, що однією з причин відносної невідомості у нас казок Перро ми вважаємо нестачу добрих перекладів та видань. Публіці надається судити, наскільки наш переклад є задовільним; що ж до справжнього видання — то подібного йому не було ще не тільки у нас у Росії, а й за кордоном; а ім'я геніального малювальника Густава Доре стало занадто гучним і не потребує жодних похвал.

Карл Перро народився в Парижі в 1628 році і помер там же в 1697. * У 1693 році, будучи шістдесяти п'яти років від народження, він надрукував перше видання своїх казок. та написаних для нього. Карла Перро не повинно змішувати з його братом*, Клавдієм, медиком та архітектором, автором Луврської колонади.

Іван Тургенєв

Примітки

Друкується за текстом першої публікації: Чарівні казкиПерро переклад з французького Івана Тургенєва. СПб., 1866, вкладний лист.

До зборів творів вперше включено до видання: Т, Твори,т. 12, с. 280-281.

Черновий автограф зберігається в Bibl Nat, Slave 74, див. Mazon, p. 67; мікрофільм - ІРЛІ.

У 1862 р. паризький видавець Ж. Етцель (J. Hetzel) видав видання казок Перро з ілюстраціями Гюстава Доре. Тоді ж він звернувся до Тургенєва з пропозицією перекласти казки Перро російською мовою та написати до них передмову, звернену до російських читачів. Книгу взявся видати петербурзький книгопродавець М. О. Вольф. «Поспішаю повідомити вам, - писав 9 (21) липня 1862 Тургенєв Ж. Етцелю, - що з великим задоволенням приймаю вашу пропозицію: перекладати Перро - це справді щасливий випадок, і ви можете повідомити м. Вольфа, що я за це беруся». У тому ж листі Тургенєв обіцяв закінчити роботу до осені 1862; однак і через три роки, у лютому 1865 р., переклад ще не був готовий. Порушивши всі терміни, Тургенєв змушений був звернутися по допомогу до інших осіб. В результаті письменник переклав сам лише «Чарівниць» («Les Fées») та «Синю бороду» («La Barbe-bleu»). У паризькому архіві Тургенєва зберігаються чернетки перекладів цих двох казок (див.: Mazon, p. 67). Інші сім казок (з дев'яти увійшли до книги) були перекладені Н. В. Щербанем (див.: Рус Вестн, 1890 № 8, с. 18-24) за участю Н. Н. Рашет, про що Тургенєв їй нагадав у листі від 23 серпня (4 вересня) 1866 р.

За нестачею часу Тургенєв не зміг відредагувати переклади, зроблені іншими учасниками видання, про що писав 16 (28) березня 1867 р. І. П. Борисову, який повідомив про стилістичні похибки, що вкралися в текст казок і помічені А. А. Фетом.

"Діти - їм потрібно".- Переклад фрази з передмови Ж. Етцеля (див. Les Contes de Perrault. Dessins par Gustave Doré, Préface par P. -J. Stahl. Paris, 1862, p. XI).

…помер там-таки у 1697.— Тургенєв помиляється, Шарль Перро (Perrault), французький поет і критик, член Французької академії, помер 1703 року.

…У 1693 році — перше видання своїх казок…— Перша збірка казок Шарля Перро «Казки моєї матінки Гуски, або Історії та казки минулих часів з повчаннями» побачили світ 1697 року.

…змішувати з його братом…- Клод Перро (бл. 1613-1688) французький архітектор, лікар за освітою, займався математикою, фізикою та археологією. За його проектом збудовано парадний, прикрашений парними коринфськими колонами, східний і скромніший південний фасади Лувру (1667-1674).

28. «Казки моєї матінки Гуски» (Франц.).

Шарль Перо

(1628 - 1703)

Народився 12 січня. Величезна заслуга Перро в тому, що він вибрав із маси народних казок кілька історій і зафіксував їхній сюжет, який ще не став остаточним. Він надав їм тон, клімат, стиль, характерний для 17 століття, проте дуже особистий.

У ряді казкарів, які «легалізували» казку в серйозній літературі, найперше і найпочесніше місце відводиться французькому письменнику Шарлю Перро. Мало хто з наших сучасників знає, що Перро був маститим поетом свого часу, академіком Французької академії, автором знаменитих наукових праць. Але всесвітню популярність та визнання нащадків принесли йому не його товсті серйозні книги, а чудові казки «Попелюшка», «Кіт у чоботях», «Синя Борода».

Шарль Перро народився 1628 року. Сім'я хлопчика була стурбована освітою своїх дітей, і у віці восьми років Шарля було відправлено до колежу. Як зазначає історик Філіп Арьєс, шкільна біографія Перро – біографія типового відмінника. За час навчання ні він, ні його брати жодного разу не були биті різками - випадок на той час винятковий.

Після колежу Шарль протягом трьох років бере приватні уроки права і, зрештою, отримує диплом юриста.

У двадцять три роки він повертається до Парижа і починає свою кар'єру як адвокат. Літературна діяльність Перро посідає той час, коли у вищому суспільстві з'являється мода на казки. Читання та слухання казок стає одним із найпоширеніших захоплень світського суспільства, порівнянних хіба з читанням детективів нашими сучасниками. Деякі вважають за краще слухати філософські казки, інші віддають данину казкам старовинним, що дійшли у переказі бабусь та нянюшок. Літератори, прагнучи задовольнити ці запити, записують казки, опрацьовуючи знайомі ним з дитинства сюжети, і усна казкова традиція поступово починає переходити до письмової.

Однак Перро не наважився опублікувати казки під своїм ім'ям, і на випущеній ним книжці значилося ім'я його вісімнадцятирічного сина П. Дарманкура. Він побоювався, що за всієї любові до «казкових» розваг писання казок буде сприйнято як заняття несерйозне, що кидає тінь своєю легковажністю на авторитет серйозного літератора.

В основі казок Перро – відомі фольклорні сюжети, які він виклав із властивим йому талантом та гумором, опустивши деякі деталі та додавши нові, «облагородивши» мову. Найбільше ці казки підходили дітям. І саме Перро можна вважати родоначальником дитячої світової літератури та літературної педагогіки.

Шарль Перро: дитинство казкаря.

