Творчий шлях євгенія Мигунова. Понеділок починається в суботу: ілюстрації Художник Мигунов ілюстрації

Художник Євген Тихонович Мигунов заслужено вважається найкращим ілюстратором радянської фантастики. Його ілюстрації до творів Кіра Буличова і братів Стругацьких улюблені багатьма поколіннями читачів, а до повісті "Понеділок починається в суботу" взагалі вважаються канонічними.
Ось саме про ілюстрації до "ПНВС" я хочу сьогодні поговорити.

А ви знаєте, що Євген Тихонович ілюстрував цю книгу три рази?

Перший раз книга з його ілюстраціями вийшла в 1965 році

Друге видання з його переробленими ілюстраціями побачило світ в 1979 році

Пізніше цей варіант був перевипущена в 1987 році

Третій варіант вийшов в 1993 році. Саме це видання (як з'ясувалося досить рідкісне) стоїть у мене на книжковій полиці

У передмові до нього написано:
"Текст перероблений авторами, вперше публікується повністю, без спотворень, допущених свого часу партійно-художньої цензурою
Спеціально для цього видання художник Євген Мигунов створив ілюстрації до "Казці про Трійку", а відомі кожному любителю фантастики малюнки до "Понеділка ..." їм оновлені і доповнені "

Давайте ж порівняємо, наскільки сильно художник переробляв ілюстрації

Титульний аркуш у всіх трьох виданнях різний

Як бачимо, в першому виданні узятий сюжет з першої частини, у другому з другої частини, а в третьому, де під однією обкладинкою було дві повісті, взагалі з "Казки про Трійку". До самого "Понеділка ..." титульний лист був з НаінойКіевной

Іфріт в третьому виданні перекочували до епіграфа

А в першому вони були в тексті і виглядали дещо інакше

"Я наближався до місця мого призначення ...
Справа з лісу вийшли двоє, ступили на узбіччя і зупинилися, дивлячись в мою сторону. Один з них підняв руку ... "

Як бачимо цей малюнок у другому і третьому виданні ідентичний, а ось в першому був зовсім іншим. Ці громадяни особисто у мене викликали б підозру - якщо вони мисливці, то чому у них одне рушницю на двох? І навіщо їм на полюванні в лісі валізу ?! (Відразу пригадується Пєчкін із "Простоквашино") І що стирчить з рюкзака громадянина з валізою? Навіщо в лісі на полюванні тубус (то, що це не гранатомет, я думаю зрозуміло)?

"Ворота були зовсім вже феноменальні, як в паровозному депо, на іржавих залізних петлях в пуд вагою. Я з подивом читав вивіски"

Як видно до 1979 року ворота сильно постаріли, а до 1993 року їх оббили залізом

"Господині було, напевно, за сто. Вона йшла до нас повільно, спираючись на сукувату палицю, тягнучи ноги у валянках з калошами. Обличчя в неї було темно-коричневе, з суцільної маси зморшок видавався вперед і вниз ніс, кривої і гострий, як ятаган, а очі були бліді, тьмяні, немов би закриті більмами.
- Здрастуй, здрастуй, онучку, - сказала вона несподівано звучним басом. - Це, значить, і буде новий програміст? Здрастуй, батюшка, ласкаво просимо! ..
Я вклонився, розуміючи, що потрібно мовчати. Голова бабки поверх чорного пухової хустки, зав'язаного під підборіддям, була покрита веселенькою капронової косинкою з різнокольоровими зображеннями Атоміума і з написами на різних мовах: «Міжнародна виставка в Брюсселі». На підборідді і під носом стирчала рідкісна сива щетина. Одягнена була бабка в ватяну безрукавку і чорне сукняне плаття "

До 1993 року сильно бабуся схуднула і згорбилась, а в 1965 році зовсім інша була старенька (як тільки підміну не помітили ?!)

"В лапах у нього раптом виявилися масивні гуслі - я навіть не помітив, де він їх взяв. Він отча і, чіпляючись кігтями за струни, закричав ще голосніше, немов би намагаючись заглушити музику"

Кот теж мабуть постарів до 1979 року, то чи посивів, то чи злиняв. Але до 1993 року вже не змінювався

"Бадья здалася мені дуже важкою. Коли я поставив її на зруб, з води висунулася величезна щуча голова, зелена і вся якась замшіла. Я відскочив"

А ось на цій картинці видно як змінився Привалов. Він схуд, відростив волосся, і ніби як придбав боксерські навички

"По бруківці йшов чоловік з дитячими прапорцями в руках. За ним, кроків за десять, з натужно ревом поволі повз великий білий МАЗ з гігантським димлячим причепом у вигляді сріблястої цистерни. На цистерні було написано« вогненебезпечно », праворуч і ліворуч від неї також повільно котилися червоні пожежні «газики», ощетіненние вогнегасниками "

Ну тут картинки з серії «знайди 10 відмінностей»

"Поки я лежав під машиною і обливався маслом, стара Наїна Кіевна, що стала раптом дуже ласкавою і люб'язною, двічі під'їжджала до мене з тим, щоб я відвіз її на Лису гору"

Ох, ну точно, підмінили бабку

"Я озирнувся і сів на підлогу. На грубці акуратно складав крила велетенський гриф з голою шиєю і зловісним загнутим дзьобом"

Ну гриф як Грифф

"Я сів і озирнувся. На середині кімнати ширяв у повітрі здоровенний чолов'яга в тренувальних штанях і в смугастій Гавайка навипуск. Він ширяв над циліндриком і, не торкаючись до нього, плавно помавающей величезними костистими лапами"

Ну не сказав би що вони у нього "костисті", швидше за м'язисті. А в першому виданні ілюстрації цієї сцени не було

"В кімнату увійшли четверо і стовпилися навколо дивана. Двох я знав: похмурого Корнєєва, неголеного, з червоними очима, все в тій же легковажної Гавайка, і смаглявого, горбоносого Романа, який підморгнув мені, зробив незрозумілий знак рукою і зараз же відвернувся. Срібного я не знав. Чи не знав я і повного, рослого чоловіка в чорному, лискучі зі спини костюмі і з широкими господарськими рухами "

Картинка присутній тільки в першому виданні

"- Ви це припините, Роман Петрович, - запропонував лискучий з гідністю. - Ви мені вашого Корнєєва НЕ вигороджує. Диван проходить у мене по музею і повинен там перебувати ..."

Ой, а з Модестом Матвійовичем то що сталося !? Зайнявся спортом і вставив контактні лінзи?

"Це був цілком пристойний музей - зі стендами, діаграмами, вітринами, макетами та муляжами. Загальний вигляд найбільше нагадував музей криміналістики: багато фотографій і неапетитних експонатів"

Ну в музеї явно зробили перестановку, хоча основні експонати нікуди не поділися

"Я загальмував біля дивного будівлі з вивіскою« НІІЧАВО »між вікнами.
- Що це означає? - запитав я. - Можу я, принаймні, дізнатися, де мене змушують працювати?
- Можеш, - сказав Роман. - Ти тепер все можеш. Це Науково-Дослідний Інститут чарів та чаклунства ... Ну, що ж ти став? Заганяй машину.
- Куди? - запитав я.
- Ну невже ти не бачиш?
І я побачив "

У пізніших виданнях пропав автомобіль, але збереглося напрям погляду - мабуть Стеллочку у вікні помітив

"Модест Матвійович в лискучий костюмі велично чекав мене у власній приймальні. За його спиною маленький гном з волохатими вухами понуро і старанно возив пальцями по великій ведомости"

Ну про Камнеедова ми вже говорили

"О чотирнадцятій годині тридцять одну хвилину в приймальню, шумно відсапуючись і тріскотячи паркетом, ввалився знаменитий Федір Симеоновіч Ківрін, великий маг і чарівник, завідувач відділом Лінійного Щастя"

Ківрін змінив валянки на більш сучасне взуття. Ну і яблучка

"Увійшов, кутаючись в норкову шубу, тонкий і витончений Крістобаль Хозевич Хунта"

А колишній Хунта мабуть цікавіше буде

"Рівно о третій години, відповідно до трудового законодавства, приніс ключі доктор наук Амвросій Амбруазовіч Вибегалло. Він був у валянках, підшитих шкірою, в пахучому перевізницької кожусі, з піднятого коміра стирчала вперед сива нечиста борода. Волосся він стриг під горщик, так що ніхто ніколи не бачив його вух "

Кожушок більш модний, та й валянки ...

"Тут приніс ключі бакалавр чорної магії Магнус Федорович Редькін, товстий, як завжди заклопотаний і ображений. Бакалавра він отримав триста років тому за винахід ПОРТКОВ-невидимок. З тих пір він ці штани все удосконалював і удосконалював. Штани-невидимки перетворилися у нього спочатку в кюлоти-невидимки, потім в штани-невидимки, і, нарешті, зовсім недавно про них стали говорити як про брюках-невидимки "

Цікавий різний підхід до поняття «штани-неведимка»

"В цю мить пролунав гуркіт, тріск, блиснуло полум'я і запахло сіркою. Посередині приймальні виник Мерлін"

А ось Мерліна в першому виданні не було

"Зваливши ключі в кишеню піджака, я відправився в перший обхід. По парадних сходах, якій на моїй пам'яті користувалися всього один раз, коли інститут відвідало найяснішої особа з Африки, я спустився в неозорий вестибюль, прикрашений багатовіковими нашаруваннями архітектурних надмірностей"

Ну тут розглянути щось складно - темно, Привалов світло не включав

"У центрі лабораторії стояв автоклав, в кутку - інший, побільше. Біля центрального автоклава прямо на підлозі лежали буханки хліба, стояли оцинковані відра з синюватим обратом і величезний чан з пареними висівками. Судячи по запаху, десь поблизу знаходилися і оселедцевий голови, але я так і не зміг зрозуміти, де. У лабораторії панувала тиша, з надр автоклава долинали ритмічні клацають звуки "

Великий автоклав пропав, чудок видозмінився малий

"Витькин дубль стояв, упершись долонями в лабораторний стіл, і зупинився поглядом стежив за роботою невеликого гомеостата Ешбі. При цьому він муркотів пісеньку на популярний колись мотив"

