Згідно з рейтингом інтернет-бази даних Index Translationum ЮНЕСКО, Федір Достоєвський, Лев Толстой і Антон Чехов - російські письменники, найбільш часто перекладаються в усьому світі! Ці автори займають в ньому друге, третє і четверте місця відповідно. Але російська література багата і іншими іменами, які внесли величезний вклад в розвиток як російської, так і світової культури.

Олександр Солженіцин

Не тільки письменник, але ще і історик, і драматург, Олександр Солженіцин був російським письменником, який заявив про себе в період після смерті Сталіна і розвінчання культу особи.

У деякому роді Солженіцина вважають наступником Льва Толстого, оскільки він теж був великим правдолюбом і писав масштабні твори про життя людей і соціальні процеси, які відбувалися в суспільстві. Грунтувалися роботи Солженіцина на з'єднанні автобіографічного і документального.

Його найвідоміші роботи - «Архіпелаг ГУЛАГ» і «Один день Івана Денисовича». За допомогою цих творів Солженіцин намагався звернути увагу читачів на жахи тоталітаризму, про що так відкрито ще не писали сучасні російські письменникитого періоду; хотів розповісти про долі тисяч людей, які зазнали політичних репресій, були відправлені в табори невинними і виявилися змушені жити там в умовах, які складно назвати людськими.

Іван Тургенєв

Рання творчість Тургенєва розкриває письменника як романтика, який дуже тонко відчував природу. Та й літературний образ «тургеневской дівчата», який вже давно подається як образ романтичний, світлий і ранима, є тепер чимось загальним. На першому етапі творчості він писав поеми, вірші, драматургічні твори і, звичайно, прозу.

Другий етап творчості Тургенєва приніс автору найбільше слави - завдяки створенню «Записок мисливця». Він вперше чесно зобразив поміщиків, розкрив тему селянства, після чого був арештований владою, яким така робота не сподобалася, і відправлений на заслання в родовий маєток.

Пізніше ж творчість письменника наповнене складними і багатогранними персонажами - самий зрілий період творчості автора. Тургенєв намагався розкрити такі філософські теми, Як любов, борг, смерть. В цей же час Тургенєв написав свій найвідоміший і у нас, і за кордоном твір під назвою «Батьки і діти» про труднощі і проблеми відносин між різними поколіннями.

Володимир Набоков

Творчість Набокова повністю йде врозріз з традиціями класичної російської літератури. Найважливіше для Набокова була гра уяви, його творчість стала частиною переходу від реалізму до модернізму. У роботах автора можна виділити тип характерного набоковского героя - самотнього, гнаного, який страждає, незрозумілого людини з відтінком геніальності.

Російською мовою Набоков встиг написати численні розповіді, сім романів ( «Машенька», «Король, дама, валет», «Відчай» та інші) і дві п'єси - перед від'їздом в США. З того моменту відбувається народження англомовного автора, Набоков повністю відмовляється від псевдоніму Володимир Сирин, яким підписував свої російські книги. З російською мовою Набоков попрацює ще лише одного разу - коли буде переводити для російськомовних читачів свій роман «Лоліта», який спочатку був написаний англійською.

Саме цей роман і став найпопулярнішим і навіть скандально-відомим твором Набокова - не надто й дивно, адже він оповідає про любов зрілого сорокарічного чоловіка до дівчинки-підлітка дванадцяти років. Книга вважається досить епатажною навіть в наш вільнодумних століття, але якщо про етичну сторону роману досі ведуться суперечки, то заперечувати словесне майстерність Набокова, мабуть, просто неможливо.

Михайло Булгаков

Творчий шлях Булгакова виявився зовсім не легким. Вирішивши податися в письменники, він відмовляється від кар'єри лікаря. Він пише свої перші роботи, «Фатальні яйця» і «дияволіада», влаштувавшись працювати журналістом. Перша повість викликає досить резонансні відгуки, оскільки нагадувала собою насмішку над революцією. Повість Булгакова « Собаче серце», Яка викриває владу, взагалі відмовилися публікувати і, більш того, забрали у письменника рукопис.

Але Булгаков продовжує писати - і створює роман «Біла гвардія», за яким ставлять п'єсу під назвою «Дні Турбіних». Успіх тривав недовго - в зв'язку з черговим скандалом через творів зняли з показів всі вистави за Булгаковим. Та ж доля згодом спіткає і саму останню п'єсу Булгакова «Батум».

З ім'ям Михайла Булгакова незмінно пов'язують «Майстра і Маргариту». Мабуть, саме цей роман став справою всього життя, хоча визнання йому і не приніс. Але тепер, після смерті письменника, ця робота користується успіхом і у зарубіжної аудиторії.

Це твір не схоже більше ні на що. Домовилися позначати, що це роман, але який: сатиричний, фантастичний, любовно-ліричний? Образи, представлені в цьому творі, вражають і вражають своєю унікальністю. Роман про добро і зло, про ненависть і кохання, про лицемірство, користолюбство, гріху і святості. При цьому, за життя Булгакова твір не був опублікований.

Непросто згадати іншого автора, який би так спритно і влучно зміг оголити всю фальш і бруд міщанства, чинної влади і бюрократичної системи. Тому-то Булгаков і піддавався постійним нападкам, критиці і заборонам з боку правлячих кіл.

Олександр Пушкін

Незважаючи на те, що не у всіх іноземців саме Пушкін асоціюється з російською літературою, на відміну від більшості російських читачів, заперечувати його спадщина просто неможливо.

Талант цього поета і письменника воістину не мав меж: Пушкін знаменитий своїми дивовижними віршами, але при цьому писав прекрасну прозу і п'єси. Творчість Пушкіна отримало визнання не тільки зараз; його талант визнавали і інші російські письменникиі поети - його сучасники.

Тематика творчості Пушкіна безпосередньо пов'язана з його біографією - подіями і переживаннями, через які він проходив за своє життя. Царське село, Петербург, час на засланні, Михайлівське, Кавказ; ідеали, розчарування, любов і прихильності - все присутнє в творах Пушкіна. А найвідомішим став роман «Євгеній Онєгін».

Іван Бунін

Іван Бунін - перший письменник з Росії, який став лауреатом Нобелівської преміїв області літератури. Творчість цього автора можна умовно поділити на два періоди: до еміграції і після.

Бунін був дуже близький до селянства, побуті простого народу, що мав великий вплив на творчість автора. Тому серед нього виділяють так звану сільську прозу, Наприклад, «Суходіл», «Село», які і стали одними з найпопулярніших творів.

Значну роль у творчості Буніна також грає природа, якій надихалися багато великі російські письменники. Бунін вірив: вона - головне джерело сил і натхнення, душевної гармонії, що з нею нерозривно пов'язаний кожна людина і в ній же лежить ключ до розгадки таємниці буття. Природа і любов стали головними темами філософської частини творчості Буніна, яка, в основному, представлена ​​поезією, а також повістями та оповіданнями, наприклад, «Іда», «Мітіна любов», «Пізній годину» та інші.