Хлопчаки сіли на лаву і почали обговорювати становище, що склалося - як бути далі. Одне вони знали точно: у набридлий колеж вони не повернуться ні за що. Але вчитися треба. Це Шарль змалку чув від батька, який був адвокатом Паризького Парламенту. Та й мати у нього була освічена жінка, вона сама вчила синів читати та писати. Коли Шарль у вісім з половиною років вступив до колежу, батько щодня перевіряв уроки, він дуже поважав книги, вчення, літературу. Але тільки вдома, з батьком і братами можна було сперечатися, відстоювати свою точку зору, а в колежі потрібно було зубрити, треба було лише повторювати за учителем, і не дай боже сперечатися з ним. За ці суперечки Шарля і вигнали з уроку.

Ні, більше в остогидлий колеж ні ногою! А як же освіта? Хлопчики ламали голови і вирішили: вчитимемося самі. У Люксембурзькому саду вони склали розпорядок і з наступного дня почали його здійснення.

Борен приходив до Шарля о 8 ранку, вони разом займалися до 11, потім обідали, відпочивали і знову вчилися з 3 до 5. та у колежі.

"Якщо я щось знаю, - писав Шарль через багато років, - я зобов'язаний цьому виключно цим трьом або чотирма роками вчення".

Що сталося з другим хлопчиком на ім'я Борен, ми не знаємо, але ім'я його друга відоме зараз кожному - звали його Шарль Перро. А історія, яку ви зараз дізналися, відбулася в 1641 році, за Людовіка XIV, "короле-сонце" за часів завитих перуків і мушкетерів. Саме тоді мешкав той, кого ми знаємо як великого казкаря. Правда, сам він себе казкарем не рахував, і сидячи з другом у Люксембурзькому саду, навіть не думав про такі дрібниці.

Суть цієї суперечки була ось у чому. У XVII столітті ще панувала думка, що давні письменники, поети та вчені створили найдосконаліші, найдосконаліші кращі твори. "Нові", тобто сучасники Перро, можуть лише наслідувати давнім, все одно вони не здатні створити нічого кращого. Головне для поета, драматурга, вченого – це прагнення бути схожим на давніх. Основний противник Перро поет Нікола Буало навіть написав трактат "Поетичне мистецтво", в якому встановив "закони", як писати кожен твір, щоб усе було точно як у давніх письменників. Ось проти цього і став заперечувати відчайдушний сперечальник Шарль Перро.

Чому ми повинні наслідувати стародавнє? – дивувався він. Хіба сучасні автори: Корнель, Мольєр, Сервантес гірший? Навіщо цитувати Аристотеля у кожному вченому творі? Хіба нижче за нього Галілей, Паскаль, Коперник? Адже погляди Аристотеля давно застаріли, він не знав, наприклад, про кровообіг у людей та тварин, не знав про рух планет навколо Сонця.

Творчість

Шарля Перро зараз ми називаємо його казкарем, а взагалі за життя (він народився 1628 року, помер 1703-го). Шарль Перро був відомий як поет і публіцист, сановник та академік. Він був адвокатом, першим прикажчиком міністра фінансів Франції Кольбера.

Коли Кольбером у 1666 році було створено Академію Франції, серед її перших членів був брат Шарля, Клод Перро, якому незадовго до цього Шарль допоміг виграти конкурс проектів фасаду Лувру. Через кілька років Шар Перро теж був прийнятий до Академії, і йому доручили очолити роботу над "Загальним словником французької мови".

Історія його життя - це і особисте, і суспільне, і політика, змішана з літературою, і література, що ніби розділилася на те, що прославило Шарля Перро у століттях - казки, і те, що залишилося минущим. Наприклад, Перро став автором поеми "Століття Людовіка Великого", в якій прославив свого короля, але і - роботи "Великі люди Франції", об'ємних "Мемуарів" та інша, інша. 1695 року виходить збірка віршованих казок Шарля Перро.

А ось збірка "Казки матінки Гуски, або Історії та казки минулих часів з повчаннями" були випущені під ім'ям сина Шарля Перро П'єра де Арманкур - Перро. Саме син у 1694 році за порадою батька почав записувати народні казки. П'єр Перро загинув 1699-го. У мемуарах, написаних за кілька місяців до смерті (він помер у 1703) Шарль Перро нічого не пише про те, хто був автором казок або, якщо бути точніше, літературного запису.

Мемуари ці, втім, були опубліковані лише в 1909 році, а вже через двадцять років після смерті література, академіка і казкаря, у виданні 1724 книги "Казки матінки Гуски" (стала, до речі, відразу бестселером) авторство вперше було приписано одному Шарлю Перро . Словом, у цій біографії чимало "білих плям". Доля самого казкаря та його чарівних казок, написаних у співавторстві із сином П'єром, уперше в Росії так докладно викладена у книзі Сергія Бойка "Шарль Перро ".

Шарль Перро (1628-1703) був першим письменником у Європі, який зробив народну казку надбанням дитячої літератури. Незвичайний для французького письменника "століття класицизму" інтерес до усної народної творчості пов'язаний з прогресивною позицією, яку зайняв Перро в літературній полеміці свого часу. У Франції XVII століття класицизм був панівним, офіційно визнаним напрямом у літературі та мистецтві. Послідовники класицизму вважали твори античних (давньогрецьких і особливо римських) класиків у всіх відношеннях зразковими та гідними наслідування. При дворі Людовіка XIV процвітав справжній культ античності. Придворні живописці та поети, користуючись міфологічними сюжетами чи образами героїв давньої історії, прославляли перемогу королівської влади над феодальною роз'єднаністю, торжество розуму та морального обов'язку над пристрастями та почуттями окремої особистості, оспівували дворянську монархічну державу, що об'єднала націю під своєю егідою.

Пізніше, коли абсолютна влада монарха почала приходити у дедалі більше протиріччя з інтересами третього стану, опозиційні настрої посилилися переважають у всіх галузях життя. Робилися спроби переглянути і принципи класицизму з його непорушними «правилами», які встигли перетворитися на мертву догму та гальмували розвиток літератури та мистецтва. Наприкінці XVII століття серед французьких літераторів розгорілася суперечка про перевагу давніх та нових авторів. Противники класицизму заявляли, що нові й нові автори перевершують стародавніх хоча б вже тим, що мають ширший кругозір і знання. Можна навчитися добре писати і, не наслідуючи давніх.