Знову сцена, зникла після першого видання

"Він взяв мене за руку, підстрибнув, і ми помчали через поверхи. Пронизуючи стелі, ми врізалися в перекриття, як ніж в замерзле масло, потім з чмокаючі звуком вискакували в повітря і знову врізалися в перекриття. Між перекриттями було темно, і маленькі гноми упереміш з мишами з переляканими писками шарахалися від нас, а в лабораторіях і кабінетах, через які ми пролітали, співробітники з здивованими особами дивилися вгору "

«Стурбованих» осіб стало більше

"- Головне - що? - з готовністю проголосив Вибегалло. - Головне, щоб людина була щаслива"

А ось задоволеного Вибегалло в першому виданні не було

"Котт взяв автоклав, Гіес - все інше. Тоді Бріарей, побачивши, що йому нічого не дісталося, почав розпоряджатися, давати вказівки і допомагати порадами"

У третій редакції цієї ілюстрації немає, але зате є з результатом експерименту: "Ісполін-споживача у воронці не виявилося. Зате там було все інше і ще багато понад того. Там були фото- і кіноапарати, гаманці, шуби, кільця, намиста, штани і платиновий зуб. Там були валянки Вибегалло і шапка Магнуса Федоровича. Там виявився мій платиновий свисток для виклику авральною команди. Крім того, ми виявили там два автомобіля «Москвич», три автомобілі «Волга», залізний сейф з печатками місцевої ощадкаси, великий шматок смаженого м'яса, два ящики горілки, ящик Жигулівського пива і залізне ліжко з нікельованими кулями "

"Їжак-павук зник. Замість нього на столі з'явився маленький Вітя Корнєєв, точна копія справжнього, але завбільшки з руку. Він клацнув маленькими пальчиками і створив мікродубля ще меншого розміру. Той теж клацнув пальцями. З'явився дубль завбільшки з авторучку. Потім величиною із сірникову коробок. Потім - з наперсток "

Знову картинки із серії «знайди 10 відмінностей»

"На сто п'ятнадцятому стрибку в кімнату впурхнула мій співмешканець Вітька Корнєєв. Як завжди з ранку, він був бадьорий, енергійний і навіть благодушним. Він хльоснув мене по голій спинімокрим рушником і почав літати по кімнаті, роблячи руками і ногами руху, як ніби пливе брасом "

"Врешті-решт, мене занесло до абсолютнікам. Я потрапив перед самим початком семінару. Співробітники, позіхаючи і обережно погладжуючи вуха, сідали в малому конференц-залі. На місці головуючого, спокійно сплівши пальці, сидів заввідділом магістр-академік, всієї Білої, Черния і сірки магії многознатец Моріс-Йоганн-Лаврентій Пупков-Задній і прихильно поглядав на метушиться доповідача, який з двома невміло виконаними волосатоухімі дублями встановлював на експозиційному стенді якусь машину з сідлом і педалями, схожу на тренажер для страждаючих ожирінням "

Сцена є тільки в першому виданні

"Тротуар виніс мене на величезну площу, забиту людьми і заставлену космічними кораблями найрізноманітніших конструкцій. Я зійшов з тротуару і стягнув машину. Спочатку я не розумів, що відбувається. Грала музика, виголошувалися промови, тут і там, підносячись над натовпом, кучеряві рум'яні юнаки, насилу справляючись з непокірними пасмами волосся, безперервно падаючими на лоб, проникливо читали вірші "

У третьому виданні Привалов чомусь їде в зворотну сторону

"Роман, вхопившись за підборіддя, стояв над лабораторним столом і дивився на маленького зеленого папугу, що лежить в чашці Петрі. Маленький зелений папуга був дохлий, з очима, затягнутими мертвої білястої плівкою"

"Я дістав папку з черговими справами і почав було за роботу, але тут прийшла Стеллочка, дуже мила кирпата і сероглазая відьмочка, практикантка Вибегалло, і покликала мене робити чергову стінгазету"

Чарівна Стеллочка присутній чомусь тільки в другому виданні

"Папуга сів на коромисло лабораторних ваг, посмикався, врівноважуючи, і розбірливо крикнув: - Пр-роксіма Центавр-р-ра! Р-рубідій! Р-рубідій!"

А ось процес створення стінгазети тільки в першому

"Вітька підтяг стілець, сів з диктофоном в руці навпроти папуги, наїжачився, подивився на папугу одним оком і гаркнув:
- Р-рубідій!
Папуга здригнувся і мало не впав з ваг. Помахавши крилами, щоб відновити рівновагу, він відгукнувся:
- Р-резерв! Кр-ратер Річі! "

Мікрофон у другому і третьому виданні поміняли на більш сучасний

"Папуга, спурхнувши, сіл Януса на плече і сказав йому на вухо:
- Пр-росо, пр-росо! Цукор-рок!
Янус Полуектовіч ніжно посміхнувся і пішов в свою лабораторію. Ми отетеріло подивилися один на одного "

А ось Янус з папугою в першому виданні відсутня

"Всі схопилися. Було так, точно я на кубковому матчі забив вирішальний гол. Вони кидалися на мене, вони слинявого мої щоки, вони били мене по спині і по шиї, вони повалили мене на диван і повалилися самі.« Розумниця! », - волав Едик. «Голова!», - ревів Роман. «А я-то думав, що ти у нас дурень!», - примовляв грубий Корнєєв "

Зате в ньому є сцена радості від розгадки таємниці Януса Полуектовіча

"- Погано читати хорошу книгуз кінця, чи не так? - сказав Янус Полуектовіч, відверто за мною спостерігав. - А що стосується ваших питань, Олександр Іванович, то ... Постарайтеся зрозуміти, Олександр Іванович, що не існує єдиного для всіх майбутнього. Їх багато, і кожен ваш вчинок творить якесь із них ... Ви це зрозумієте, - сказав він переконливо. - Ви це обов'язково зрозумієте "

Знову підміна! Може спишемо на А-Януса і У-Януса?

"Короткий післямова і коментар і. О. Завідувача обчислювальної лабораторією НІІЧАВО молодшого наукового співробітника А. І. Привалова"

Післямова коментувати не буду. Відмінності тут не сильно помітні.

Бецалель, Лев Бен

гарпії

демон Максвелла

Джян бен Джян

Дракула, граф

Інкунабула

левітація

"Молот відьом"

оракул

Рамапітека

Ну і як бонус, в третьому виданні є ось такі чарівні портрети героїв книги. Причому якщо подивитися уважно, персонажі тут переплутані з різних видань

джерела

При підготовці матеріалу використовувалися фрагменти повісті Аркадія і Бориса Стругацьких "Понеділок починається в суботу" та ілюстрації Євгенія Мигунова до видань цього твору 1965, 1979 і 1993 років

Оригінал взято у dubikvit в "Понеділок починається в суботу" в ілюстраціях Євгена Мигунова

Художник Євген Тихонович Мигунов заслужено вважається найкращим ілюстратором радянської фантастики. Його ілюстрації до творів Кіра Буличова і братів Стругацьких улюблені багатьма поколіннями читачів, а до повісті "Понеділок починається в суботу" взагалі вважаються канонічними.
Ось саме про ілюстрації до "ПНВС" я хочу сьогодні поговорити.

А ви знаєте, що Євген Тихонович ілюстрував цю книгу три рази?

Перший раз книга з його ілюстраціями вийшла в 1965 році

Друге видання з його переробленими ілюстраціями побачило світ в 1979 році

Пізніше цей варіант був перевипущена в 1987 році

Третій варіант вийшов в 1993 році. Саме це видання (як з'ясувалося досить рідкісне) стоїть у мене на книжковій полиці

У передмові до нього написано:
"Текст перероблений авторами, вперше публікується повністю, без спотворень, допущених свого часу партійно-художньої цензурою
Спеціально для цього видання художник Євген Мигунов створив ілюстрації до "Казці про Трійку", а відомі кожному любителю фантастики малюнки до "Понеділка ..." їм оновлені і доповнені "

Давайте ж порівняємо, наскільки сильно художник переробляв ілюстрації

Титульний аркуш у всіх трьох виданнях різний

Як бачимо, в першому виданні узятий сюжет з першої частини, у другому з другої частини, а в третьому, де під однією обкладинкою було дві повісті, взагалі з "Казки про Трійку". До самого "Понеділка ..." титульний лист був з НаінойКіевной

Іфріт в третьому виданні перекочували до епіграфа

А в першому вони були в тексті і виглядали дещо інакше

"Я наближався до місця мого призначення ...
Справа з лісу вийшли двоє, ступили на узбіччя і зупинилися, дивлячись в мою сторону. Один з них підняв руку ... "

Як бачимо цей малюнок у другому і третьому виданні ідентичний, а ось в першому був зовсім іншим. Ці громадяни особисто у мене викликали б підозру - якщо вони мисливці, то чому у них одне рушницю на двох? І навіщо їм на полюванні в лісі валізу ?! (Відразу пригадується Пєчкін із "Простоквашино") І що стирчить з рюкзака громадянина з валізою? Навіщо в лісі на полюванні тубус (то, що це не гранатомет, я думаю зрозуміло)?

"Ворота були зовсім вже феноменальні, як в паровозному депо, на іржавих залізних петлях в пуд вагою. Я з подивом читав вивіски"

Як видно до 1979 року ворота сильно постаріли, а до 1993 року їх оббили залізом

"Господині було, напевно, за сто. Вона йшла до нас повільно, спираючись на сукувату палицю, тягнучи ноги у валянках з калошами. Обличчя в неї було темно-коричневе, з суцільної маси зморшок видавався вперед і вниз ніс, кривої і гострий, як ятаган, а очі були бліді, тьмяні, немов би закриті більмами.
- Здрастуй, здрастуй, онучку, - сказала вона несподівано звучним басом. - Це, значить, і буде новий програміст? Здрастуй, батюшка, ласкаво просимо! ..
Я вклонився, розуміючи, що потрібно мовчати. Голова бабки поверх чорного пухової хустки, зав'язаного під підборіддям, була покрита веселенькою капронової косинкою з різнокольоровими зображеннями Атоміума і з написами на різних мовах: «Міжнародна виставка в Брюсселі». На підборідді і під носом стирчала рідкісна сива щетина. Одягнена була бабка в ватяну безрукавку і чорне сукняне плаття "

До 1993 року сильно бабуся схуднула і згорбилась, а в 1965 році зовсім інша була старенька (як тільки підміну не помітили ?!)