Микола Гоголь

Після закінчення Ніжинської гімназії першим літературним досвідом Миколи Гоголя стала поема «Ганс Кюхельгартен», яка виявилася не дуже вдалою. Однак це письменника не збентежило, і він незабаром починає працювати над п'єсою «Одруження», яка була опублікована лише десять років по тому. Це дотепне, барвисте і живе твір в пух і прах розносить сучасне суспільство, Яке головними своїми цінностями зробило престиж, гроші, влада, а любов залишило десь на останньому плані.

На Гоголя справила незабутнє враження загибель Олександра Пушкіна, якій були вражені і інші російські письменникиі діячі мистецтва. Незадовго перед цим Гоголь показував Пушкіну сюжет нового твору під назвою « Мертві душі», Тому тепер вважав, ніби ця робота -« священний заповіт »великому російському поету.

«Мертві душі» стали чудовою сатирою на російську бюрократію, кріпосне право і соціальні ранги, і саме ця книга особливо популярна серед читачів за кордоном.

Антон Чехов

Чехов починав свою творчу діяльність з написання коротких нарисів, але дуже яскравих і виразних. Найбільш відомий Чехов своїми гумористичними розповідями, хоча писав і трагікомічні, і драматургічні твори. А найчастіше іноземці читають п'єсу Чехова під назвою «Дядя Ваня», розповіді «Дама з собачкою» і «Каштанка».

Мабуть, найголовнішим і відомим героєм творів Чехова є « маленька людина», Чия фігура знайома багатьом читачам ще після« станційного доглядача»Авторства Олександра Пушкіна. Це не якийсь окремий персонаж, а, скоріше, збірний образ.

Проте, маленькі люди у Чехова не однакові: одним хочеться співчувати, над іншими - посміятися ( «Людина у футлярі», «Смерть чиновника», «Хамелеон», «розмазня» та інші). Головна ж проблема творчості цього письменника - проблема справедливості ( «Іменини», «Степ», «Лісовик»).

Федір Достоєвський

Достоєвський найбільш відомий по роботах «Злочин і кара», «Ідіот» і «Брати Карамазови». Кожне з цих творів знаменито своєю глибокою психологією - дійсно, Достоєвський вважається одним з кращих психологів в історії літератури.

Він аналізував природу людських емоцій, таких як приниження, саморуйнування, убивча лють, а також стани, що призводять до божевілля, суїциду, вбивств. Психологія і філософія тісно пов'язані один з одним в зображенні Достоєвським своїх персонажів, інтелектуалів, які «відчувають ідеї» в глибинах своїх душ.

Так, «Злочин і кара» розмірковує про свободу і внутрішню силу, страждання і божевіллі, хворобах і долі, тиску сучасного урбаністичного світу на душу людини, і ставить питання про те, чи можуть люди ігнорувати власний моральний кодекс. Достоєвський разом з Львом Толстим - найвідоміші російські письменники в усьому світі, а «Злочин і кара» - найпопулярніше з творів автора.

Лев Толстой

З ким асоціюються у іноземців відомі російські письменники, Так це з Львом Толстим. Він є одним з незаперечних титанів світової художньої літератури, великим художником і людиною. Ім'я Толстого знають у всьому світі.

Є щось гомеричне в тому, з яким епічним розмахом він писав «Війну і мир», однак, на відміну від Гомера, він зображував війну як безглузду різанину, результат марнославства і дурості лідерів нації. Твір «Війна і мир» стало нібито якимось результатом всього того, що пережило суспільство за період XIX століття.

Але найвідомішим у всьому світі є роман Толстого під назвою «Анна Кареніна». Його охоче читають і у нас, і за кордоном, і читачів незмінно захоплює історія забороненого коханняАнни і графа Вронського, яка призводить до трагічних наслідків. Толстой розбавляє розповідь другий сюжетною лінією- історією Левіна, який присвячує життя свого шлюбу з Кітті, ведення господарства і Богу. Так письменник демонструє нам контраст між гріхом Анни і чеснотою Левіна.

А подивитися відео про відомих російських письменників XIX століття можна тут:

Забирай собі, розкажи друзям!

Читайте також на нашому сайті:

показати ще

Чи варто читати художню літературу? Може, це безцільна трата часу, адже подібне заняття не приносить доходу? Можливо, це спосіб нав'язати чужі думки і запрограмувати на певні дії? Давайте відповідати на питання по порядку ...

Російські класики добре знайомі закордонним читачам. А яким сучасним авторам вдалося завоювати серця іноземної аудиторії? ЛІБС склав список найвідоміших на Заході російських письменників-сучасників і їх самих популярних книг.

16. Микола Ліліна , Siberian Education: Growing Up in a Criminal Underworld

Відкриває наш рейтинг нажорістая журавлина . Строго кажучи, "Сибірське виховання" - роман не російського автора, а російськомовного, але це не найсерйозніша до нього претензія. У 2013 році цю книгу екранізував італійський режисер Габріеле Сальваторес, головну рольу фільмі зіграв сам Джон Малкович. І завдяки поганому фільму з хорошим актором книга перебрався в Італію фантазера-татуювальника з Бендер Миколи Ліліна НЕ почила в бозі, а увійшла-таки в аннали історії.

Є серед тих, хто читає сибіряки? Приготуйте долоньки для фейспалм! "Сибірське виховання" розповідає про урках: стародавньому клані людей суворих, але благородних і благочестивих, засланих Сталіним з Сибіру в Придністров'ї, але не зламані. У урок власні закони і дивні повір'я. Наприклад, не можна в одній кімнаті зберігати зброю благородне (для полювання) і грішне (для справи), інакше благородне зброю виявиться "зараженим". Заражена використовувати не можна, щоб не накликати на родину нещастя. Заражена зброю слід звернути в простирадло, на якій лежав новонароджене немовля, і закопати, а зверху посадити дерево. Урки завжди приходять на допомогу знедоленим і слабким, самі живуть скромно, на награбовані гроші купують ікони.

Микола Ліліна був представлений читачам як "потомствений сибірський урка", що ніби натякає на автобіографічність нетленки. Кілька літературних критиків і сам Ірвін Уелш розхвалили роман: "Важко не захоплюватися людьми, які протистояли царю, Радам, західним матеріалістичним цінностям. Якщо цінності урок були загальними для всіх, світ не зіткнувся б з породженим жадібністю економічною кризою". Ух!

Але обдурити всіх читачів не вийшло. Якийсь час клюнули на екзотику іноземці купували роман, однак виявивши, що описані в ньому факти сфабриковані, втратили до книги інтерес. Ось один з відгуків на книжковому сайті: "Після першої ж глави я був розчарований, зрозумівши, що це ненадійне джерело інформації про східноєвропейському злочинному світі. Насправді" урка "- це російський термін для" бандита ", а не визначення етнічної групи. і це лише початок серії невиразних, безглуздих вигадок. Я б не заперечував проти вимислу, будь розповідь хорошим, але навіть не знаю, що мене дратує в книзі більше: площину і мері-сьюшность оповідача або його дилетантський стиль ".