Одним із застрельників цієї історичної суперечки виступив Шарль Перро, видатний королівський чиновник і поет, обраний 1671 року у члени Французької академії. Виходець із буржуазно-чиновницької сім'ї, юрист за освітою, він успішно поєднував службову діяльність із літературною. У чотиритомній серії діалогів «Паралелі між стародавніми та новими у питаннях мистецтва та наук» (1688-1697) Перро закликав письменників звернутися до зображення сучасного життя та сучасних вдач, радив черпати сюжети та образи не з давніх авторів, а з навколишньої дійсності.

Щоб довести свою правоту, Перпо вирішив зайнятися опрацюванням народних казок, бачачи в них джерело цікавих, живих сюжетів, «хорошу мораль» та «характерні риси народного побуту». Тим самим письменник виявив велику сміливість і новаторство, оскільки казки взагалі фігурували у системі літературних жанрів, визнаних поетикою класицизму.

У 1697 році Шарль Перро під ім'ям свого сина П'єра Перро д'Арманкура випустив невелику збірку, під назвою «Казки моєї матінки Гуски, або Історії та казки минулих часів з повчаннями». Збірка складалася з восьми казок: «Спляча красуня», «Червона Шапочка», «Синя Борода», «Кіт у чоботях», «Феї», «Попелюшка», «Ріке з чубком» та «Хлопчик із пальчик». У наступних виданнях збірка поповнилася ще трьома казками: «Осляча шкіра», «Смішні бажання» та «Гризельда». Оскільки останній твір є типовим для того часу літературну повістьу віршах (сюжет запозичений з «Декамерона» Боккаччо), вважатимуться, що збірка Перро складається з десяти казок 3. Перро досить дотримувався фольклорних сюжетів. Кожну з його казок вдалося звести до першоджерела, що у народному середовищі. Разом з тим, викладаючи народні казки на свій лад, письменник наділяв їх у нову художню форму і багато в чому змінював їх первісний зміст. Тому казки Перро хоч і зберігають фольклорну основу, є творами самостійної творчості, тобто літературними казками.

У передмові Перро доводить, що казки – «не зовсім дрібнички». Головне в них – мораль. «Усі вони мають на меті показати, які переваги чесності, терпіння, передбачливості, старанності та послуху і які біди осягають тих, хто ухиляється від цих чеснот».

Кожна казка Перро закінчується вченням у віршах, що штучно зближує казку з байкою - жанром, прийнятим з деякими застереженнями поетикою класицизму. Отже, автор хотів «узаконити» казку у системі визнаних літературних жанрів. Разом з тим іронічне вчення, не пов'язане з фольклорним сюжетом, вносить у літературну казку певну критичну тенденцію - у розрахунку на досвідчених читачів.

Червона Шапочка була нерозсудлива і жорстоко за це поплатилася. Звідси мораль: молоді дівчата не повинні довіряти «вовкам».

Дітям маленьким, не без причин (А особливо дівчатам, Красуням і балівницям), В дорозі зустрічаючи усіляких чоловіків, Не можна промов підступних слухати,- Інакше вовк їх може з'їсти ...

Дружина Синьої Бороди ледь не стала жертвою своєї непомірної цікавості. Це дає привід до сентенції:

Забавна жіноча до нескромних таємниць пристрасть: Адже відомо - що дорого дісталося, Втратить вмить і смак і ласку.

Казкові герої оточені химерною сумішшю народного та аристократичного побуту. Простота і невигадливість поєднуються зі світською чемністю, галантністю, дотепністю. Здоровий практицизм, тверезий розум, спритність, винахідливість плебея беруть гору над аристократичними забобонами та умовностями, з яких автор не втомлюється кепкувати. За допомогою спритного пройдисвіта, Кота в чоботях, сільський хлопець одружується на принцесі. Сміливий і кмітливий Хлопчик з пальчик перемагає велетня-людожера і вибивається в люди. Терпляча працьовита Попелюшка виходить заміж за принца. Багато казок закінчуються «нерівними» шлюбами. Терпіння і працьовитість, лагідність та послух отримують у Перро найвищу нагороду. У потрібну хвилину на допомогу героїні приходить добра фея, яка чудово справляється зі своїми обов'язками: карає порок і винагороджує чесноту.

Чарівні перетворення та щасливі розв'язки споконвіку властиві народній казці. Перро за допомогою традиційних мотивів висловлює свої думки, розцвічує казкову тканину психологічними візерунками, запроваджує нові образи та реалістичні побутові сценки, які відсутні у фольклорних прототипах. Сестри Попелюшки, отримавши запрошення на бал, вбираються і чепуряться. «Я, - сказала старша, - я одягну червоне оксамитова сукняз мереживним оздобленням». - «А я, - сказала молодша, - я буду в простій спідниці, та зате одягну мантилью з золотими квітами і діамантовий убір, а такий убір не всюди знайдеться». Послали по майстриню-майстриню, щоб вона приладнала їм чепчики з подвійною оборкою, і купили мушок. Сестри покликали Попелюшку - запитати її думку: адже вона мала гарний смак». Ще більше побутових подробиць у «Сплячій красуні». Поряд з описом різних деталей палацового побуту, тут згадуються ключниці, фрейліни, камеристки, кавалери, дворецькі, воротарі, пажі, лакеї і т. д. Іноді Перро відкриває похмурі сторони сучасної дійсності. При цьому вгадують його власні настрої. Дроворуб та його багатодітна родина живуть у злиднях і голодують. Тільки одного разу їм вдалося ситно повечеряти, коли «сеньйор, що володів селом, надіслав їм десять екю, які вже давно був ним повинен і яких вони вже не сподівалися отримати» («Хлопчик із пальчик»). Кіт у чоботях залякує селян гучним ім'ям уявного феодала: «Добры люди, женці! Якщо ви не скажете, що всі ці поля належать пану маркізу де Караба, вас усіх дрібно скришать, як м'ясо для пирога».

Казковий світ Перро при всій його наївності досить складний і глибокий, щоб не тільки захопити уяву дитини, але і впливати на дорослого читача. Автор вклав у свої казки багатий запас життєвих спостережень. Якщо така казка, як «Червона Шапочка», гранично проста за змістом та стилем, то, наприклад, «Ріке з чубком» відрізняється психологічно тонким і серйозним задумом. Дотепні світські бесіди потворного Ріке та красуні принцеси дають можливість автору розкрити у невимушено-цікавій формі. моральну ідею: любов ушляхетнює людину геройські риси »

Тонка іронія, витончений стиль, веселі вчення Перро допомогли його казкам зайняти місце у «високій» літературі. Запозичені зі скарбниці французького фольклору «Казки моєї матінки Гуски» повернулися в народ, відшліфовані та ограновані. В обробці майстра вони засвітилися яскравими фарбами, зажили новим життям.