"В лапах у нього раптом виявилися масивні гуслі - я навіть не помітив, де він їх взяв. Він отча і, чіпляючись кігтями за струни, закричав ще голосніше, немов би намагаючись заглушити музику"

Кот теж мабуть постарів до 1979 року, то чи посивів, то чи злиняв. Але до 1993 року вже не змінювався

"Бадья здалася мені дуже важкою. Коли я поставив її на зруб, з води висунулася величезна щуча голова, зелена і вся якась замшіла. Я відскочив"

А ось на цій картинці видно як змінився Привалов. Він схуд, відростив волосся, і ніби як придбав боксерські навички

"По бруківці йшов чоловік з дитячими прапорцями в руках. За ним, кроків за десять, з натужно ревом поволі повз великий білий МАЗ з гігантським димлячим причепом у вигляді сріблястої цистерни. На цистерні було написано« вогненебезпечно », праворуч і ліворуч від неї також повільно котилися червоні пожежні «газики», ощетіненние вогнегасниками "

Ну тут картинки з серії «знайди 10 відмінностей»

"Поки я лежав під машиною і обливався маслом, стара Наїна Кіевна, що стала раптом дуже ласкавою і люб'язною, двічі під'їжджала до мене з тим, щоб я відвіз її на Лису гору"

Ох, ну точно, підмінили бабку

"Я озирнувся і сів на підлогу. На грубці акуратно складав крила велетенський гриф з голою шиєю і зловісним загнутим дзьобом"

Ну гриф як Грифф

"Я сів і озирнувся. На середині кімнати ширяв у повітрі здоровенний чолов'яга в тренувальних штанях і в смугастій Гавайка навипуск. Він ширяв над циліндриком і, не торкаючись до нього, плавно помавающей величезними костистими лапами"

Ну не сказав би що вони у нього "костисті", швидше за м'язисті. А в першому виданні ілюстрації цієї сцени не було

"В кімнату увійшли четверо і стовпилися навколо дивана. Двох я знав: похмурого Корнєєва, неголеного, з червоними очима, все в тій же легковажної Гавайка, і смаглявого, горбоносого Романа, який підморгнув мені, зробив незрозумілий знак рукою і зараз же відвернувся. Срібного я не знав. Чи не знав я і повного, рослого чоловіка в чорному, лискучі зі спини костюмі і з широкими господарськими рухами "

Картинка присутній тільки в першому виданні

"- Ви це припините, Роман Петрович, - запропонував лискучий з гідністю. - Ви мені вашого Корнєєва НЕ вигороджує. Диван проходить у мене по музею і повинен там перебувати ..."

Ой, а з Модестом Матвійовичем то що сталося !? Зайнявся спортом і вставив контактні лінзи?

"Це був цілком пристойний музей - зі стендами, діаграмами, вітринами, макетами та муляжами. Загальний вигляд найбільше нагадував музей криміналістики: багато фотографій і неапетитних експонатів"

Ну в музеї явно зробили перестановку, хоча основні експонати нікуди не поділися

"Я загальмував біля дивного будівлі з вивіскою« НІІЧАВО »між вікнами.
- Що це означає? - запитав я. - Можу я, принаймні, дізнатися, де мене змушують працювати?
- Можеш, - сказав Роман. - Ти тепер все можеш. Це Науково-Дослідний Інститут чарів та чаклунства ... Ну, що ж ти став? Заганяй машину.
- Куди? - запитав я.
- Ну невже ти не бачиш?
І я побачив "

У пізніших виданнях пропав автомобіль, але збереглося напрям погляду - мабуть Стеллочку у вікні помітив

"Модест Матвійович в лискучий костюмі велично чекав мене у власній приймальні. За його спиною маленький гном з волохатими вухами понуро і старанно возив пальцями по великій ведомости"

Ну про Камнеедова ми вже говорили

"О чотирнадцятій годині тридцять одну хвилину в приймальню, шумно відсапуючись і тріскотячи паркетом, ввалився знаменитий Федір Симеоновіч Ківрін, великий маг і чарівник, завідувач відділом Лінійного Щастя"

Ківрін змінив валянки на більш сучасне взуття. Ну і яблучка

"Увійшов, кутаючись в норкову шубу, тонкий і витончений Крістобаль Хозевич Хунта"

А колишній Хунта мабуть цікавіше буде

"Рівно о третій години, відповідно до трудового законодавства, приніс ключі доктор наук Амвросій Амбруазовіч Вибегалло. Він був у валянках, підшитих шкірою, в пахучому перевізницької кожусі, з піднятого коміра стирчала вперед сива нечиста борода. Волосся він стриг під горщик, так що ніхто ніколи не бачив його вух "

Кожушок більш модний, та й валянки ...

"Тут приніс ключі бакалавр чорної магії Магнус Федорович Редькін, товстий, як завжди заклопотаний і ображений. Бакалавра він отримав триста років тому за винахід ПОРТКОВ-невидимок. З тих пір він ці штани все удосконалював і удосконалював. Штани-невидимки перетворилися у нього спочатку в кюлоти-невидимки, потім в штани-невидимки, і, нарешті, зовсім недавно про них стали говорити як про брюках-невидимки "

Цікавий різний підхід до поняття «штани-неведимка»

"В цю мить пролунав гуркіт, тріск, блиснуло полум'я і запахло сіркою. Посередині приймальні виник Мерлін"

А ось Мерліна в першому виданні не було

"Зваливши ключі в кишеню піджака, я відправився в перший обхід. По парадних сходах, якій на моїй пам'яті користувалися всього один раз, коли інститут відвідало найяснішої особа з Африки, я спустився в неозорий вестибюль, прикрашений багатовіковими нашаруваннями архітектурних надмірностей"

Ну тут розглянути щось складно - темно, Привалов світло не включав

"У центрі лабораторії стояв автоклав, в кутку - інший, побільше. Біля центрального автоклава прямо на підлозі лежали буханки хліба, стояли оцинковані відра з синюватим обратом і величезний чан з пареними висівками. Судячи по запаху, десь поблизу знаходилися і оселедцевий голови, але я так і не зміг зрозуміти, де. У лабораторії панувала тиша, з надр автоклава долинали ритмічні клацають звуки "

Великий автоклав пропав, чудок видозмінився малий

"Витькин дубль стояв, упершись долонями в лабораторний стіл, і зупинився поглядом стежив за роботою невеликого гомеостата Ешбі. При цьому він муркотів пісеньку на популярний колись мотив"

Знову сцена, зникла після першого видання

"Він взяв мене за руку, підстрибнув, і ми помчали через поверхи. Пронизуючи стелі, ми врізалися в перекриття, як ніж в замерзле масло, потім з чмокаючі звуком вискакували в повітря і знову врізалися в перекриття. Між перекриттями було темно, і маленькі гноми упереміш з мишами з переляканими писками шарахалися від нас, а в лабораторіях і кабінетах, через які ми пролітали, співробітники з здивованими особами дивилися вгору "

«Стурбованих» осіб стало більше

"- Головне - що? - з готовністю проголосив Вибегалло. - Головне, щоб людина була щаслива"

А ось задоволеного Вибегалло в першому виданні не було

"Котт взяв автоклав, Гіес - все інше. Тоді Бріарей, побачивши, що йому нічого не дісталося, почав розпоряджатися, давати вказівки і допомагати порадами"

У третій редакції цієї ілюстрації немає, але зате є з результатом експерименту: "Ісполін-споживача у воронці не виявилося. Зате там було все інше і ще багато понад того. Там були фото- і кіноапарати, гаманці, шуби, кільця, намиста, штани і платиновий зуб. Там були валянки Вибегалло і шапка Магнуса Федоровича. Там виявився мій платиновий свисток для виклику авральною команди. Крім того, ми виявили там два автомобіля «Москвич», три автомобілі «Волга», залізний сейф з печатками місцевої ощадкаси, великий шматок смаженого м'яса, два ящики горілки, ящик Жигулівського пива і залізне ліжко з нікельованими кулями "

"Їжак-павук зник. Замість нього на столі з'явився маленький Вітя Корнєєв, точна копія справжнього, але завбільшки з руку. Він клацнув маленькими пальчиками і створив мікродубля ще меншого розміру. Той теж клацнув пальцями. З'явився дубль завбільшки з авторучку. Потім величиною із сірникову коробок. Потім - з наперсток "

Знову картинки із серії «знайди 10 відмінностей»

"На сто п'ятнадцятому стрибку в кімнату впурхнула мій співмешканець Вітька Корнєєв. Як завжди з ранку, він був бадьорий, енергійний і навіть благодушним. Він хльоснув мене по голій спині мокрим рушником і почав літати по кімнаті, роблячи руками і ногами руху, як ніби пливе брасом "

"Врешті-решт, мене занесло до абсолютнікам. Я потрапив перед самим початком семінару. Співробітники, позіхаючи і обережно погладжуючи вуха, сідали в малому конференц-залі. На місці головуючого, спокійно сплівши пальці, сидів заввідділом магістр-академік, всієї Білої, Черния і сірки магії многознатец Моріс-Йоганн-Лаврентій Пупков-Задній і прихильно поглядав на метушиться доповідача, який з двома невміло виконаними волосатоухімі дублями встановлював на експозиційному стенді якусь машину з сідлом і педалями, схожу на тренажер для страждаючих ожирінням "

Сцена є тільки в першому виданні

"Тротуар виніс мене на величезну площу, забиту людьми і заставлену космічними кораблями найрізноманітніших конструкцій. Я зійшов з тротуару і стягнув машину. Спочатку я не розумів, що відбувається. Грала музика, виголошувалися промови, тут і там, підносячись над натовпом, кучеряві рум'яні юнаки, насилу справляючись з непокірними пасмами волосся, безперервно падаючими на лоб, проникливо читали вірші "

У третьому виданні Привалов чомусь їде в зворотну сторону

"Роман, вхопившись за підборіддя, стояв над лабораторним столом і дивився на маленького зеленого папугу, що лежить в чашці Петрі. Маленький зелений папуга був дохлий, з очима, затягнутими мертвої білястої плівкою"

"Я дістав папку з черговими справами і почав було за роботу, але тут прийшла Стеллочка, дуже мила кирпата і сероглазая відьмочка, практикантка Вибегалло, і покликала мене робити чергову стінгазету"

Чарівна Стеллочка присутній чомусь тільки в другому виданні

"Папуга сів на коромисло лабораторних ваг, посмикався, врівноважуючи, і розбірливо крикнув: - Пр-роксіма Центавр-р-ра! Р-рубідій! Р-рубідій!"