15. Сергій Кузнецов ,

Психологічний триллер Кузнєцова "" був піднесений на Заході, як "відповідь Росії на" "". Коктейль з смерті, журналістики, хайпа і БДСМ деякі книжкові блогери поспішили включити, ні багато ні мало, в десятку кращих романів усіх часів про серійних убивць! Читачі також відзначали, що через цю книгу познайомилися з московської життям, хоча не завжди були зрозумілі розмови героїв про політичні партії, про ті чи інші події: "Культурні відмінності відразу ж виділяють цю книгу і роблять її певною мірою освіжаючою".

А критикували роман за те, що сцени насильства подані через розповіді вбивці про вже доконаний: "Ви не з жертвою, не маєте надії на втечу, і це знижує напругу. Ваше серце не тремтить, ви не ставите питанням, що ж станеться далі". "Сильний старт для винахідливого хоррора, але хитромудрий розповідь стає нудним".

14. ,

При всій кнігоіздательной активності Євгена Миколайовича / Захара Прілепіна на батьківщині, він, схоже, мало стурбований перекладом своїх книг на інші мови. "", "" - ось, мабуть, і все, що можна прямо зараз знайти в книжкових магазинах Заходу. "Санька", до речі, з передмовою Олексія Навального. Творчість Прілепіна привертає увагу іноземної публіки, але відгуки неоднозначні: "Книга добре написана і цікава, але страждає від загальної пострадянської невпевненості письменника в тому, що він намагається сказати. Збентеження щодо майбутнього, плутані погляди на минуле і поширене відсутність розуміння того, що відбувається в сьогоднішньому житті є типовими проблемами. Варто читати, але не чекайте витягти з книги занадто багато ".

13. , (The Sublime Electricity Book # 1)

Нещодавно челябінський письменник опублікував на особистому сайті приємну новину: в Польщі перевидані його книги "" і "". А на Amazon найбільшою популярністю користується нуарний цикл "Всеблагого електрику". Серед відгуків про роман "": "Чудовий письменник і чудова книга в стилі магічного стимпанка "," Гарна, швидко розвивається історія з великим числом сюжетних поворотів "." Оригінальне поєднання парових технологій і магії. Але найголовніше гідність історії - це, безумовно, її оповідач Леопольд Орсо, інтроверт з безліччю скелетів в шафі. Чутливий, але безжальний, він здатний контролювати чужі страхи, але з працею - свої власні. Його прихильники - суккуб, зомбі і лепрекон, і останній досить забавний ".

12. , (Masha Karavai Detective Series)

9. , (Erast Fandorin Mysteries # 1)

Ні, не поспішайте шукати на книжкових полицях детектив Акуніна " сніжна королева". Під цією назвою на англійськоювийшов перший роман з циклу про Ераста Фандоріна, тобто "". Представляючи його читачам, один з критиків заявив, мовляв, якби Лео Толстой вирішив написати детектив, він склав би "Азазель". Тобто The Winter Queen. Подібне твердження забезпечило інтерес до роману, але в підсумку відгуки читачів різнилися. Одних роман схопив, не могли відірватися, поки не дочитали; інші стримано відгукнулися про "мелодраматичному сюжеті і мовою новел і п'єс 1890-х років".

8. , (Watch # 1)

"Варти" добре знайомі західним читачам. Антона Городецького хтось навіть назвав російською версією Гаррі Поттера: "Якби Гаррі був дорослим і жив в пострадянській Москві". При читанні "" - звична суєта навколо російських імен: "Мені подобається ця книга, але я не можу зрозуміти, чому Антон завжди вимовляє повне ім'я свого боса -" Борис Гнатович "? Хто-небудь здогадався? Я поки прочитала тільки половину, так може , далі в книзі знайдеться відповідь? " В останні час Лук'яненко не радувати іноземців новинками, тому сьогодні він тільки на 8-му місці рейтингу.

7. ,

Прочитавши роман "" медієвіста Водолазкін російською, не зможуть не захопитися титанічною працею перекладачки Лізи Хейден. Автор зізнавався, що до зустрічі з Хейден був упевнений: переклад на інші мови його майстерною стилізації під давньоруську мову неможливий! Тим приємніше, що всі праці виправдалися. Критики і рядові читачі зустріли неісторичних роман дуже тепло: "Химерна, амбітна книга", "Унікально щедра, багатошарова робота", "Одна з найбільш зворушливих і загадкових книг, які ви прочитаєте".

6. ,

Можливо, для шанувальників Пєлєвіна буде несподіванкою, що культовий на батьківщині письменника роман "" за кордоном потіснений раннім твором "". Цю компактну сатиричну книгу західні читача ставлять в один ряд з "" Хакслі: "Настійно рекомендую прочитати!", "Це телескоп Хаббл, звернений до Землі".

"У свої 20 Пєлєвін став свідком гласності і появи надії на національну культуру, засновану на принципах відкритості та справедливості. В 30 років Пєлєвін побачив розпад Росії і об'єднання<…>гірших елементів дикого капіталізму і гангстеризму як форми правління. Наука і буддизм стали Пелевину опорою для пошуків чистоти і істини. Але в поєднанні з йде імперією СРСР і грубим матеріалізмом нової Росії це привело до зсуву тектонічних плат, духовному і творчому потрясіння, подібно землетрусу в 9 балів, що відбилося в "Омон Ра".<…>Хоча Пєлєвін захоплений абсурдністю життя, він все ще шукає відповіді. Гертруда Стайн одного разу сказала: "Немає відповіді. Чи не буде ніякої відповіді. Відповіді ніколи не було. Це і є відповідь". Я підозрюю, що якщо Пєлєвін погодиться зі Стайн, його тектонічні плати замруть, згасне ударна хвиля творчості. Ми, читачі, постраждали б через це ".

"Пєлєвін ніколи не дозволяє читачеві знайти рівновагу. Перша сторінка інтригує. Останній абзац" Омон Ра "може бути найточнішим літературним виразом екзистенціалізму, коли-небудь написаних".

5. , (The Dark Herbalist Book # 2)

Далі відразу кілька представників Russian LitRPG . Судячи з відгуків, уродженець Грозного, автор серії "Темний травник" Михайло Отаманів знає толк в гоблинах і ігровий літературі: "Настійно рекомендую дати цьому дійсно незвичайного герою шанс справити на вас враження!", "Книга була відмінною, ще краще". Але поки не сильний в англійській мові: "Відмінний зразок LitRPG, мені сподобалося. Як вже коментували інші, фінал квапливий, і неточний переклад арго і розмовної мови з російської на англійську. Не знаю, чи то автор втомився від серії, то чи звільнив перекладача і останні 5% книги покладався на Google Translate. Чи не занадто сподобався кінець в стилі Deus ex machina. Але все одно 5 зірок за велике бу. Сподіваюся, автор продовжить серію з 40-го рівня до 250-го! Я куплю ".

4. , він же G. Akella, Steel Wolves of Craedia(Realm of Arkon # 3)

Розкрили книгу ""? Ласкаво просимо в онлайн-гру "Мир Аркона"! "Мені подобається, коли автор зростає і вдосконалюється, і книга, серіал стають все більш складними і деталізованими. Після завершення цієї книги я відразу ж почав її перечитувати - можливо, найкращий комплімент, який я міг зробити автору".