Деякі відомі твори:

"Стіни Трої, або Походження бурліску" 1653 р. пародійна поема - перший твір

"Століття Людовіка Великого", 1687 поема

"Паралелі між давніми та новими у питаннях мистецтва та наук", т. 1-4, 1688-97 діалоги

"Казки моєї матінки Гуски, або Історії та казки минулих часів з повчаннями" 1697

"Чарівниці" (фр. Les Fees)

"Попелюшка" (фр. Cendrillon)

"Кіт у чоботях" (фр. Le Chat botte)

"Червона Шапочка" (фр. Le Petit Chaperon rouge) народна казка

"Хлопчик - с-пальчик" (фр. Le Petit Poucet) народна казка

"Осляча шкура" (фр. Peau d'Ane)

"Спляча красуня" (фр. La Belle au bois dormant)

"Ріке - чубчик" (фр. Riquet a la houppe) Шарль Перро (фр. Charles Perrault) (12 січня 1628, Париж - 16 травня 1703, там же) - відомий французький письменник - казкар, поет і критик.

Висновки:

Отже, яку мораль я можу винести із творів Шарля Перро?

Хотілося б перевірити себе, чи я розумію казки Перро, як їх розумів сам автор, чи ні. Тому поки що я пишу з обивательської точки зору. І, перш за все, ділюся своїми враженнями та емоціями однієї із сучасних мам, якою я і є.

Читаючи російською, я можу судити про Перро тільки з перекладів, а, на відміну від оригіналу, їх може бути безліч. Для себе я намагаюся хоча б визначити, чий переклад хотілося б дати своїй дитині.

Так ось про переклади. Взяти книгу з ілюстраціями Дорі. Вона так і називалася: «Казки матінки Гуски». І наприкінці кожної казки там точилися вірші. Пам'ятаю, що коли я їх читала, - дуже дивувалася тому, що насправді «хотів сказати письменник»…

Наведене мораліте до «Хлопчика з пальчик» мене дуже зацікавило. Я теж порилася і знайшла повчання до інших казок.

Наприклад, до «Червоної Шапочки» (мама, бабуся, донька – вже, здається, цілком сучасний початок).

Перший варіант перекладу:

«Діти маленьким не без причин

(А особливо дівчатам,

красуням і пустунка),

В дорозі зустрічаючи усіляких чоловіків,

Не можна промов підступних слухати, -

Інакше вовк їх може з'їсти.

Сказав я: вовк! Волков не порахувати,

Але між ними є інші

Шахраї, настільки продувні,

Що, солодко виливаючи лестощі,

Дівочу охороняють честь,

Супроводжують додому їхнім прогулянкам,

Проводять їх бай-бай по темних закутках.

Але вовк, на жаль, чим здається скромнішим,

Тим він завжди лукавий і страшніший!»

Другий варіант перекладу:

З цієї приказки стає ясніше:

Небезпечно дітям слухати злих людей,

Особливо ж дівчатам

І струнким, і красивим.

Зовсім не диво і не диво

Потрапити вовкам на третю страву

Вовкам... але ж не всі вони

У своїй природі відверті.

Інший привітний, поважний,

Не показавши кігтів своїх,

Начебто невинний, тих,

А сам за юною дівчиною

До самого ґанку він по п'ятах прагне

Але хто ж не знає і як не збагнути нам,

Що всіх вовків небезпечніший улесливий вовк.

Тут уже немає потреби коментувати. Прочитавши це повчання, бачимо, що Перро насамперед звертається до молодим дівчатам, а чи не дітям.

З цього стає зрозуміло, чому вовк запрошує Червону Шапочку у ліжко. У Дорі - яскрава сцена, що запам'ятовується: Червона Шапочка і вовк з чепцем на голові в ліжку крупним планом. Але в Дорі ілюстрації йдуть до цих казок, насамперед, як до творів для дорослих.

І ось на «дитячій» ілюстрації Б. Дехтерєва: Червона Шапочка збирається прилягти поряд з …справжнісіньким вовком. (У мене в дитинстві не було книжки з його ілюстраціями, тому коли я так виразно побачила на гравюрі Дорі під однією ковдрою крупним планом дівчинку разом з вовком, то була дуже здивована, і вперше прочитала весь текст начебто заново. Дивлюся на ілюстрацію і дивуюся : може, Червона Шапочка сліпа?Аж видно, що лежить вовк (навіть не переодягнений)

У книзі, на якій значиться переклад Тургенєва, Червона Шапочка просто стає поруч із ліжком та відкидає полог. І, відповідно, немає «постільної сцени» і на ілюстраціях до цього видання А. Власової. Такий варіант перекладу та ілюстрацій до тексту мені здається більш підходящим для дітей. Я вибрала б саме його.

Адже мораль казки зрозуміла без цієї дії. А вже актуальна вона й донині. Можливо, це одна з найбільш повчальних казок для сучасних дітей: у жодному разі не замовляйте з незнайомими людьми, і особливо (!) не будьте простодушними, не повідомляйте їм, куди йдете, хто ви, де живе ваша бабуся та інші подробиці які деякі погані люди можуть використовувати вам на шкоду. «З чужими не розмовляй, з дороги не звертай!»

Молоді дівчата в наш час навчаються вже не на казках. У нас казка перейшла цілком на надбання дітей, та й, мабуть, ще їхніх батьків та літературознавців.

Те, як інтерпретував казку Еге. Берн, зовсім пропускаю – бо наша розмова лише про дітей.

Які спекотні суперечки навколо імені Шарля Перро! Просто захоплює. Хочеться взяти участь.

Справді, можна знайти різні переклади та інтерпретації однієї казки. А можна просто не сприймати їх так критично. Адже критична стаття і такі глибокі роздуми перекреслюють всю красу казки.

У казках ніколи немає прямої моралі, а лише "натяк". А який "натяк"? на мій погляд, на те, що в житті ЗВИЧАЙНОЇ людини МОЖЕ статися щось дуже хороше, що ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ, Адже казкові персонажі далеко не ідеальні у всіх казках, у них люди бачили себе: ЗВИЧАЙНИХ людей з вадами. Адже якщо розбирати так казки, то чим “Червона Шапочка” краще? Адже немічна старенька жила одна (навіть сусідів не було), дочка дивно про неї дбала, посилаючи маленьку онучку з їжею. Але це розбір для психологів, які у будь-якій ситуації бачать проблему чи можуть побачити.