А ось процес створення стінгазети тільки в першому

"Вітька підтяг стілець, сів з диктофоном в руці навпроти папуги, наїжачився, подивився на папугу одним оком і гаркнув:
- Р-рубідій!
Папуга здригнувся і мало не впав з ваг. Помахавши крилами, щоб відновити рівновагу, він відгукнувся:
- Р-резерв! Кр-ратер Річі! "

Мікрофон у другому і третьому виданні поміняли на більш сучасний

"Папуга, спурхнувши, сіл Януса на плече і сказав йому на вухо:
- Пр-росо, пр-росо! Цукор-рок!
Янус Полуектовіч ніжно посміхнувся і пішов в свою лабораторію. Ми отетеріло подивилися один на одного "

А ось Янус з папугою в першому виданні відсутня

"Всі схопилися. Було так, точно я на кубковому матчі забив вирішальний гол. Вони кидалися на мене, вони слинявого мої щоки, вони били мене по спині і по шиї, вони повалили мене на диван і повалилися самі.« Розумниця! », - волав Едик. «Голова!», - ревів Роман. «А я-то думав, що ти у нас дурень!», - примовляв грубий Корнєєв "

Зате в ньому є сцена радості від розгадки таємниці Януса Полуектовіча

"- Погано читати хорошу книгу з кінця, чи не так? - сказав Янус Полуектовіч, відверто за мною спостерігав. - А що стосується ваших питань, Олександр Іванович, то ... Постарайтеся зрозуміти, Олександр Іванович, що не існує єдиного для всіх майбутнього . Їх багато, і кожен ваш вчинок творить якесь із них ... Ви це зрозумієте, - сказав він переконливо. - Ви це обов'язково зрозумієте "

Знову підміна! Може спишемо на А-Януса і У-Януса?

"Короткий післямова і коментар і. О. Завідувача обчислювальної лабораторією НІІЧАВО молодшого наукового співробітника А. І. Привалова"

Післямова коментувати не буду. Відмінності тут не сильно помітні.

Бецалель, Лев Бен

гарпії

демон Максвелла

Джян бен Джян

Дракула, граф

Інкунабула

левітація

"Молот відьом"

оракул

Рамапітека

Ну і як бонус, в третьому виданні є ось такі чарівні портрети героїв книги. Причому якщо подивитися уважно, персонажі тут переплутані з різних видань

джерела

При підготовці матеріалу використовувалися фрагменти повісті Аркадія і Бориса Стругацьких "Понеділок починається в суботу" та ілюстрації Євгенія Мигунова до видань цього твору 1965, 1979 і 1993 років

Євген Тихонович Мигунов народився в Москві 27 лютого 1921 року в сім'ї службовця. У 1928 році вступив до школи № 12 Хамовницького району Москви, потім разом з найбільш устигаючими учнями був переведений в Московську Дослідно-показову школу ім. Лепешинського (№ 32). Після її закінчення в 1938 році навчався в ізостудії, працював за договорами, займався на курсах з підготовки до ВНЗ при Московському шкіряному інституті. У 1939 році вступив на художній факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії, в майстерню І. П. Іванова-Вано.

Під час здачі вступних іспитів познайомився з А.П.Сазоновим, зробив великий вплив на становлення Мигунова-художника і став його співавтором. В кінці липня 1941 року разом зі студентами та викладачами ВДІКу Мигунов, незважаючи на хворобу, записався добровольцем до лав Народного ополчення Ростокінського району і потрапив в місця боїв в район м Вязьми, звідки учнів інституту до 1 вересня відкликали назад в Москву для продовження навчання.
Восени 1941 року Мигунов відновив навчання, проходив виробничу практику на кіностудії "Союзмультфільм" в групі І. П. Іванова-Вано (працював над політплакатом "Кухня брехні" в якості художника-мультиплікатора і декоратора). Брав участь в евакуації студії в Самарканд. В кінці листопада разом з інститутом евакуюється в Алма-Ату, де закінчує навчання і в 1943 році отримує з рук С.М.Ейзенштейна диплом художника-режисера мультиплікаційного фільму. Дипломна робота Мигунова - розробка власного сценарію "Давайте посміємося".
1943 році Мигунов повертається в Москву і зараховується на постійну роботуна кіностудію "Союзмультфільм". Трохи працює як художник-мультиплікатор, близько року очолює цех промальовування. Як художник-постановник перші роботи робить спільно з А.П.Сазоновим - завершення картини І. П. Іванова-Вано "Крадене сонце", робота над фільмами " Зимова казка"І. П. Іванова-Вано," Пропала грамота "сестер Брумберг," Пісенька радості "М.С.Пащенко (перший радянський мальований фільм, нагороджений на міжнародному фестивалі).

З 1946 року Мигунов працює самостійно. Співпрацює з режисерами В.Г.Сутеевим ( "Веселий город"), Б.П.Дежкіним і Г.Ф.Філіпповим (типажі до фільмів "Слон і мураха" без вказівки в титрах і "Хто перший?"), А.В .Івановим ( "Квартет", "Чемпіон", "Полкан і шавка", "Дідусь і внучок", "Трубка і ведмідь"), Л.А.Амальріком і В.І.Полковніковим ( "Чарівний магазин"), М. С.Пащенко ( "Коли запалюються ялинки", спільно з В.Д.Дегтяревим, "Лісові мандрівники"), І. П. Іванова-Вано (короткометражний фільм "Пісня про дружбу").

Процес виробництва фільму «ОЛІВЕЦЬ І КЛЯКСА - ВЕСЕЛІ МИСЛИВЦІ» (1954 р.) (Євген Тихонович в центрі)

З 1953 року перейшов до самостійної режисерської роботи. Стояв біля витоків відновлення виробництва лялькових фільмів (режисерський дебют - "Олівець і Клякса - веселі мисливці"). У всіх своїх режисерських роботах виконував функції художника-постановника, а часто - і сценариста. Картина "Олівець і Клякса ..." фактично стала першим в історії "Союзмультфільму" авторським фільмом.

Зняв мальовані стрічки "Це що за птах?", "Знайомі картинки" (за участю Аркадія Райкіна), "Рівно о третій п'ятнадцять ..." (спільно з Б.П.Дежкіним).

Знімався в епізодичних ролях в кіно, створював титри і оформлення ряду ігрових фільмів. На самому початку роботи над фільмом "Маяковський - по бюрократам" (в листопаді 1960 року) був звільнений зі студії з причини "неможливості подальшого використання" (фактично - через кризу відносин з начальником сценарного відділу Н.І.Родіоновим і директором-тимчасовим правителем К.П.Фроловим) і змушений був припинити роботу в мультиплікації.

За деякими даними, в 1963 році брав участь у створенні одного з номерів кіножурналу "Фітіль". Періодично оформляв журнал «Радянський екран».
З 1961 по 1966 рік працював за договором в редакції журналу "Крокодил", редагував серію брошур "Бібліотека Крокодила", розробивши стилістику її типового оформлення, макетувати і оформляв журнальні рубрики, незабаром став виступати як карикатурист, в цій якості співпрацював з журналом аж до 1987 року. З 1953 року працював в дитячій книзі (не рахуючи спільного з А.П.Сазоновим участі в оформленні першої збірки сценаріїв «Фільми-казки» в 1950 році), з другої половини 1950-х до кінця 1970-х років - в журналі "Веселі картинки ".
З початку 1960-х років - карикатурист і оформлювач в " Литературной газете"А також газетах" Правда "," Радянська культура "," Вечірня Москва "та інших.
20 квітня 1961 року о «Крокодила», з'явилася одна з найвідоміших сатиричних робіт Мигунова:
Брав участь в ілюструванні дитячих журналів "Мурзилка", "Піонер", деяких збірників та ін. У дитячій журнальній графіці створював малюнки до творів Ш. Перро, С. Михалкова, В.Драгунского, Л.Лагіна, Г.Циферова та інших, часто звертався до форми коміксу ( "розповіді в картинках"), для «веселих картинок» зробив велику кількість барвистих обложек- «масовок» із зображенням героїв «Клубу веселих чоловічків».

Займався оформленням обкладинок дитячих грамплатівок фірми «Мелодія».

Співпрацював з видавництвами "Малюк", "Детгиз" ( "Дитяча література"), "Молода гвардія", "Московський робітник", "Мистецтво" та іншими. У 1966 році переніс важку операцію (ампутація ноги), після чого повністю перейшов до договірної роботи на дому.

Серед авторів, чиї книги ілюстрував Мигунов, - Н.Носов, Е.Пермяк, В.Маяковський, Е.Мошковская, А.Шманкевіч, Ю.Третьяков, С.Мединскій, Г.Мамлін, М.Тарловскій, Ю.Качаев, В .Ліфшіц, Е.Руссо, Е.Кіселева, М.Разумневіч, Б.Шаховскій, А.Мартинов, М. Лєсков.

Найбільшу популярність мають ілюстрації Мигунова до творів А. і Б. Стругацьких ( "Понеділок починається в суботу", "Казка про Трійку", "Хлопець з пекла"), Е.Велтістова ( "Електронік - хлопчик з чемодана", "Рессі - невловимий друг "," Переможець неможливого "," Нові пригоди Електроніка "," Золоті весла часу, або Іди-іди »), Кіра Буличова (" Дівчинка з Землі "," Сто років тому вперед "і ін.), Ф.Крівіна ( збірники "Віщі речі", "Навколо капусти", "полусказка", "Калейдоскоп", "Кишенькова школа»).
У серії "Бібліотека Крокодила" МІГУНОВА були оформлені збірки Н.Старшінова, А.Раскіна, М.Владімова, В.Масса, А.Карасева і С.Ревзіна, С.Швецова і ін.