"Дуже-предуже рекомендую до прочитання і роблю комплімент перекладачеві (незважаючи на загадкового Елвена Преслі!). Переклад - це не просто заміна слів, і тут переклад змісту з російської на англійську виконаний надзвичайно добре".

3. , (The Way of the Shaman Book # 1)

"" Василя Маханенко зібрав масу позитивних відгуків: "Чудовий роман, один з моїх улюблених! Порадуйте себе і прочитайте цю серію !!", "Я дуже вражений книгою. Історія і прогресія персонажа добре прописані. Не можу дочекатися, коли англійською вийде наступна книга "," Я прочитав все і хочу продовження серії! "," Це було відмінне читання. Зустрічалися граматичні помилки, зазвичай пропущене слово або не зовсім точне формулювання, але їх було мало, і вони були незначними ".

2. , (Play to Live # 1)

У циклу "Грати, щоб жити" в основі приголомшлива колізія, яка мало кого залишить байдужим: смертельно хворий хлопець Макс (в російській версії книги "" - Гліб) йде у віртуальну реальність, щоб в Іншому світі знову відчути пульс життя, знайти друзів, ворогів і пережити неймовірні пригоди.

Іноді читачі бурчать: "Макс до безглуздості сверходарен. Наприклад, він досягає 50-го рівня за 2 тижні. Він єдиний, хто створює необхідний предмет в світі з 48 мільйонами досвідчених геймерів. Але я можу все це пробачити: хто захоче читати книгу про геймера , який застряг на 3-му рівні, вбиваючи кроликів? Ця книга - попкорн для читання, чисто шкідлива їжа, і я насолоджуюся нею. з Жіночого Ракурсу я б поставила книзі 3 бали з 5: Повсякденне Женоненависництво. Макс робить кілька зневажливих, нібито забавних , зауважень про жінок, а єдиний жіночий персонаж то плаче, то займається з Максом сексом. Але в цілому, я б рекомендувала цю книгу геймерів. Вона - чисте задоволення ".

"Я не читав біографію автора, але, судячи з книги і посиланнях, я впевнений, що він росіянин.<…>Я працював з багатьма з них і завжди насолоджувався їх компанією. Вони ніколи не впадають в депресію. Ось що, по-моєму, робить цю книгу приголомшливою. Головному герою говорять, що у нього неоперабельна пухлина мозку. Проте, він не дуже пригнічений, не скаржиться, просто оцінює варіанти і живе в VR. дуже гарна історія. Вона темна, але в ній немає зла ".

1. , (Metro 2033 # 1)

Якщо вам знайомі сучасні російські фантасти, здогадатися, хто виявиться на вершині нашого рейтингу, нескладно: переклад книг на 40 мов, продаж 2 мільйонів примірників - так, це Дмитро Глухівський! Одіссея в декораціях московської підземки. "" Класичне LitRPG, проте роман був створений для симбіозу з комп'ютерним шутером. І якщо колись книга просувала гру, то тепер гра просуває книгу. Переклади, професійні аудіокниги, веб-сайт з віртуальним туромпо станціях - і закономірний підсумок: "населення" створеного Глухівським світу приростає з кожним роком.

"Це захоплююча подорож. Персонажі справжні. Ідеології різних" держав "правдоподібні. Невідоме в темних тунелях, напруга доходить до межі. До кінця книги я був глибоко вражений створеним автором світом і тим, як сильно я переживав про персонажах". "Росіяни вміють складати апокаліптичні, кошмарні історії. Вам достатньо прочитати "Пікнік на узбіччі" братів Стругацьких, "День гніву" Гансовского або побачити дивовижні "Листи мертвої людини" Лопушанського, щоб відчути: вони добре розуміють, що значить жити на краю прірви. Клаустрофобія і небезпечні, що лякають тупики; "Метро 2033" - це світ невизначеності і страху, що знаходиться на межі між виживанням і смертю ".

Список поки не повний, так як в нього увійшли лише питання з квитків для загальноосвітньої школиабо базовий рівень (і не увійшли, відповідно, - поглиблене вивчення або профільний рівень і національна школа).

"Житіє Бориса і Гліба" кінець XI - поч. XII в.

"Слово о полку Ігоревім" кінець XII в.

В. Шекспір ​​- (1564 - 1616)

"Ромео і Джульєтта" тисячі п'ятсот дев'яносто два

Ж-Б. Мольєр - (1622 - 1673)

"Міщанин-шляхтич" 1670

М.В. Ломоносов - (1711 - 1765)

Д.І. Фонвізін - (1745 - 1792)

"Недоросль" +1782

А.Н. Радищев - (1749 - 1802)

Г.Р. Державін - (1743 - 1816)

Н.М. Карамзін - (1766 - 1826)

"Бідна Ліза" тисячі сімсот дев'яносто дві

Дж. Г. Байрон - (1788 - 1824)

І.А. Крилов - (1769 - 1844)

"Вовк на псарні« 1812

В.А. Жуковський - (1783 - 1852)

"Світлана« 1812

А.С. Грибоєдов - (1795 - 1829)

"Горе від розуму" +1824

А.С. Пушкін - (1799 - 1837)

"Повісті Бєлкіна" 1829-1830

"Постріл" 1829

"Станційний доглядач" 1829

"Дубровський" одна тисяча вісімсот тридцять три

"Мідний вершник" 1833

"Євгеній Онєгін" 1823-1838

"Капітанська дочка" тисяча вісімсот тридцять шість

А.В. Кольцов - (1808 - 1842)

М.Ю. Лермонтов - (1814 - 1841)

"Пісня про царя Івана Васильовича, молодого опричника і хвацького купця Калашникова." 1837

"Бородіно" +1837

"Мцирі" 1839

"Герой нашого часу" 1840

"Прощай, немита Росія" +1841

"Батьківщина" тисяча вісімсот сорок одна

Н.В. Гоголь - (1809 - 1852)

"Вечори на хуторі біля Диканьки" 1829-1832

"Ревізор" тисяча вісімсот тридцять шість

"Шинель" 1839

"Тарас Бульба" 1833-1842

"Мертві душі" 1842

І.С. Нікітін - (1824 - 1861)

Ф.І. Тютчев - (1803 - 1873)

"Є в осені первісної ..." 1857

І.А. Гончаров - (1812 - 1891)

"Обломов" тисяча вісімсот п'ятьдесят дев'ять

І.С. Тургенєв - (1818 - 1883)

"Бежин луг" тисяча вісімсот п'ятьдесят один

"Ася" +1857

"Батьки і діти" 1862

"Щі" один тисяча вісімсот сімдесят вісім

Н.А. Некрасов - (1821 - 1878)

"Залізниця" 1864

"Кому на Русі жити добре" 1873-76

Ф.М. Достоєвський - (1821 - 1881)

"Злочин і покарання" 1866

"Хлопчик у Христа на ялинці" одна тисячі вісімсот сімдесят шість

А.Н. Островський - (1823 - 1886)