А на мій погляд, казка – захоплююча історія, яка чомусь вчить, лякає, розважає.

Сам світ раніше був жорсткішим (хоча і наш не ідеальний). Смерть була звична. Більше людей помирало від хвороб, голоду, воєн... А в казці була надія на диво, на те, що твоє життя просто так зміниться на краще. Адже принц полюбив саме Попелюшку, хоч вона й була замарашкою. А наш ледар - Омеля одружився на принцесі. Це чари! Так у житті не буває. А для мрії є казка!

Але кожен вибирає сам, що читати дитині. Є багато жанрів і кожен має шанувальників. Просто не треба так ставитись до казки! А якщо Ви хочете "правильних" творів з мораллю, то треба читати іншу літературу. Наприклад, видавництво "Отчий дім" випускає серію "Православна дитяча бібліотека". У ній усі оповідання повчальні, добрі й добрі, і в них теж є диво. Але тут це диво від Бога, а не так.

Повертаюся до описаного раніше епізоду. Щодо вигадки та казковості зараз, у наш час, питання начебто вже вирішене. А моральна сторона – повчання, які ця казка несе у собі?

Глибоко антипатичні мені батьки, які у ній описуються. Нема чим виправдати їхні вчинки. Причому роблять вони це двічі. Якщо після першого разу вони начебто розкаялися в тому, що зробили. Те, незважаючи на свої жалю, повторили все, як і вперше.

І дуже вже все це нагадує сюжети сучасних кримінальних зведень, що повідомляються по телебаченню: коли мати-алкоголічка завела своїх дочок у ліс і повернулася додому...

Засудження вчинків таких батьків у самому творі – жодного!

А чого вартий епізод, у якому Людожер зарізав усіх своїх дочок?! Причому винен у цьому Хлопчик із пальчик. Але ж дочки Людожера були ще доньками його дружини, яка виявила величезне співчуття хлопчикам, всіляко їх захищала від свого чоловіка. Виходить, що Хлопчик із пальчик відплатив їй чорною невдячністю. Та й сама дружина Людожера опиняється у дивній ситуації. Фраза «жінка перелякалася і віддала все, що мала, бо Людожер хоч і їв маленьких дітей, але був хорошим чоловіком і вона його любила» - просто цитата із сучасної передачі про маніяків (там дружини та знайомі теж розповідають, що їхній чоловік та родич маніяк – був дуже добрим чоловіком і людиною).

Підсумок казки: «Хлопчик із пальчик забезпечив усю свою сім'ю. Він дістав місце і батькові, і братам і таким чином прилаштував їх усіх. Та й сам незабаром одержав придворну посаду». Якийсь кар'єрист і пройдисвіт просто - цей Хлопчик з пальчик! А почав він свою кар'єру з того, що спровокував убивства та пограбував.

Цікавий виходить нагода. Казки знайомі з дитинства і відомі мало не напам'ять. Але відкривши книгу «Шарль Перро. Велика книга казок» (видавництво «Ексмо» з ілюстраціями Ю.Миколаєва) чи «Шарль Перро. Казки» (того ж видавництва з ілюстраціями О.Власової), я раптом виявляю, що сама ніколи не читала Перро.

І справді не читала. Тому що в той час, коли через читання книжок та перегляд мультфільмів дітей долучають до казок, я ще не вміла читати. А потім, коли навчилася, читати казки Перро бажання не виникало, оскільки «отже все було відомо».

…І ось я вперше читаю про Хлопчика з пальчик. Порівнюю переклад-переказ І. Тургенєва в книзі «Ексмо» (серія «Найкращі казкарі світу») – це значиться в бібліографічному описі на звороті титулу – та переклад у подарунковому виданні із золотим обрізом (того ж видавництва) – там перекладач не вказаний, але за текстом це той самий переклад І. Тургенєва, трохи відредагований кимось.

… «Покушавши досхочу, дроворубиця (слово якесь – не виговориш!) і каже:

Ах, десь тепер наші бідні дітки? Як би вони добре поїли залишків! А ми всі, ми всьому причина! Адже говорила я тобі, що ми після плакатимемо!»

Так вважає героїня казки після того, як вони з чоловіком відвели дітей у ліс на вірну смерть, у книзі «Казки» (повторю, що в цій книзі стоїть ім'я Тургенєва як перекладача та переповідача). У «Великій книзі казок» «дровосічихи» немає, замість неї – «дружина». Але решта тексту в цьому уривку залишився незмінним.

Представляючи свої переклади Перро з французької на російську, ось що писав їх автор Іван Сергійович Тургенєв в 1867 (ці казки з гравюрами Г. Доре вийшли у видавництві знаменитого Маврикія Осиповича Вольфа). «Казки Перро користуються у Європі особливої ​​популярності; Російським дітям вони порівняно менше відомі, що відбувається, ймовірно, від нестачі хороших перекладів та видань. Справді, незважаючи на свою делікатну старофранцузьку грацію, казки Перро заслуговують на почесне місце в дитячій літературі. Вони веселі, цікаві, невимушені, не обтяжені ні зайвою мораллю, ні авторською претензією; у них ще відчувається віяння народної поезії, що їх колись створила; в них є саме та суміш незрозуміло-чудесного та повсякденно-простого, піднесеного та кумедного, яка становить відмітну ознаку справжнього казкового вигадки. Наш позитивний і освічений час починає рясніти позитивними і освіченими людьми, яким не подобається саме ця домішка чудового: виховання дитини, за їхніми поняттями, має бути справою не тільки важливою, а й серіозною, - і замість казок їй слід вручати маленькі геологічні та фізіологічні трактати . …Як би там не було, нам здається дуже важким і навряд чи корисним до певного часу виганяти все чарівне і чудове, залишати молоду уяву без їжі, замінити казку оповіданням. Вчитель, безперечно, потрібний дитині, та й нянька їй потрібна.