У плакаті, карикатурі, ілюстрації та ін. Областях творчості Мигунов часто застосовував коллажирование, аплікацію та інші нестандартні технології. Багато дитячих книги, журнальні ілюстрації та плакати Мигунов постачав власними віршованими текстами ( "0: 0", " Зимові забави"," Чому каченя бридкий? "Та інші). Неодноразово виступав як оформлювач книжкових обкладинок (« Вітя Малєєв в школі і вдома »Н.Носова,« Мальований і ляльковий фільм »С.Гінзбурга).

Мигунов створив відомі дитячі діафільми: "Чіполіно" (в двох частинах), "Дядя Стьопа", "Дядя Стьопа - міліціонер", "Мель-карамель", "Червона Шапочка", "Троє поросят", "Мій твір", "Робот , якому захотілося спати "," Листоноша і порося "," Пташиний ринок "(" Смешинка №4 ") та інші.
Самостійно переробляв і дописував сценарії четирехчастного диафильма за казкою О.Волкова "Чарівник Смарагдового міста" (випущено дві серії з чотирьох: "Еллі рятує Опудала" і "Зла чарівниця Бастінда").
У диафильме "Ліси-чудеса" знову застосував коллажирование з використанням незвичайних фактур, діафільми "Шукай вітру в полі" і "Три ведмеді" виконав в техніці напівоб'ємні (барельефной) ілюстрації із застосуванням спеціального освітлення. Брав участь у створенні серії діафільмів "Мурашкина геометрія".

Мигунов - автор ряду шаржів і художніх поздоровлень до ювілеїв діячів мистецтва, друзів, колег, близьких, до інших святкових дат. На "Союзмультфільм" успішно оформляв святкові інтер'єри студії та Будинку Кіно, вуличні демонстрації, прославився як майстер розіграшу.
Е.Т.Мігунов був нагороджений орденом Вітчизняної війни II-го ступеня, медалями та нагрудними знаками: "За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр. "," В пам'ять 800-річчя Москви "," 70 років Збройних сил СРСР "," Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років "," Народне Ополчення Москви 1941 г. "," 50 років перемоги у Великій Вітчизняній війні "та іншими.

Виступав в пресі з матеріалами, присвяченими однокласникам по школі МОПШК і однополчан-однокурсникам.

У 1983 році Мигунов відзначений Золотою медаллю за участь в міжнародній виставці "Сатира в боротьбі за мир". У 1987 році відбулася персональна виставка робіт Е.Т.Мігунова в фойє кінотеатру "Фітіль", тоді ж вийшов його авторську збірку в серії "Майстри радянської карикатури".

У 1990-ті роки був зайнятий роботою з ілюстрування декількох серійних видань творів Кіра Буличова для видавництв "Культура", "Хронос", "Армада". Всього МІГУНОВА проілюстровано близько 26 повістей з циклу про пригоди дівчинки Аліси (не рахуючи оповідань), збірки оповідань із серії "Великий Гусляр", а також вісім самостійних повістей і добірка віршів Кіра Буличова. Для видавництва "Армада" Мигунов ілюстрував також твори А.Саломатова.
Мигунов був ініціатором кількох творів Буличова ( "Гість в глечику", "Аліса в Гусляр") і його ім'я навіть згадується не тільки в передмовах, але і в текстах фантастичних повістей. Залишилися невиданими ілюстрації Мигунова до "Казці про кирпатому слоненя" Е.Фауса і задумана їм дитяча книжка «Кумедний алфавіт».

З 1999 року здійснюється фрагментарна публікація спогадів Е.Т.Мігунова і уривків з його есе про естетику умовних мистецтв. В основному публікуються фрагменти ставляться до роботи Мигунова в анімаційному кіно. Вони видані в каталогах-альманахах Тарусского (з 2002 року - Суздальського) Відкритого російського фестивалюанімаційного кіно, в журналах "Кінограф", "кінознавства записки" і деяких інших.

Проте велика частина мемуарних записів, які Мигунов вів в зошитах під загальною назвою"О, про та про ..." в 1979-2000 роках, (з літературними "портретами" кінематографістів, карикатуристів, акторів, письменників та інших чудових людей) залишаються неопублікованими, як і його есе про карикатурі ( "Мальоване ліки"), шаржі ( "Портрети в квадраті"), анімаційному кіно ( "Де живе Баба-Яга?"), питаннях ілюстрування фантастики, гумористичної літератури та інше. всього ж літературна спадщинаМигунова займає більше 35 зошитів "О, про та про ..." (не рахуючи окремих есе, передрукованих автором, сценарних розробок, щоденників, листування і белетристики - жартівливих віршів та прозових текстів).
З 1999 року Мигунов після кількох інсультів був позбавлений можливості продовження роботи. Незадовго до цього він готувався до ілюстрування творів І. Ільфа та Є. Петрова ( "Дванадцять стільців" і "Золоте теля") і М.Булгакова ( "Майстер і Маргарита").

Кір Буличов - Мільйон пригод
Кір Буличов - Дівчинка з Землі "тисячу дев'ятсот сімдесят чотири
Кір Буличов - Сто років тому вперед "один тисячі дев'ятсот сімдесят вісім
Кір Буличов - Війна з ліліпутами "тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ять
Юрій Третьяков - Початок рибальського патруля »1962
Євген Велтистов - Електронік - хлопчик з чемодана "тисяча дев'ятсот шістьдесят чотири
Євген Велтистов - Рессі - невловимий друг "один тисячу дев'ятсот сімдесят одна
Євген Велтистов - Переможець неможливого »1975
Євген Велтистов - Пригоди Електроніка "1983
Євген Велтистов - Нові пригоди Електроніка "1 989
Євген Велтистов - Золоті весла часу, або Іди-іди
Євген Велтистов - Ковток Сонця. Записки програміста березня Снегова "1967
Аркадій і Борис Стругацькі - Понеділок починається в суботу »1979
Аркадій і Борис Стругацькі - Хлопець з пекла »1979
Аркадій і Борис Стругацькі - Казка про Трійку
Фелікс Кривин - Калейдоскоп "1965
Фелікс Кривин - Віщі речі
Фелікс Кривин - Навколо капусти
Фелікс Кривин - полусказка
Фелікс Кривин - Кишенькова школа
Володимир Разумневіч - Пароль «Стрекоза»
Володимир Разумневіч - Про нашу Наташу
Володимир Разумневіч - Історії про Власа - ледаря і лобуря
Антон Мартинов - Здрастуй, майстер! "1 989

біографія:

Євген Тихонович Мигуновнародився в Москві 27 лютого 1921 року в сім'ї службовця. У 1928 році вступив до школи № 12 Хамовницького району Москви, потім разом з найбільш устигаючими учнями був переведений в Московську Дослідно-показову школу ім. Лепешинського (№ 32). Після її закінчення в 1938 році навчався в ізостудії, працював за договорами, займався на курсах з підготовки до ВНЗ при Московському шкіряному інституті. У 1939 році вступив на художній факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії, в майстерню І. П. Іванова-Вано. Під час здачі вступних іспитів познайомився з А.П.Сазоновим, зробив великий вплив на становлення Мигунова-художника і став його співавтором. В кінці липня 1941 року разом зі студентами та викладачами ВДІКу Мигунов, незважаючи на хворобу, записався добровольцем до лав Народного ополчення Ростокінського району і потрапив в місця боїв в район м Вязьми, звідки учнів інституту до 1 вересня відкликали назад в Москву для продовження навчання. Восени 1941 року Мигунов відновив навчання, проходив виробничу практику на кіностудії "Союзмультфільм" в групі І. П. Іванова-Вано (працював над політплакатом "Кухня брехні" в якості художника-мультиплікатора і декоратора). Брав участь в евакуації студії в Самарканд. В кінці листопада разом з інститутом евакуюється в Алма-Ату, де закінчує навчання і в 1943 році отримує з рук С.М.Ейзенштейна диплом художника-режисера мультиплікаційного фільму. Дипломна робота Мигунова - розробка власного сценарію "Давайте посміємося".

Карикатура для журналу "Крокодил"

У 1943 році Мигунов повертається в Москву і зараховується на постійну роботу на кіностудію "Союзмультфільм". Трохи працює як художник-мультиплікатор, близько року очолює цех промальовування. Як художник-постановник перші роботи робить спільно з А.П.Сазоновим - завершення картини І. П. Іванова-Вано "Крадене сонце", робота над фільмами "Зимова казка" І. П. Іванова-Вано, "Пропала грамота" сестер Брумберг , "Пісенька радості" М.С.Пащенко (перший радянський мальований фільм, нагороджений на міжнародному фестивалі). З 1946 року Мигунов працює самостійно. Співпрацює з режисерами В.Г.Сутеевим ( "Веселий город"), Б.П.Дежкіним і Г.Ф.Філіпповим (типажі до фільмів "Слон і мураха" без вказівки в титрах і "Хто перший?"), А.В .Івановим ( "Квартет", "Чемпіон", "Полкан і шавка", "Дідусь і внучок", "Трубка і ведмідь"), Л.А.Амальріком і В.І.Полковніковим ( "Чарівний магазин"), М. С.Пащенко ( "Коли запалюються ялинки", спільно з В.Д.Дегтяревим, "Лісові мандрівники"), І. П. Іванова-Вано (короткометражний фільм "Пісня про дружбу").

Карикатура для журналу "Крокодил"

З 1953 року перейшов до самостійної режисерської роботи. Стояв біля витоків відновлення виробництва лялькових фільмів (режисерський дебют - "Олівець і Клякса - веселі мисливці"). У всіх своїх режисерських роботах виконував функції художника-постановника, а часто - і сценариста. Картина "Олівець і Клякса ..." фактично стала першим в історії "Союзмультфільму" авторським фільмом. Зняв мальовані стрічки "Це що за птах?", "Знайомі картинки" (за участю Аркадія Райкіна), "Рівно о третій п'ятнадцять ..." (спільно з Б.П.Дежкіним). Знімався в епізодичних ролях в кіно, створював титри і оформлення ряду ігрових фільмів. На самому початку роботи над фільмом "Маяковський - по бюрократам" (в листопаді 1960 року) був звільнений зі студії з причини "неможливості подальшого використання" (фактично - через кризу відносин з начальником сценарного відділу Н.І.Родіоновим і директором-тимчасовим правителем К.П.Фроловим) і змушений був припинити роботу в мультиплікації. За деякими даними, в 1963 році брав участь у створенні одного з номерів кіножурналу "Фітіль". Періодично оформляв журнал «Радянський екран».