"Свої люди - розрахуємося!" 1849

"Гроза" 1860

А.А. Фет - (1820 - 1892)

М.Є. Салтиков-Щедрін - (1826-1889)

"Дикий поміщик" 1869

"Повість про те, як один мужик двох генералів прогодував" 1 869

"Премудрий піскар" тисяча вісімсот вісімдесят три

"Ведмідь на воєводстві" 1884

Н.С. Лєсков - (1831 - 1895)

"Лівша" 1881

Л.Н. Толстой - (1828 - 1910)

"Війна і мир" 1867-1869

"Після балу" 1 903

А.П. Чехов - (1860 - 1904)

"Смерть чиновника" +1883

"Іонич" 1898

"Вишневий сад" 1903

М. Горький - (1868 - 1936)

"Макар Чудра" 1892

"Челкаш" +1894

"Стара Ізергіль" 1895

"На дні" 1902

А.А. Блок - (1880 - 1921)

"Вірші про прекрасну даму" 1904

"Росія" 1908

цикл "Батьківщина" 1907-1916

"Дванадцять" 1918

С.А. Єсенін - (1895 - 1925)

"Не шкодую, не кличу, не плачу ..." +1921

В.В. Маяковський (1893 - 1930)

"Добре ставлення до коней" 1918

А.С. Грін - (1880 - 1932)

А.И.Куприн - (1870 - 1938)

І.А. Бунін - (1879 - 1953)

О.Е. Мандельштам - (1891 - 1938)

М.А. Булгаков - (1891 - 1940)

"Біла Гвардія" 1922-1924

"Собаче серце" 1925

"Майстер і Маргарита" 1928-1940

М.І. Цвєтаєва - (1892 - 1941)

А.П. Платонов - (1899 - 1951)

Б.Л. Пастернак - (1890-1960)

"Доктор Живаго» 1955

А.А. Ахматова - (1889 - 1966)

"Реквієм" 1935-40

К.Г. Паустовський - (1892 - 1968)

"Телеграма" 1 946

М.А. Шолохов - (1905 - 1984)

"Тихий Дон" 1927-28

"Піднята цілина" т1-1932, т2-1959)

"Доля людини" 1956

А.Т. Твардовський - (1910 - 1971)

"Василь Тьоркін" 1941-1945

В.М. Шукшин - (1929 - 1974)

В.П. Астаф'єв - (1924 - 2001)

А.І. Солженіцин - (нар. 1918)

"Матренин двір" тисяча дев'ятсот шістьдесят один

В.Г. Распутін - (нар. 1937)

Ідея захисту землі Руської в творах усної народної творчості (казки, билини, пісні).

Творчість одного з поетів срібного століття.

своєрідність художнього світуодного з поетів Срібного століття (на прикладі 2-3 віршів за вибором екзаменованих).

Велика Вітчизняна війна в російській прозі. (На прикладі одного твору.)

Подвиг людини на війні. (По одному з творів про Велику Вітчизняну війну.)

Тема Великої Вітчизняної війнив прозі ХХ століття. (На прикладі одного твору.)

Військова тема в сучасній літературі. (На прикладі одного-двох творів.)

Ваш улюблений поет в російській літературі XX століття. Читання напам'ять його вірші.

Російські поети XX століття про духовну красу людини. Читання напам'ять одного вірша.

Особливості творчості одного із сучасних вітчизняних поетів другої половини ХХ ст. (За вибором екзаменованих).

Ваші улюблені вірші сучасних поетів. Читання напам'ять одного вірша.

Ваш улюблений поет. Читання напам'ять одного з віршів.

Тема кохання в сучасній поезії. Читання напам'ять одного вірша.

Людина і природа в російській прозі XX століття. (На прикладі одного твору.)

Людина і природа в сучасній літературі. (На прикладі одного-двох творів.)

Людина і природа в російській поезії XX століття. Читання напам'ять одного вірша.

Ваш улюблений літературний герой.

Відгук про книгу сучасного письменника: враження і оцінка.

Один з творів сучасної літератури: враження і оцінка.

Книга сучасного письменника, прочитана вами. Ваші враження та оцінка.

Ваш ровесник в сучасній літературі. (По одному або декільком творам.)

Ваше улюблене твір сучасної літератури.

Моральна проблематика сучасної вітчизняної прози (на прикладі твору за вибором екзаменованих).

Основні теми і ідеї сучасної публіцистики. (На прикладі одного-двох творів.)

Герої і проблематика одного з творів сучасної вітчизняної драматургії другої половини ХХ ст. (За вибором екзаменованих).

Бачить тепер все ясно поточне покоління, дивується оману, сміється над невіглаством своїх предків, не дарма, що небесним вогнем покреслена ця літопис, що кричить в ній кожна буква, що звідусіль спрямований пронизливий перст на нього ж, на нього, на поточне покоління; але сміється поточне покоління і самовпевнено, гордо починає ряд нових помилок, над якими також потім посміються нащадки. "Мертві душі"

Нестор Васильович Кукольник (1809 - 1868)
До чого? Неначе натхнення
Полюбить заданий предмет!
Неначе справжній поет
Продасть своє воображенье!
Я раб, поденник, я торгаш!
Я повинен, грішник, вам за злато,
За сребреник незначний ваш
Платити божественною платою!
"Імпровізація I"

Література - мова, що виражає все, що країна думає, чого бажає, що вона знає і чого хоче і повинна знати.

В серцях простих почуття краси і величі природи сильніше, живіше у сто крат, ніж в нас, захоплених оповідача на словах і на папері."Герой нашого часу"

І всюди звук, і всюди світло,
І всім світам один початок,
І нічого в природі немає,
Що б коханням не дихало.

У дні сумнівів, у дні тяжких роздумів про долю моєї батьківщини, - ти один мені підтримка і опора, про великий, могутній, правдивий і вільний російську мову! Не будь тебе - як не впасти у відчай побачивши всього, що відбувається вдома? Але не можна вірити, щоб така мова не була дана великому народу!
Вірші в прозі, "Російська мова"

Так, завершити безпутний свою втечу,
З голих полів летить колючий сніг,
Гнаний ранньої, буйно хуртовиною,
І, на лісовій зупинившись глушині,
Збирається в срібній тиші
Глибокої та холодною постіллю.

Послухай: соромно!
Час вставати! Ти знаєш сам,
Який час настав;
У кому почуття боргу не охололо,
Хто серцем непідкупно прям,
В кому дарованье, сила, влучність,
Тому тепер має спати ...
"Поет і громадянин"

Невже і тут не дадуть і не дозволять російському організму розвинутися національно, своєю органічною силою, а неодмінно безособово, лакейски наслідуючи Європі? Та куди ж дівати тоді російська-то організм? Чи розуміють ці панове, що таке організм? Відрив, «отщепенство» від своєї країни призводить до ненависті, ці люди ненавидять Росію, так би мовити, натурально, фізично: за клімат, за поля, за ліси, за порядки, за звільнення мужика, за російську історію, одним словом, за все, за все ненавидять.

Весна! виставляється перша рама -
І в кімнату шум увірвався,
І благовіст ближнього храму,
І говір народу, і стукіт колеса ...