Дотепний видавець казок Перро, Ж.Гетцель… у своїй передмові зауважує дуже справедливо, що не слід побоюватися чудового для дітей. Не кажучи вже про те, що багато хто з них не дає себе в обман цілком і, бавлячись красою і миловидністю своєї іграшки, по суті дуже твердо знають, що цього ніколи не траплялося (згадайте, панове, як ви їжджали верхи на паличках, адже ви знали, що це під вами не коні, а справа все-таки виходила цілком правдоподібно і задоволення виходило відмінне); але навіть і ті діти (а це здебільшого найобдарованіші і найрозумніші головки), які безумовно вірять усім чудесам казки, - дуже добре вміють відразу відмовитися від цієї віри, як тільки годину тому настане. «Діти, як дорослі, беруть у книжках лише те, що їм потрібне і поки воно їм потрібне». Гетцель прав: над цьому напрямі лежать небезпеки та проблеми дитячого виховання.

Ми зараз сказали, що однією з причин відносної невідомості у нас казок Перро ми вважаємо нестачу добрих перекладів та видань. Публіці надається судити, наскільки наш переклад задовільний…» – наводжу цей текст практично повністю як цікаве свідчення своєї епохи. Мені він здався примітним ще й тим, що підтверджує аргументи К.Чуковського, які він приводив у 1920-і роки на захист казки. А ще як добре сказано про вчителя та няньку!

Перро (брат казкаря Шарля Перро) винайшов підсумовуючий пристрій «... удосконалений варіант рабдологічного абака Перро. 1770 р. - Євна...

Словник з філософії

Філософія

Алфред Норт Уайтхед, Ралф Бартон Перріта У.П.Монтепо. Артур Лавджой ..., 1954). Монтеське (Montesquieu) ШарльЛуї, Шарльде Секонда, барон де Ла... проблем психології та теорії пізнання, засновникфізіологічної школи та природничо-наукового напряму...

Історія політичних та правових навчань (12)

Закон >> Держава та право

Сутність та образ Просвітництва. ШарльЛуї Монтеск'є, Жан... Гелбрейт, У. Ростоу (США), Ж. Фурастьє та Ф. Перру(Франція), Я. Тінберген (Нідерланди), X. Шельскі та 0. ... Л.І. Петражицького. Л. Петражицький став основоположникомРосійська психологічна теорія права. У...

Історія економічної думки (3)

Шпаргалка >> Економічна теорія

Програми гнучкого централізованого управління. ПерруФрансуа (1903–1987) – … практична програма Сісмонді Жан ШарльЛеонард Сімон де Сісмонді... ПЕ та оподаткування». Стає основоположникомнапрями дрібнобуржуазної економіки думки. Ремісниче...

Народився 1628 року. А 1697 року у Франції вже вийшла перша збірка його казок. Виявилося, що цей державний чоловік і критик, академік Французької академії, захоплювався народними оповіданнями і розважав ними королівський двір. Але Шарлю Перро здавалося, що це найнесерйозніший жанр, тому він говорив, що писав його син, а він сам тільки вигадував до них короткі і змістовні повчання. Шарля Перро «Казки матінки Гуски» є першою збіркою конкретного автора (саме цим відрізняється авторська казка від народної). Так Шарль Перро став одним із засновників світової літературної казки. Всі ми знаємо його найвідоміші казки: «Червона Шапочка», «Кіт у чоботях», «Тип» та інші.

Коханоїказкою багатьох дівчат є, звичайно ж, «Попелюшка». Майже кожна дівчинка має опинитися на її місці. Попелюшка – це головна казкиШарля Перро "Кришталевий черевичок". Вона добра, незлобна, ніжна, і, звичайно ж, дуже гарна - «вся в матір, найкращу жінкув світі". Вона ніколи не намагалася «віддячити тій же монеті» своїм сестрам, які сміялися з неї. Сестри знали, що в неї гарний смак - і завжди радилися, у що одягнутися, просили робити зачіски, але рівніше її не рахували. Попелюшка мила посуд, прала білизну, виконувала всю чорну роботу, але не нарікала і щиро допомагала сестрам у всьому, старанно працювала. А після свого весілля вона навіть взяла сестер до себе у палац і віддала заміж за двох молодих вельмож. Попелюшка покірно терпіла всі несправедливості і ніколи не наважувалася поскаржитися батькові. Але сестри і мачуха ніби ще сильніше ненавиділи її за те, що вона і в цьому не схожа на них - адже вони точно не втратили б можливості посміятися з когось і зробити щось погане.

Самеза її доброту, щирість дівчині посміхнеться доля. Попелюшка не вимагає від долі винагороди, вона лише мріє – і мрії здійснюються. Попелюшка таки знаходить свою ниточку серед клубку проблем і перешкод, які заважали їй, отримує винагороду - прекрасну сукню, кришталеві туфельки, але, зазвичай, не тільки вони допомагають їй отримати головне - кохання прекрасного принца. Попелюшка перетворилася на «найпрекраснішу у світі» принцесу, якою захоплюються, якою прагнуть наслідувати всі, навіть сестри і мачуха, і наприкінці казки одружилася з принцом. Попелюшці справді справедливо пощастило, адже комусь легко сказати, але важко справді спрямувати свою душу на добрі почуттядо людей, які тебе кривдили. Хоча б просто віддати їм усе, що належить за справедливістю.

Отже слідзамислитись над мораллю, завуальованою між рядками цієї казки: хіба не приховано в ній бажання навчити людей прощати один одного? Вибачати не лише на словах, а й у душі. Незлобно ставитись один до одного, бути благородними, добрими. За образом стоїть ідеал, надзвичайно чітко та влучно змальований автором цієї казки. Кожен із нас повинен час від часу прагнути цього ідеалу. І, можливо, що ближче ми стоїмо щодо нього, то позитивніше ставиться до нас доля. Адже наше залежить від наших вчинків як від добрих, так і від поганих. Вона все ж таки колись повернеться до нас і посміхнеться своєю чарівною усмішкою, від сяйва якої на стінах танцюватимуть золотисті відблиски.

Потрібна шпаргалка? Тоді збережи - » Посмішка долі (за казкою Шарля Перро «Попелюшка»). Літературні твори!

Навіщо до нас приходять казкарі?

Шарль Перобув дуже відомим вченим. Його навіть обрали до членів Французької Академії. Цей високопосадовець найбільше на світі (сильніше за серйозні заняття філософією та юриспруденцією!) любив… казки.