Карикатура для журналу "Крокодил"

З 1961 по 1966 рік працював за договором в редакції журналу "Крокодил", редагував серію брошур "Бібліотека Крокодила", розробивши стилістику її типового оформлення, макетувати і оформляв журнальні рубрики, незабаром став виступати як карикатурист, в цій якості співпрацював з журналом аж до 1987 року. З 1953 року працював в дитячій книзі (не рахуючи спільного з А.П.Сазоновим участі в оформленні першої збірки сценаріїв «Фільми-казки» в 1950 році), з другої половини 1950-х до кінця 1970-х років - в журналі "Веселі картинки ". З початку 1960-х років - карикатурист і оформлювач в "Литературной газете" а також газетах "Правда", "Радянська культура", "Вечірня Москва" та інших. Брав участь в ілюструванні дитячих журналів "Мурзилка", "Піонер", деяких збірників та ін. У дитячій журнальній графіці створював малюнки до творів Ш. Перро, С. Михалкова, В.Драгунского, Л.Лагіна, Г.Циферова та інших, часто звертався до форми коміксу ( "розповіді в картинках"), для «веселих картинок» зробив велику кількість барвистих обложек- «масовок» із зображенням героїв «Клубу веселих чоловічків». Співпрацював з видавництвами "Малюк", "Детгиз" ( "Дитяча література"), "Молода гвардія", "Московський робітник", "Мистецтво" та іншими. У 1966 році переніс важку операцію (ампутація ноги), після чого повністю перейшов до договірної роботи на дому.

Серед авторів, чиї книги ілюстрував Мигунов, - Н.Носов, Е.Пермяк, В.Маяковський, Е.Мошковская, А.Шманкевіч, Ю.Третьяков, С.Мединскій, Г.Мамлін, М.Тарловскій, Ю.Качаев, В .Ліфшіц, Е.Руссо, Е.Кіселева, М.Разумневіч, Б.Шаховскій, А.Мартинов, М. Лєсков.

Ілюстрації до повісті Миколи Носова "Дружок"

Найбільшу популярність мають ілюстрації Мигунова до творів А. і Б. Стругацьких ( "Понеділок починається в суботу", "Казка про Трійку", "Хлопець з пекла"), Е.Велтістова ( "Електронік - хлопчик з чемодана", "Рессі - невловимий друг "," Переможець неможливого "," Нові пригоди Електроніка "," Золоті весла часу, або Іди-іди »), Кіра Буличова (" Дівчинка з Землі "," Сто років тому вперед "і ін.), Ф.Крівіна ( збірники "Віщі речі", "Навколо капусти", "полусказка", "Калейдоскоп", "Кишенькова школа»).

Ілюстрації до повісті Аркадія і Бориса Стругацьких "Понеділок починається в суботу"

У серії "Бібліотека Крокодила" МІГУНОВА були оформлені збірки Н.Старшінова, А.Раскіна, М.Владімова, В.Масса, А.Карасева і С.Ревзіна, С.Швецова і ін.
У плакаті, карикатурі, ілюстрації та ін. Областях творчості Мигунов часто застосовував коллажирование, аплікацію та інші нестандартні технології. Багато дитячих книги, журнальні ілюстрації та плакати Мигунов постачав власними віршованими текстами ( "0: 0", "Зимові забави", "Чому каченя бридкий?" Та інші). Неодноразово виступав як оформлювач книжкових обкладинок ( «Вітя Малєєв в школі і вдома» Н.Носова, «Мальований і ляльковий фільм» С.Гінзбурга).

Карикатура для журналу "Крокодил"

Мигунов створив відомі дитячі діафільми: "Чіполіно" (в двох частинах), "Дядя Стьопа", "Дядя Стьопа - міліціонер", "Мель-карамель", "Червона Шапочка", "Троє поросят", "Мій твір", "Робот , якому захотілося спати "," Листоноша і порося "," Пташиний ринок "(" Смешинка №4 ") та інші. Самостійно переробляв і дописував сценарії четирехчастного диафильма за казкою О.Волкова "Чарівник Смарагдового міста" (випущено дві серії з чотирьох: "Еллі рятує Опудала" і "Зла чарівниця Бастінда"). У диафильме "Ліси-чудеса" знову застосував коллажирование з використанням незвичайних фактур, діафільми "Шукай вітру в полі" і "Три ведмеді" виконав в техніці напівоб'ємні (барельефной) ілюстрації із застосуванням спеціального освітлення. Брав участь у створенні серії діафільмів "Мурашкина геометрія".

Карикатура для журналу "Крокодил"

Мигунов - автор ряду шаржів і художніх поздоровлень до ювілеїв діячів мистецтва, друзів, колег, близьких, до інших святкових дат. На "Союзмультфільм" успішно оформляв святкові інтер'єри студії та Будинку Кіно, вуличні демонстрації, прославився як майстер розіграшу.
Е.Т.Мігунов був нагороджений орденом Вітчизняної війни II-го ступеня, медалями та нагрудними знаками: "За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.", "В пам'ять 800-річчя Москви", "70 років Збройних сил СРСР "," Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років "," Народне Ополчення Москви 1941 г. "," 50 років перемоги у Великій Вітчизняній війні "та іншими. Виступав в пресі з матеріалами, присвяченими однокласникам по школі МОПШК і однополчан -сокурснікам.
У 1983 році Мигунов відзначений Золотою медаллю за участь в міжнародній виставці "Сатира в боротьбі за мир". У 1987 році відбулася персональна виставка робіт Е.Т.Мігунова в фойє кінотеатру "Фітіль", тоді ж вийшов його авторську збірку в серії "Майстри радянської карикатури".

Карикатура для журналу "Крокодил"

У 1990-ті роки був зайнятий роботою з ілюстрування декількох серійних видань творів Кіра Буличова для видавництв "Культура", "Хронос", "Армада". Всього МІГУНОВА проілюстровано близько 26 повістей з циклу про пригоди дівчинки Аліси (не рахуючи оповідань), збірки оповідань із серії "Великий Гусляр", а також вісім самостійних повістей і добірка віршів Кіра Буличова. Для видавництва "Армада" Мигунов ілюстрував також твори А.Саломатова. Мигунов був ініціатором кількох творів Буличова ( "Гість в глечику", "Аліса в Гусляр") і його ім'я навіть згадується не тільки в передмовах, але і в текстах фантастичних повістей. Залишилися невиданими ілюстрації Мигунова до "Казці про кирпатому слоненя" Е.Фауса і задумана їм дитяча книжка «Кумедний алфавіт».

Карикатура для журналу "Крокодил"

З 1999 року здійснюється фрагментарна публікація спогадів Е.Т.Мігунова і уривків з його есе про естетику умовних мистецтв. В основному публікуються фрагменти ставляться до роботи Мигунова в анімаційному кіно. Вони видані в каталогах-альманахах Тарусского (з 2002 року - Суздальського) Відкритого російського фестивалю анімаційного кіно, в журналах "Кінограф", "кінознавства записки" і деяких інших. Проте велика частина мемуарних записів, які Мигунов вів в зошитах під загальною назвою "О, про та про ..." в 1979-2000 роках, (з літературними "портретами" кінематографістів, карикатуристів, акторів, письменників та інших чудових людей) залишаються неопублікованими, як і його есе про карикатурі ( "Мальоване ліки"), шаржі ( "Портрети в квадраті"), анімаційному кіно ( "Де живе Баба-Яга?"), питаннях ілюстрування фантастики, гумористичної літератури та інше. Всього ж літературна спадщина Мигунова займає більше 35 зошитів "О, про та про ..." (не рахуючи окремих есе, передрукованих автором, сценарних розробок, щоденників, листування і белетристики - жартівливих віршів та прозових текстів).
З 1999 року Мигунов після кількох інсультів був позбавлений можливості продовження роботи. Незадовго до цього він готувався до ілюстрування творів І. Ільфа та Є. Петрова ( "Дванадцять стільців" і "Золоте теля") і М.Булгакова ( "Майстер і Маргарита"). Помер 1 січня 2004 року. Прах Е.Т.Мігунова похований на Міуському кладовищі Москви.

"... РОБИТИ РЕЧІ АБСОЛЮТНО НЕЙМОВІРНІ"

"...- Сприйняття фантастичної повісті Гоголя" Ніч перед Різдвом "з самого початку було засноване на непорозуміння, помилку першого ж її ілюстратора. Справа в тому, що художник Пічугін прочитав повість поверхнево, тому у нього і вийшли поверхневі ілюстрації. Він прочитав у Гоголя про те, що там-де відьма вилітає на мітлі з труби, і коли повість друкувалася ще в журнальному варіанті, в віньєтці нічтоже сумняшеся він і намалював привабливу картинку: там і відьма дійсно вилітає на мітлі, і чорт десь поруч .. . тим часом художник абсолютно не віддавав собі звіту, що сенс повісті не в цій чортівні, а здійснений але в іншому. Не в тому сенс "Ночі перед Різдвом", що Вакула на межі літав до Петербурга, а в тому, що в оповіданні Рудого Панька як би в жарт упредметнюється метафора - чорт його поніс в далекий Петербург, коли він міг і так одружитися на Оксані! "

Ілюстрація до повісті Кіра Буличова "Козлик Іван Іванович"

Саме з Гоголя, а точніше - з відповідального ставлення художника-ілюстратора до своєї справи (що проявилося і в малюнках до "Ночі перед Різдвом") у нас і почалася розмова з відомим художником, Ілюстрації-тором багатьох книг, в тому числі і фантастичних, Євгеном Тихоновичем МІГУНОВА. Любителі НФ літератури добре знають Мигунова за малюнками до повісті, братів Стругацьких "Понеділок починається в суботу", до творів Кіра Буличова, Євгенія Велтистова та інших.