Ну, чого ви боїтеся, скажіть на милість! Кожна тепер травичка, кожна квітка радіє, а ми ховаємося, боїмося, точно напасти який! Гроза вб'є! Чи не гроза це, а благодать! Так, благодать! У вас все гроза! Північне сяйво загориться, милуватися б треба так дивуватися премудрості: «з опівнічних країн встає зоря»! А ви жахає так придумуєте: до війни це або до мору. Комета чи йде - не відвів би очей! Краса! Зірки-то вже придивилися, все одні й ті ж, а це обновка; ну, дивився б так милувався! А ви боїтеся і поглянути-то на небо, тремтіння вас бере! З усього-то ви собі лякав наробили. Ех, народ! "Гроза"

Немає більш просветляющего, що очищає душу почуття, як то, яке відчуває людина при знайомстві з великим художнім твором.

Ми знаємо, що з зарядженими рушницями треба поводитися обережно. А не хочемо знати того, що так само треба звертатися і зі словом. Слово може і вбити, і зробити зло гірше смерті.

Відома витівка американського журналіста, який, для підняття підписки на свій журнал, став друкувати в інших виданнях самі різкі, нахабні на себе нападки від вигаданих осіб: одні друковано виставляли його шахраєм і клятвопорушником, інші злодієм і вбивцею, треті розпусником в колосальних розмірах. Він не скупився платити за такі дружні реклами, поки все не задумалися - так видно ж цікавий це і незвичайна людина, коли про нього все так кричать! - і стали розкуповувати його власну газету.
"Життя через сто років"

Микола Семенович Лєсков (1831 - 1895)
Я ... думаю, що я знаю російської людини в саму його глиб, і не ставлю собі цього ні в яку заслугу. Я не вивчав народу з розмов з петербурзькими візниками, а я виріс в народі, на гостомельськом вигоні, з казанка в руці, я спав з ним на росяній траві нічного, під теплим овечого кожуха, та на замашной Панинского штовханині за колами запорошених замашок ...

Між цими двома зіткнулися титанами - наукою і теологією - знаходиться очманіла публіка, швидко втрачає віру в безсмертя людини і в якесь божество, швидко спускається до рівня чисто тваринного існування. Така картина години, освітленого сяючим сонцем християнської і наукової ери!
"Разоблаченная Ізіда"

Сідайте, я вам радий. Відкиньте всякий страх
І можете тримати себе вільно,
Я дозволяю вам. Ви знаєте, днями
Я королем був обраний всенародно,
Але це все одно. Бентежать думку мою
Всі ці почесті, вітання, поклони ...
"Божевільний"

Гліб Іванович Успенський (1843 - 1902)
- Так що ж тобі за кордоном-то треба? - запитав я його в той час, коли в його номері, за допомогою прислуги, йшла укладання та упаковка його речей для відправки на Варшавський вокзал.
- Так просто ... очувствоваться! - сказав він розгублено і з якимось тупим виразом обличчя.
"Листи з дороги"

Хіба в тому річ, щоб пройти в житті так, щоб нікого не зачепити? Чи не в цьому щастя. Зачепити, зламати, ламати, щоб життя вирувало. Я не боюся ніяких звинувачень, але у стократ більше смерті боюся безбарвності.

Вірш - це та ж музика, тільки з'єднана зі словом, і для нього потрібен теж природний слух, нюх гармонії і ритму.

Дивне почуття переживаєш, коли легким натисканням руки змушуєш таку масу підніматися і опускатися по своєму бажанню. Коли така маса підкоряється тобі, відчуваєш могутність людини ...
"Зустріч"

Василь Васильович Розанов (1856 - 1919)
Почуття Батьківщини - має бути строго, стримано в словах, що не речисто, не балакучі, не "розмахуючи руками» і не вибігаючи вперед (щоб здатися). Почуття Батьківщини має бути великим гарячим мовчанням.
"Відокремлене"

І в чому таємниця краси, в чому таємниця і чарівність мистецтва: в свідомої чи, натхненною перемозі над борошном або в несвідомої тузі людського духу, який не бачить виходу з кола вульгарності, убозтва або недомислу і трагічно засуджений здаватися самовдоволеним або безнадійно фальшивим.
"Сентиментальна спогад"

З самого народження я живу в Москві, але їй-богу не знаю, звідки пішла Москва, навіщо вона, до чого, чому, що їй потрібно. У думі, на засіданнях, я разом з іншими тлумачу про міське господарство, але я не знаю, скільки верст в Москві, скільки в ній народу, скільки народиться і вмирає, скільки ми отримуємо і витрачаємо, на скільки і з ким торгуємо ... Яке місто багатшими: Москва чи Лондон? Якщо Лондон багатшими, то чому? А блазень його знає! І коли в думі піднімають будь-яке питання, я здригаюся і перший починаю кричати: «Передати в комісію! До комісії! »

Все нове на старий лад:
У сучасного поета
У метафоричний наряд
Мова віршована одягнена.

Але мені інші - не приклад,
І мій статут - простий і строгий.
Мій вірш - хлопчисько-піонер,
Легко одягнений, Голоногий.
1926

Під впливом Достоєвського, а також іноземної літератури, Бодлера і Едгара По, почалося моє захоплення не декадентством, а символізмом (я і тоді вже розумів їх відмінність). Збірка віршів, виданий на самому початку 90-х років, я назвав «Символи». Здається, я раніше за всіх в російській літературі вжив це слово.

В'ячеслав Іванович Іванов (1866 - 1949)
Біг мінливих явищ,
Повз майорить, здійсни:
Злий в одне захід звершень
З першим блиском ніжних зорь.
Від низовий життя до витоків
В мить єдиний оглянувши:
У лик єдиний розумним оком
Двійників своїх Ощад.
Незмінний і чудовий
Благодатної Музи дар:
У дусі форма струнких пісень,
У серці пісень життя і жар.
"Думки про поезію"

У мене багато новин. І все хороші. Мені щастить". Мені пишеться. Мені жити, жити, вічно жити хочеться. Якби Ви знали, скільки я написав віршів нових! Більше ста. Це було божевілля, казка, нове. Видаю нову книгу, зовсім не схожу на колишні. Вона здивує багатьох. Я змінив своє розуміння світу. Як не смішно прозвучить моя фраза, я скажу: я зрозумів світ. На багато років, можливо, назавжди.
К. Бальмонт - Л. Вількіна

Людина - ось правда! Все - в людині, все для людини! Існує тільки людина, все ж інше - справа його рук і його мозку! Людина! Це чудово! Це звучить ... гордо!

"На дні"

Мені шкода створювати щось марне і нікому не потрібне зараз. Збори, книга віршів в даний час - сама марна, непотрібна річ ... Я не хочу цим сказати, що вірші не потрібні. Навпаки, я стверджую, що вірші, потрібні, навіть необхідні, природні і вічні. Були часи, коли всім здавалися потрібними цілі книги віршів, коли вони читалися суцільно, всіма розумілися і приймалися. Час це - минуле, не наше. Сучасному читачеві не потрібен збірка віршів!