У ті часи, а Шарль Перро жив три століття тому, казка не вважалася літературою, її взагалі не сприймали всерйоз. Народні казкиіснували власними силами, їх збирали і вивчали фахівці, а публіка, що читає, цим не цікавилася.

https://pandia.ru/text/78/129/images/image002_23.jpg" alt="(!LANG:Замок Бретей" align="left" width="343" height="185 src=">В сказках Перро так и случается. Помните сказку о фее, которая являлась у колодца двумя !} різним дівчаткам? Одна була добра - вона охоче кинулася виконувати прохання втомленої бабусі, яка попросила напитися. Друга - зла і черства - на прохання відповіла грубістю. І що з цього вийшло? Змії та жаби почали сипатися з рота злюки, варто було їй тільки заговорити. Жах бере, як тільки подумаєш, як потім жила ця дівчинка? Може, вона покаялася, і фея вибачила її? Хочеться вірити.

"Червона Шапочка" у Перро - теж зовсім непроста історія. Це казка про те, як нерозсудливо довірятися «вовкам», та про те, як небезпечно слухати підступні промови. Деякі перекладачі навіть зарифмували мудрі застереження казкаря:

Коли Шарль Перро наважився випустити у світ книгу своїх казок, він попросив свого сина назватися автором видання та написав його ім'я на титульному аркуші. Він посоромився здатися несерйозним. Але слід сказати, що ніхто цьому не повірив. Автора все одно все довідалися. І ось що дивно. Ніхто не пам'ятає назв вчених праць Шарля Перро, під якими він підписувався, не таючись. А ось казки знає його весь світ!

Перро був першим письменником, який зробив казку повноцінною літературою. Його шедеври займають серйозне місце серед визнаних новел і романів у літературі 18 століття. Він відкрив дорогу іншим чудовим письменникам-казкарям. Після нього з'явилися інші дивовижні казки. Згадаймо: «Тисяча та одна ніч», «Барон Мюнхгаузен», казки Братів Грімм, казки Гофмана, Гауфа, Андерсена.

У Франції під Парижем є відомий замок Бретей. У цьому замку з 1604 жила одна велика родовита родина. Вона служила королям Франції у 17-18 століттях. Зали першого поверху прикрашені чудовими інтер'єрами. на стінах висять портрети предків цієї сім'ї. Тут бували королі, кардинали, королівські вельможі. Але що лишилося від усіх цих знаменитостей? Портрети, що зображають людей, яких мало хто пам'ятає, посуд, меблі, які згодом старіють.

Справжніми мешканцями замку є герої Шарля Перро. Тут дуже багато Котів у чоботях, вони зустрічаються майже на кожному кроці – причому коти зовсім різні. То кіт-музикант, то кіт-майстер, то кіт-аристократ. Тут є покої, в яких спочиває «Спляча красуня». Хлопчик з пальчик - володар чудової страви з яблуками. Феї – чарівні хранительки особливих талантів, які за своїм бажанням роздаровують їх людям. Принци та принцеси. Чудовий парк, в якому знаходиться замок. Монотонно шумлять фонтани, дикі тварини бродять серед тінистих дерев. І всюди чути голос казкаря, що летить до нас крізь віки: «Не впадайте у відчай ніколи!». Реальність часто змінюється. Попелюшка зустрічає свого принца. Дурна красуня, полюбивши, стає розумною і доброю.

Ольга Ковалевська

Фото Бориса Гесселя

Казки Шарля Перро:

Сценарій Літературної вікторини за казками Шарля Перро

Доброго дня, хлопці. Сьогодні ми зібралися з вами у цьому залі, щоб відзначити дві урочисті події. Усі ви знаєте, що 24 листопадами святкуємо з вами День читанняі саме сьогодні у вас є можливість довести самим собі та своїм товаришам, що ви гідні називатися грамотними та читаючими людьми, взявши участь у літературній вікторині.

А друга подія, яка також тісно пов'язана з нашим сьогоднішнім заходом – це завершальний 2012 рік,який у нашій країні був оголошений Роком французької мови та французької літератури в Росії.Ось і винуватець нашого сьогоднішнього свята теж француз за національністю і окрім цього він є одним із найпопулярніших дитячих письменників. Спробуймо здогадатися, хто це?

(слайд 1)

Молодці, ви впоралися із завданням, письменник дізнався! Це Шарль Перро.

Шарль Перобув дуже відомим вченим. Його навіть обрали до членів Французької Академії. Цей високопосадовець найбільше на світі (сильніше за серйозні заняття філософією та юриспруденцією!) любив… казки.

У ті часи, а Шарль Перожив майже чотири століття тому, казка не вважалася літературою, її взагалі не сприймали всерйоз. Народні казки існували самі по собі, їх збирали та вивчали фахівці, а публіка, яка читала, цим не цікавилася.

Перробув першимписьменником, який зробив казку повноцінною літературою. Його шедеври займають серйозне місце серед визнаних новел і романів у літературі 18 століття. Він відкрив дорогу іншим чудовим письменникам-казкарям. Після нього з'явилися інші дивовижні казки. Згадаймо: «Тисяча та одна ніч», «Барон Мюнхгаузен», казки Братів Грімм, казки Гофмана, Гауфа, Андерсена.

Казка – це дуже серйозно. В неї треба вірити. Вміти читати та вчитися чути казкарів. Вони приходять до нас, варто лише розкрити книгу. Приходять, щоб запобігти, засвідчити, підтримати. Щоб завжди бути поряд.

І я пропоную вам вирушить у гості до казок цього великого письменника і спробувати ще раз зрозуміти, чому ці казки нас з вами вчать.

Ми починаємо ЛІТЕРАТУРНУ ВІКТОРИНУ «Казки Шарля Перро» (слайд 2)

Конкурс 1

«Розминка»

Перед вами 9 самих відомих казокШарля Перро: ( слайд 3) 1. Хлопчик із пальчик; 2. «Попелюшка»; 3. "Синя борода"; 4. «Червона шапочка»; 5. «Спляча красуня»; 6. «Осляча шкура»; 7. «Подарунки феї»; 8. «Кіт у чоботях»; 9. «Ріке-Хохолок»

Кожна команда отримує питання, спільне для кількох казок. Потрібно навпроти питання поставити номер казки, до якої це питання підходить. Відповідей може бути кілька. Кожна правильна відповідь дає команді 1 бал.

ПИТАННЯ: 1. Які казки Перро закінчуються весіллям (2, 5,6,7,8,9); 2. У яких казках Перро є феї (2,5,6,7,9); 3. У яких казках Перро є герої-тварини (2, 4,6,8)

Молодці, ви чудово впоралися з першим завданням та довели своє право поборотися за звання уважного читача.