- Наскільки я знаю, читачам, любителям фантастики подобаються Ваші роботи. А авторам? Самим письменникам?

Начебто вони добре до мене ставилися і ставляться, не ненавидять мене і ніяких претензій не висловлюють. Зазвичай автори були настільки виснажені і щасливі, що нарешті-то пройшли всі рогатки редактури і цензурщіни, що були напівнепритомності згодні на все - аби побачити свій текст виданим. Напевно, тому вони відмовлялися від яких би то не було критичних зауважень. Я не думаю, що мої ілюстрації бездоганні, але автори дуже доброзичливо ставилися до того, що я їм давав. Втім, часто буває так: літератор пише і не бачить перед собою зорового образу, образ існує для нього словесно, а для мене будь-яке словесне вираз завжди несе зоровий образ. У той же час розумієш: ілюстратор, який неточно зрозуміє літератора, може безнадійно спотворити його задум ... Взагалі ж з письменниками доводиться контактувати рідко, тобто, в рідкісних випадках ми дружимо або розмовляємо. Правда, з Євгеном Є. С. Велтистов у мене були ближчі контакти, зі Стругацькими - чисто виробничі: дві-три зустрічі. ... І Кір Буличов теж не був проти моїх ілюстрацій, вони йому подобалися, і навіть коли Качанова. робився мультфільм "Таємниця Третьої планети", мене запросили художником, робити типажі. Я їм сказав, що по здоров'ю не годжуся вже на це, і тим не менше вони скористалися моїми типажами з "Аліси".

Ілюстрації до повістей Кіра Буличова "Аліса в Гусляр" і "Аліса в країні фантазій"

Наскільки я знаю, до кожної НФ книзі у вас був індивідуальний підхід. Скажімо, до повісті Стругацьких - один підхід, а повісті Буличова вимагали дещо інший манери ...

Так, книги Буличова "Дівчинка з Землі" і "Сто років тому вперед" відрізнялися, звичайно, від "Понеділка ..." Стругацьких. Це були веселі і безвідповідальні нахабні космічні і земні пригоди Аліси й Колі - хлопців з різних епох. Ніякого "наукового" фізичного обгрунтування того, що відбувається, звичайно, не давалося. По суті, це була казка, але казка, спрямована в майбутнє. Гумор, що виникає із зіткнення побутових і моральних стереотипів сьогодення і майбутнього, зіткнення різних епох дозволяв так само легко і бездумно фантазувати художнику, що я розгубився від свободи вибору і не зміг в максимальній мірі скористатися наданою мені можливістю. Звичайно, книга вигравала від неприхованою забавною брехні, підкріпленої моїм сумлінним лжесвідченням з дотриманням правдоподібності в деталях і фізичній дії. Малюнки були виконані в полегшеної контурно-штриховий манері ...

Ілюстрація до повісті Е.Велтістова "Рессі - невловимий друг"

- А повісті Е. Велтистова про Електроніку?

Трилогію Велтистова, побудовану на дуже серйозному пізнавальному матеріалі і містить в собі безліч актуальних проблем НТР, важливих для розвитку сучасних наукових знань у школярів, мені довелося адаптувати до сприйняття юного читача.

- Як Ви вважаєте, бути ілюстратором наукової фантастики - це покликання?

Що стосується мене, то я за професією художник-мультиплікатор, закінчив ВДІК. Тут професія художника близька з професією ілюстратора фантастичних творів. Іноді доводиться ілюструвати чортівню - в буквальному сенсіслова, іноді доводилося робити речі, абсолютно неймовірні з точки зору звичайного художника-реаліста. Тому в фантастиці я відчував себе досить вільно.

Художник Євген Тихонович Мигунов заслужено вважається найкращим ілюстратором радянської фантастики. Його ілюстрації до творів Кіра Буличова і братів Стругацьких улюблені багатьма поколіннями читачів, а до повісті "Понеділок починається в суботу" взагалі вважаються канонічними.
Ось саме про ілюстрації до "ПНВС" я хочу сьогодні поговорити.

А ви знаєте, що Євген Тихонович ілюстрував цю книгу три рази?

Перший раз книга з його ілюстраціями вийшла в 1965 році

Друге видання з його переробленими ілюстраціями побачило світ в 1979 році

Пізніше цей варіант був перевипущена в 1987 році

Третій варіант вийшов в 1993 році. Саме це видання (як з'ясувалося досить рідкісне) стоїть у мене на книжковій полиці

У передмові до нього написано:
"Текст перероблений авторами, вперше публікується повністю, без спотворень, допущених свого часу партійно-художньої цензурою
Спеціально для цього видання художник Євген Мигунов створив ілюстрації до "Казці про Трійку", а відомі кожному любителю фантастики малюнки до "Понеділка ..." їм оновлені і доповнені "

Давайте ж порівняємо, наскільки сильно художник переробляв ілюстрації

Титульний аркуш у всіх трьох виданнях різний

Як бачимо, в першому виданні узятий сюжет з першої частини, у другому з другої частини, а в третьому, де під однією обкладинкою було дві повісті, взагалі з "Казки про Трійку". До самого "Понеділка ..." титульний лист був з НаінойКіевной

Іфріт в третьому виданні перекочували до епіграфа

А в першому вони були в тексті і виглядали дещо інакше

"Я наближався до місця мого призначення ...
Справа з лісу вийшли двоє, ступили на узбіччя і зупинилися, дивлячись в мою сторону. Один з них підняв руку ... "

Як бачимо цей малюнок у другому і третьому виданні ідентичний, а ось в першому був зовсім іншим. Ці громадяни особисто у мене викликали б підозру - якщо вони мисливці, то чому у них одне рушницю на двох? І навіщо їм на полюванні в лісі валізу ?! (Відразу пригадується Пєчкін із "Простоквашино") І що стирчить з рюкзака громадянина з валізою? Навіщо в лісі на полюванні тубус (то, що це не гранатомет, я думаю зрозуміло)?

"Ворота були зовсім вже феноменальні, як в паровозному депо, на іржавих залізних петлях в пуд вагою. Я з подивом читав вивіски"

Як видно до 1979 року ворота сильно постаріли, а до 1993 року їх оббили залізом

"Господині було, напевно, за сто. Вона йшла до нас повільно, спираючись на сукувату палицю, тягнучи ноги у валянках з калошами. Обличчя в неї було темно-коричневе, з суцільної маси зморшок видавався вперед і вниз ніс, кривої і гострий, як ятаган, а очі були бліді, тьмяні, немов би закриті більмами.
- Здрастуй, здрастуй, онучку, - сказала вона несподівано звучним басом. - Це, значить, і буде новий програміст? Здрастуй, батюшка, ласкаво просимо! ..
Я вклонився, розуміючи, що потрібно мовчати. Голова бабки поверх чорного пухової хустки, зав'язаного під підборіддям, була покрита веселенькою капронової косинкою з різнокольоровими зображеннями Атоміума і з написами на різних мовах: «Міжнародна виставка в Брюсселі». На підборідді і під носом стирчала рідкісна сива щетина. Одягнена була бабка в ватяну безрукавку і чорне сукняне плаття "

До 1993 року сильно бабуся схуднула і згорбилась, а в 1965 році зовсім інша була старенька (як тільки підміну не помітили ?!)

"В лапах у нього раптом виявилися масивні гуслі - я навіть не помітив, де він їх взяв. Він отча і, чіпляючись кігтями за струни, закричав ще голосніше, немов би намагаючись заглушити музику"

Кот теж мабуть постарів до 1979 року, то чи посивів, то чи злиняв. Але до 1993 року вже не змінювався

"Бадья здалася мені дуже важкою. Коли я поставив її на зруб, з води висунулася величезна щуча голова, зелена і вся якась замшіла. Я відскочив"

А ось на цій картинці видно як змінився Привалов. Він схуд, відростив волосся, і ніби як придбав боксерські навички

"По бруківці йшов чоловік з дитячими прапорцями в руках. За ним, кроків за десять, з натужно ревом поволі повз великий білий МАЗ з гігантським димлячим причепом у вигляді сріблястої цистерни. На цистерні було написано« вогненебезпечно », праворуч і ліворуч від неї також повільно котилися червоні пожежні «газики», ощетіненние вогнегасниками "

Ну тут картинки з серії «знайди 10 відмінностей»

"Поки я лежав під машиною і обливався маслом, стара Наїна Кіевна, що стала раптом дуже ласкавою і люб'язною, двічі під'їжджала до мене з тим, щоб я відвіз її на Лису гору"

Ох, ну точно, підмінили бабку

"Я озирнувся і сів на підлогу. На грубці акуратно складав крила велетенський гриф з голою шиєю і зловісним загнутим дзьобом"

Ну гриф як Грифф

"Я сів і озирнувся. На середині кімнати ширяв у повітрі здоровенний чолов'яга в тренувальних штанях і в смугастій Гавайка навипуск. Він ширяв над циліндриком і, не торкаючись до нього, плавно помавающей величезними костистими лапами"

Ну не сказав би що вони у нього "костисті", швидше за м'язисті. А в першому виданні ілюстрації цієї сцени не було

"В кімнату увійшли четверо і стовпилися навколо дивана. Двох я знав: похмурого Корнєєва, неголеного, з червоними очима, все в тій же легковажної Гавайка, і смаглявого, горбоносого Романа, який підморгнув мені, зробив незрозумілий знак рукою і зараз же відвернувся. Срібного я не знав. Чи не знав я і повного, рослого чоловіка в чорному, лискучі зі спини костюмі і з широкими господарськими рухами "

Картинка присутній тільки в першому виданні

"- Ви це припините, Роман Петрович, - запропонував лискучий з гідністю. - Ви мені вашого Корнєєва НЕ вигороджує. Диван проходить у мене по музею і повинен там перебувати ..."

Ой, а з Модестом Матвійовичем то що сталося !? Зайнявся спортом і вставив контактні лінзи?