Мова - це історія народу. Мова - це шлях цивілізації і культури. Тому-то вивчення і збереження російської мови є не простою справою знічев'я, але нагальною потребою.

Якими націоналістами, патріотами стають ці інтернаціоналісти, коли це їм треба! І з яким зарозумілістю глумляться вони над "переляканими інтелігентами", - точно рішуче немає ніяких причин лякатися, - або над "переляканими обивателями", точно у них є якісь великі переваги перед "обивателями". Та й хто, власне, ці обивателі, "благополучні міщани"? І про кого і про що дбають, взагалі, революціонери, якщо вони так зневажають середнього людини і його благополуччя?
"Generation П"

У боротьбі за свій ідеал, який складається в "свободу, рівність і братерство", громадяни повинні користуватися такими засобами, що не суперечать цьому ідеалу.
"Губернатор"

«Нехай ваша душа буде цільна або розколота, нехай міропостіженіе буде містичним, реалістичним, скептичним, або навіть ідеалістичним (якщо ви до того нещасні), нехай прийоми творчості будуть імпресіоністичними, реалістичними, натуралістичними, зміст - ліричним або фабулістіческім, нехай буде настрій, враження - що хочете, але, благаю, будьте логічні - та проститься мені цей крик серця! - логічні в задумі, в будівництві твори, в синтаксисі ».
Мистецтво народжується в бездомів'я. Я писав листи і повісті, адресовані до далекого невідомого друга, але коли один прийшов - мистецтво поступилося життя. Я кажу, звичайно, не про домашній затишок, а про життя, яка означає більше мистецтва.
"Ми з тобою. Щоденник любові"

Художник не може більшого, як відкрити іншим свою душу. Не можна пред'являти йому заздалегідь складені правила. Він - ще невідомий світ, де все нове. Треба забути, що полонило у інших, тут інше. Інакше будеш слухати і не почуєш, будеш дивитися, не розуміючи.
З трактату Валерія Брюсова "Про мистецтві"

Олексій Михайлович Ремізов (1877 - 1957)
Ну і нехай відпочине, ізмаялісь - змучили її, істревожілі. А вдосвіта підніметься крамариха, візьметься добро своє складати, вистачить одеялішка, піде, витягне з-під старої підстилку цю м'яку: розбудить стару, підніме на ноги: ні світ ні зоря, постарайся вставати. Нічого не поробиш. А поки - бабуся, Костромська наша, мати наша, Росія! "

"Завихрена Русь"

Мистецтво ніколи не звертається до натовпу, до маси, воно говорить окремій людині, в глибоких і прихованих тайниках його душі.

Михайло Андрійович Осоргин (Ільїн) (1878 - 1942)
Як дивно / ... / Скільки є веселих і бадьорих книг, скільки блискучих і дотепних філософських істин, - але немає нічого втішного Еклезіаста.

Бабкін смів, - прочитав Сенеку
І, насвистуючи туш,
Зніс його в бібліотеку,
На полях зазначивши: «Нісенітниця!»
Бабкін, друг, - суворий критик,
Ти подумав чи хоч раз,
Що безногий паралітик
Легкої сарни не указ? ..
"Читач"

Слово критика про поета має бути об'єктивно-конкретним і творчим; критик, залишаючись вченим, - поет.

"Поезія слова"

Тільки про великого варто думати, тільки великі завдання повинен ставити собі письменник; ставити сміливо, не бентежачись своїми особистими малими силами.

Борис Костянтинович Зайцев (1881 - 1972)
«Мабуть, тут є і лісовики, і водяні, - думав я, дивлячись перед собою, - а може бути, тут живе і ще якийсь дух ... Могутній, північний дух, який насолоджується цією дикістю; може, і справжні північні фавни і здорові, біляві жінки бродять в цих лісах, жеруть морошку і брусницю, регочуть і ганяються один за одним ».
"Північ"

Потрібно вміти закривати нудну книгу ... йти з поганого фільму ... і розлучатися з людьми, які не дорожать тобою!

З скромності я остерігаючись вказати на той факт, що в день мого народження дзвонили в дзвони і було загальне народне радість. Злі язики пов'язували це радість з якимось великим святом, яке співпало з днем ​​моєї появи на світло, але я до сих пір не розумію, до чого тут ще якесь свято?

То був час, коли любов, почуття добрі і здорові вважалися вульгарністю і пережитком; ніхто не любив, але все жадали і, як отруєні, припадали до всього гострого, роздирали внутрішні.
"Ходіння по муках"

Корній Іванович Чуковський (Микола Васильович Корнейчуков) (1882 - 1969)
- Ну що поганого, - кажу я собі, - хоча б в коротенькому слові поки? Адже точно така ж форма прощання з друзями є і в інших мовах, і там вона нікого не шокує. великий поетВолт Вітмен незадовго до смерті попрощався з читачами зворушливим віршем "So long!", Що і означає по-англійськи - "Поки!". Французьке a bientot має те ж саме значення. Грубості тут немає ніякої. Навпаки, ця форма виконана якнайлюб'язніше чемності, бо тут спресувався такий (приблизно) сенс: будь благополучний і щасливий, поки ми не побачимо знову.
"Живий як життя"

Швейцарія? Це гірське пасовище туристів. Я сама об'їздила весь світ, але ненавиджу цих жуйних двоногих з Бедекером замість хвоста. Вони зжовані очима все краси природи.
"Острів загиблих кораблів"

Все, що писав і напишу, я вважаю лише уявним сміттям і ні в що почитаю мої письменницькі заслуги. І дивуюся, і дивуюся, чому з вигляду розумні люди знаходять в моїх віршах якесь значення і цінність. Тисячі віршів, моїх чи або тих поетів, яких я знаю в Росії, не варті одного распевца моєї світлої матері.

Я боюся, що у російської літератури одне тільки майбутнє: її минуле.
Стаття «Я боюся»

Ми довго шукали таку, подібну сочевиці, завдання, щоб спрямовані нею спільної точки з'єднані промені праці художників і праці мислителів зустрілися б у загальній роботі і змогли б запалити звернути в багаття навіть холодне речовина льоду. Тепер таке завдання - сочевиця, спрямовуюча разом вашу бурхливу відвагу і холодний розум мислителів, - знайдена. Ця мета - створити загальний письмова мова ...
"Художники світу"

Поезію він обожнював, в судженнях намагався бути неупередженим. Він був на диво молодий душею, а може бути і розумом. Він завжди мені здавався дитиною. Було щось дитяче в його під машинку стриженої голові, в його поставі, швидше за гімназійної, ніж військової. Зображати дорослого йому подобалося, як усім дітям. Він любив грати в «метра», в літературне начальство своїх «Гумільов», тобто маленьких поетів і поетес, його оточували. Поетична дітвора його дуже любила.
Ходасевич, "Некрополь"

Я, я, я. Що за дика слово!
Невже той - це я?
Хіба мама любила такого,
Жовто-сірого, напівсивий
І всезнаючого, як змія?
Ти втратив свою Росію.
Протиставити чи стихію
Добра стихії похмурої зла?
Ні? Так Мовчи: повела
Тебе доля не без причини
В краю неласкавій чужини.
Що толку охати і тужити -
Росію треба заслужити!
"Що потрібно знати"

Я не переставала писати вірші. Для мене в них - зв'язок моя з часом, з новим життяммого народу. Коли я писала їх, я жила тими ритмами, які звучали в героїчній історії моєї країни. Я щаслива, що жила в ці роки і бачила події, яким не було рівних.