Конкурс 2

Конкурс капітанів

Я запрошую капітанів команд вийти до мене та вислухати умови наступного конкурсу. Вам необхідно вгадати, з якої казки було взято наступне повчання. Відповідати потрібно самостійно, не радившись із командою і почнемо ми з відстаючих.

1. «Не можна промов підступних слухати, -
Інакше вовк може з'їсти вас!». (Червона Шапочка ) (слайд 4)

2. «Преміло прикрашає дитинство досить велику спадщину, синку вручене батьком. Але хто успадковує вмілість, і ввічливість, і сміливість, - вірніше буде молодцем» (Кіт у чоботях) (слайд 5)

3. «З казки випливає одне, зате вірніше найвірнішою були! Все, що ми полюбили свами, для нас прекрасно і розумно.» (Ріке-Хохолок) (слайд 6)

4. «Ми всі не проти мати хоч дюжину хлопців, Аби тільки вони пестили зростанням погляд, розумом та зовнішністю красивою; Але всякий заморища образити норовить: всі женуть, все гнітять ворожнечею несправедливою, А часто-густо він, байбак на вигляд, рятує всю сім'ю і робить щасливою ». (хлопчик із пальчик) (Слайд 7)

Конкурс 3

Гра по секторах

Сектор «Лексикон»

Ви, напевно, помітили, що в старих казках зустрічається багато слів, значення яких часом нам незрозуміле. У цьому секторі кожна команда отримає завдання, яке ось у чому. На листочках червоного кольору записані застарілі слова. Вам, за допомогою тлумачних словників Володимира Даля, необхідно знайти значення, пояснення цих слів і повідомити присутніх. Завдання виконується на швидкість: команда, яка виконала завдання першої та правильно отримує 4 очки. Друга – 3, третя –2. Вибір слів для тлумачення визначається за жеребом. (ромашка з пелюстками-сектрами)

1. Падчерка(Нерідна дочка, дочка чоловіка чи дружини); парча(Шовкова тканина із золотими або срібними нитками)

2. Оксамит(Дорога шовкова тканина з коротким ворсом); дичину(дикі птахи, предмет полювання)

3. Обітниця(урочиста обіцянка); вогнище(Пристрій для підтримки та розведення вогню).

4. паж(хлопчик гарного роду в почесній обслугі у володаря); папільйотка(трикутний клапоть паперу для завивки волосся)

А поки що наші команди виконують своє завдання, я пропоную глядачам відповісти на запитання, які допоможуть нам порахувати якісь речі та події казок Шарля Перро.

Конкурс для глядачів "Скільки".

1. Скільки коней було запряжено до карети Попелюшки? (6)

2. скільки днів тривав бал у казці «Попелюшка»? (2)

3. скільки було запрошено фей на день народження маленької принцеси? (8)

4. Скільки братів було у Хлопчика з пальчик? (6)

5. Скільки років було Хлопчикові з пальчик? (7)

6. Скільки разів дроворуб відводив своїх дітей до лісу? (2)

7. Скільки синів було у мірошника? (3)

Молодці, ви з легкістю впоралися із цим завданням і по праву можете вважатися знавцями тлумачення слів. І ми переходимо до наступного сектору.

Сектор "Четверте - зайве"

Вам буде запропоновано відеоряд із чотирьох предметів, які зустрічаються у казках Шарля Перро. Ваше завдання назвати зайвий предмет у цьому ряду та пояснити своє рішення. Право відповіді питання присуджується команді, яка першою підняла руку. Ціна одного питання – 2 бали.

1. млин, вовк, кіт, дівчинка. (Кота немає у казці «Червона шапочка»)

2. Туфелька. Годинник. Миша, людожер. (людожера немає в казці «Попелюшка»)

3. Пряжа, прядка, ткацький верстат, веретено. (ткацького верстата немає у казці «Спляча красуня»).

4. Мішок, кролик, вовк, куріпка. (Вовка немає в казці «Кіт у чоботях»).

5. Лисиця, пиріжки, окуляри, сокира. (Лиси немає у казці «Червона Шапочка»).

Молодці, і ми переміщуємося до наступного сектора, який називається

Сектор «Персонаж»

Необхідно вгадати персонаж казки та дати відповідь на запитання, яке прозвучить після опису персонажа. Відповідатимемо по порядку і почнемо з команд, що програють. Ціна питання – 2 бали.

1. Ти – улюблениця матері та бабусі. Любиш рвати квіти та збирати букети. Забуваєш, що не можна розмовляти із незнайомцями. Хто врятує тебе від смерті? (Червона Шапочка, дроворуби).

2. Ваша краса затьмарює навіть блиск коштовностей. Ви чудово одягнені. Хоча фасон вашої сукні трохи застарів. Скільки років? (Спляча красуня, сто).

3. Ви поважна і знатна людина, проте вдруге одружилися вкрай невдало. Яка особливість зовнішності вашої рідної дочки допоможе їй знайти своє щастя? (батько Попелюшки, маленька ніжка)

4. Ви допомогли вашій хрещениці потрапити на бал. Які перетворення ви для цього здійснили? (фея, гарбуз – карета, миші – коні, ящірки – лакеї. Пацюк – кучер)

5. Ви – знаменитий вельможа. На мишей полюєте лише зрідка - для власного задоволення. Яку незвичайну мишу вам вдалося зловити? (кіт у чоботях, людожер)

6. Ви – закохалися у свою наречену з першого погляду. Щоб знайти її вам довелося подолати зарості терну та шипшини. Що допомогло вашій обраниці розплющити очі? (Принц, поцілунок).

Конкурс 4

"Чорний ящик"

Мета цього конкурсу – вгадати предмет, який грав істотну роль у казці. Про загадковий предмет можна отримати три відомості. Чим менше відомостей потрібно, тим більше балів отримує команда (після першого відомості – 3; після другого – 2, після третього – 1). Команда противників також може пропонувати свій варіант після кожної невірної відповіді. Вам необхідно уважно слухати та виявити кмітливість.

1. Пиріжок із казки «Червона Шапочка»:

Це їжа, але її навіть не скуштували, хоча були по-звірячому голодні;

Це подарунок (гостинець);

З одного села перемістився до іншого.

2. Шапочка з казки «Червона Шапочка»:

Подарунок на день народження близького родича;

Її в казці називають лише зменшувально-пестливо;

Красиві. Навіть ошатна

3. Чоботи з казки «Кіт у чоботях»

Зшиті на замовлення;

Власник став знаменитим вельможею.