"Це був цілком пристойний музей - зі стендами, діаграмами, вітринами, макетами та муляжами. Загальний вигляд найбільше нагадував музей криміналістики: багато фотографій і неапетитних експонатів"

Ну в музеї явно зробили перестановку, хоча основні експонати нікуди не поділися

"Я загальмував біля дивного будівлі з вивіскою« НІІЧАВО »між вікнами.
- Що це означає? - запитав я. - Можу я, принаймні, дізнатися, де мене змушують працювати?
- Можеш, - сказав Роман. - Ти тепер все можеш. Це Науково-Дослідний Інститут чарів та чаклунства ... Ну, що ж ти став? Заганяй машину.
- Куди? - запитав я.
- Ну невже ти не бачиш?
І я побачив "

У пізніших виданнях пропав автомобіль, але збереглося напрям погляду - мабуть Стеллочку у вікні помітив

"Модест Матвійович в лискучий костюмі велично чекав мене у власній приймальні. За його спиною маленький гном з волохатими вухами понуро і старанно возив пальцями по великій ведомости"

Ну про Камнеедова ми вже говорили

"О чотирнадцятій годині тридцять одну хвилину в приймальню, шумно відсапуючись і тріскотячи паркетом, ввалився знаменитий Федір Симеоновіч Ківрін, великий маг і чарівник, завідувач відділом Лінійного Щастя"

Ківрін змінив валянки на більш сучасне взуття. Ну і яблучка

"Увійшов, кутаючись в норкову шубу, тонкий і витончений Крістобаль Хозевич Хунта"

А колишній Хунта мабуть цікавіше буде

"Рівно о третій години, відповідно до трудового законодавства, приніс ключі доктор наук Амвросій Амбруазовіч Вибегалло. Він був у валянках, підшитих шкірою, в пахучому перевізницької кожусі, з піднятого коміра стирчала вперед сива нечиста борода. Волосся він стриг під горщик, так що ніхто ніколи не бачив його вух "

Кожушок більш модний, та й валянки ...

"Тут приніс ключі бакалавр чорної магії Магнус Федорович Редькін, товстий, як завжди заклопотаний і ображений. Бакалавра він отримав триста років тому за винахід ПОРТКОВ-невидимок. З тих пір він ці штани все удосконалював і удосконалював. Штани-невидимки перетворилися у нього спочатку в кюлоти-невидимки, потім в штани-невидимки, і, нарешті, зовсім недавно про них стали говорити як про брюках-невидимки "

Цікавий різний підхід до поняття «штани-неведимка»

"В цю мить пролунав гуркіт, тріск, блиснуло полум'я і запахло сіркою. Посередині приймальні виник Мерлін"

А ось Мерліна в першому виданні не було

"Зваливши ключі в кишеню піджака, я відправився в перший обхід. По парадних сходах, якій на моїй пам'яті користувалися всього один раз, коли інститут відвідало найяснішої особа з Африки, я спустився в неозорий вестибюль, прикрашений багатовіковими нашаруваннями архітектурних надмірностей"

Ну тут розглянути щось складно - темно, Привалов світло не включав

"У центрі лабораторії стояв автоклав, в кутку - інший, побільше. Біля центрального автоклава прямо на підлозі лежали буханки хліба, стояли оцинковані відра з синюватим обратом і величезний чан з пареними висівками. Судячи по запаху, десь поблизу знаходилися і оселедцевий голови, але я так і не зміг зрозуміти, де. У лабораторії панувала тиша, з надр автоклава долинали ритмічні клацають звуки "

Великий автоклав пропав, чудок видозмінився малий

"Витькин дубль стояв, упершись долонями в лабораторний стіл, і зупинився поглядом стежив за роботою невеликого гомеостата Ешбі. При цьому він муркотів пісеньку на популярний колись мотив"

Знову сцена, зникла після першого видання

"Він взяв мене за руку, підстрибнув, і ми помчали через поверхи. Пронизуючи стелі, ми врізалися в перекриття, як ніж в замерзле масло, потім з чмокаючі звуком вискакували в повітря і знову врізалися в перекриття. Між перекриттями було темно, і маленькі гноми упереміш з мишами з переляканими писками шарахалися від нас, а в лабораторіях і кабінетах, через які ми пролітали, співробітники з здивованими особами дивилися вгору "

«Стурбованих» осіб стало більше

"- Головне - що? - з готовністю проголосив Вибегалло. - Головне, щоб людина була щаслива"

А ось задоволеного Вибегалло в першому виданні не було

"Котт взяв автоклав, Гіес - все інше. Тоді Бріарей, побачивши, що йому нічого не дісталося, почав розпоряджатися, давати вказівки і допомагати порадами"

У третій редакції цієї ілюстрації немає, але зате є з результатом експерименту: "Ісполін-споживача у воронці не виявилося. Зате там було все інше і ще багато понад того. Там були фото- і кіноапарати, гаманці, шуби, кільця, намиста, штани і платиновий зуб. Там були валянки Вибегалло і шапка Магнуса Федоровича. Там виявився мій платиновий свисток для виклику авральною команди. Крім того, ми виявили там два автомобіля «Москвич», три автомобілі «Волга», залізний сейф з печатками місцевої ощадкаси, великий шматок смаженого м'яса, два ящики горілки, ящик Жигулівського пива і залізне ліжко з нікельованими кулями "

"Їжак-павук зник. Замість нього на столі з'явився маленький Вітя Корнєєв, точна копія справжнього, але завбільшки з руку. Він клацнув маленькими пальчиками і створив мікродубля ще меншого розміру. Той теж клацнув пальцями. З'явився дубль завбільшки з авторучку. Потім величиною із сірникову коробок. Потім - з наперсток "

Знову картинки із серії «знайди 10 відмінностей»

"На сто п'ятнадцятому стрибку в кімнату впурхнула мій співмешканець Вітька Корнєєв. Як завжди з ранку, він був бадьорий, енергійний і навіть благодушним. Він хльоснув мене по голій спині мокрим рушником і почав літати по кімнаті, роблячи руками і ногами руху, як ніби пливе брасом "

"Врешті-решт, мене занесло до абсолютнікам. Я потрапив перед самим початком семінару. Співробітники, позіхаючи і обережно погладжуючи вуха, сідали в малому конференц-залі. На місці головуючого, спокійно сплівши пальці, сидів заввідділом магістр-академік, всієї Білої, Черния і сірки магії многознатец Моріс-Йоганн-Лаврентій Пупков-Задній і прихильно поглядав на метушиться доповідача, який з двома невміло виконаними волосатоухімі дублями встановлював на експозиційному стенді якусь машину з сідлом і педалями, схожу на тренажер для страждаючих ожирінням "

Сцена є тільки в першому виданні

"Тротуар виніс мене на величезну площу, забиту людьми і заставлену космічними кораблями найрізноманітніших конструкцій. Я зійшов з тротуару і стягнув машину. Спочатку я не розумів, що відбувається. Грала музика, виголошувалися промови, тут і там, підносячись над натовпом, кучеряві рум'яні юнаки, насилу справляючись з непокірними пасмами волосся, безперервно падаючими на лоб, проникливо читали вірші "

У третьому виданні Привалов чомусь їде в зворотну сторону

"Роман, вхопившись за підборіддя, стояв над лабораторним столом і дивився на маленького зеленого папугу, що лежить в чашці Петрі. Маленький зелений папуга був дохлий, з очима, затягнутими мертвої білястої плівкою"

"Я дістав папку з черговими справами і почав було за роботу, але тут прийшла Стеллочка, дуже мила кирпата і сероглазая відьмочка, практикантка Вибегалло, і покликала мене робити чергову стінгазету"

Чарівна Стеллочка присутній чомусь тільки в другому виданні

"Папуга сів на коромисло лабораторних ваг, посмикався, врівноважуючи, і розбірливо крикнув: - Пр-роксіма Центавр-р-ра! Р-рубідій! Р-рубідій!"

А ось процес створення стінгазети тільки в першому

"Вітька підтяг стілець, сів з диктофоном в руці навпроти папуги, наїжачився, подивився на папугу одним оком і гаркнув:
- Р-рубідій!
Папуга здригнувся і мало не впав з ваг. Помахавши крилами, щоб відновити рівновагу, він відгукнувся:
- Р-резерв! Кр-ратер Річі! "

Мікрофон у другому і третьому виданні поміняли на більш сучасний

"Папуга, спурхнувши, сіл Януса на плече і сказав йому на вухо:
- Пр-росо, пр-росо! Цукор-рок!
Янус Полуектовіч ніжно посміхнувся і пішов в свою лабораторію. Ми отетеріло подивилися один на одного "

А ось Янус з папугою в першому виданні відсутня

"Всі схопилися. Було так, точно я на кубковому матчі забив вирішальний гол. Вони кидалися на мене, вони слинявого мої щоки, вони били мене по спині і по шиї, вони повалили мене на диван і повалилися самі.« Розумниця! », - волав Едик. «Голова!», - ревів Роман. «А я-то думав, що ти у нас дурень!», - примовляв грубий Корнєєв "

Зате в ньому є сцена радості від розгадки таємниці Януса Полуектовіча

"- Погано читати хорошу книгу з кінця, чи не так? - сказав Янус Полуектовіч, відверто за мною спостерігав. - А що стосується ваших питань, Олександр Іванович, то ... Постарайтеся зрозуміти, Олександр Іванович, що не існує єдиного для всіх майбутнього . Їх багато, і кожен ваш вчинок творить якесь із них ... Ви це зрозумієте, - сказав він переконливо. - Ви це обов'язково зрозумієте "

Знову підміна! Може спишемо на А-Януса і У-Януса?

"Короткий післямова і коментар і. О. Завідувача обчислювальної лабораторією НІІЧАВО молодшого наукового співробітника А. І. Привалова"

Післямова коментувати не буду. Відмінності тут не сильно помітні.

Бецалель, Лев Бен

гарпії

демон Максвелла

Джян бен Джян

Дракула, граф

Інкунабула

левітація

"Молот відьом"

оракул

Рамапітека

Ну і як бонус, в третьому виданні є ось такі чарівні портрети героїв книги. Причому якщо подивитися уважно, персонажі тут переплутані з різних видань

джерела

При підготовці матеріалу використовувалися фрагменти повісті Аркадія і Бориса Стругацьких "Понеділок починається в суботу" та ілюстрації Євгенія Мигунова до видань цього твору 1965, 1979 і 1993 років