Всі люди, послані нам це наше відображення. І послані вони для того, щоб ми, дивлячись на цих людей, виправляли свої помилки, і коли ми їх виправляємо, ці люди або теж змінюються, або йдуть з нашого життя.

На широкому полі словесності російської в СРСР я був один-єдиний літературний вовк. Мені радили пофарбувати шкуру. Безглуздий рада. Фарбований чи вовк, стрижений вовк, він все одно не схожий на пуделя. Зі мною і надійшли як з вовком. І кілька років гнали мене за правилами літературної садки в обгородженому дворі. Злоби я не маю, але я дуже втомився ...
З листа М. А. Булгакова І. В. Сталіну, 30 травня 1931 року.

Коли я помру нащадки запитають моїх сучасників: "Чи розуміли ви вірші Мандельштама?" - "Ні, ми не розуміли його віршів". "Годували ви Мандельштама, давали йому притулок?" - "Так, ми годували Мандельштама, ми давали йому притулок". - "Тоді ви прощені".

Ілля Григорович Еренбург (Еліягу Гершевіч) (1891 - 1967)
Може бути, піти до Будинку друку - там по одному бутерброду з кетової ікрою і диспут - «про пролетарське хоровому чтенье», або в Політехнічний музей - там бутербродів немає, зате двадцять шість молодих поетів читають свої вірші про «паровозної служби Божої». Ні, буду сидіти на сходах, тремтіти від холоду і мріяти про те, що все це не марно, що, сидячи тут на сходинці, я готую далекий схід сонця Відродження. Мріяв я і просто і в віршах, причому виходили нудні ямби.
"Надзвичайні пригоди Хуліо Хуренито і його учнів"

10 грудня 1933 король Швеції Густав V вручив Нобелівську премію в галузі літератури письменнику Івану Буніну, який став першим з російських літераторів, удостоєних цієї високої нагороди. Всього ж премію, засновану винахідником динаміту Альфредом Бернгардом Нобелем в 1833 році, отримав 21 виходець з Росії і СРСР, з них п'ятеро - в галузі літератури. Правда, історично склалося так, що для російських поетів і письменників Нобелівська премія була чревата великими проблемами.

Іван Олексійович Бунін роздав Нобелівську премію друзям

У грудні 1933 року паризька преса писала: « Поза сумнівом, І.А. Бунін - за останні роки, - сама потужна фігурав російській художній літературіі поезії», « король від літератури впевнено і рівноправно тиснув руку вінчає монарху». Російська еміграція аплодувала. У Росії ж до звістки про те, що російський емігрант отримав Нобелівську премію, поставилися вельми дошкульно. Адже Бунін негативно сприйняв події 1917 року і емігрував до Франції. Сам Іван Олексійович дуже важко переживав еміграцію, активно цікавився долею своєї покинутої Батьківщини і в роки Другої світової категорично відмовився від будь-яких контактів з нацистами, перебравшись в 1939 році в Приморські Альпи, повернувся звідки в Париж тільки в 1945.

Відомо, що Нобелівські лауреати мають право самі вирішувати, як їм витратити отримані гроші. Хтось вкладається в розвиток науки, хтось в благодійність, хтось в власний бізнес. Бунін же, людина творча і позбавлений «практичної кмітливості», розпорядився своєю премією, яка склала 170331 крону, зовсім нераціонально. поет і літературний критикЗінаїда Шаховська згадувала: « Повернувшись до Франції, Іван Олексійович ... не рахуючи грошей, почав влаштовувати гулянки, роздавати «посібники» емігрантам, жертвувати кошти для підтримки різних товариств. Нарешті, за порадою доброзичливців, він вклав решту суми в якесь «безпрограшна справа» і залишився ні з чим».

Іван Бунін - перший з письменників-емігрантів, кого почали публікувати в Росії. Правда, перші публікації його оповідань з'явилися вже в 1950-х роках, вже після смерті письменника. Деякі ж його твори повісті та вірші були опубліковані на Батьківщині тільки в 1990-х.

Боже милостивий, для чого ти
Дав нам пристрасті, думи і турботи,
Спрагу справи, слави і утіх?
Радісні каліки, ідіоти,
Прокажений радісніше всіх.
(І. Бунін. Вересень, 1917)

Борис Пастернак відмовився від Нобелівської премії

Борис Пастернак висувався на здобуття Нобелівської премії з літератури «за значні досягнення в сучасній ліричній поезії, а також за продовження традицій великого російського епічного роману» щорічно з 1946 по 1950 роки. У 1958 його кандидатуру знову запропонував минулорічний нобелівський лауреат Альбер Камю, і 23 жовтня Пастернак став другим російським письменником, удостоєним цієї премії.

Письменницьке середовище на батьківщині поета цю новину сприйняла вкрай негативно і вже 27 жовтня Пастернака одноголосно виключили зі Спілки письменників СРСР, одночасно з цим подавши клопотання позбавити Пастернака радянського громадянства. В СРСР здобуття премії Пастернаком пов'язували тільки з його романом «Доктор Живаго». літературна газетанаписала: «Пастернак отримав« тридцять срібняків », для чого використана Нобелівська премія. Він нагороджений за те, що погодився виконувати роль наживки на іржавому гачку антирадянської пропаганди ... Безславний кінець чекає воскреслого Іуду, доктора Живаго, і його автора, долею якого буде народне презирство ».

Розгорнута проти Пастернака масова кампанія змусила його відмовитися від Нобелівської премії. Поет відправив на адресу Шведської академії телеграму, в якій писав: « В силу того значення, яке отримала присуджену мені нагорода в суспільстві, до якого я належу, я повинен від неї відмовитися. Не вважайте за образу мою добровільну відмову».

Варто зазначити, що в СРСР до 1989 року навіть в шкільній програміз літератури про творчість Пастернака не було ніяких згадок. Першим зважився масово познайомити радянський народ з творчому Пастернака режисер Ельдар Рязанов. У свою комедію «Іронія долі, або З легким паром!» (1976) він включив вірш «Нікого не буде в домі», перетворивши його в міський романс, виконав який бард Сергій Нікітін. Пізніше Рязанов включив в свій фільм «Службовий роман» уривок з ще одного вірша Пастернака - «Любити інших - важкий хрест ...» (1931). Правда, пролунав він в фарсовому контексті. Але варто зазначити, що в той час сама згадка віршів Пастернака було досить сміливим кроком.

Легко прокинутися і прозріти,
Словесний сміття з серця витрусити
І жити, не засмічуючи надалі,
Все це - не велика хитрість.
(Б. Пастернак, 1931)

Михайло Шолохов, отримуючи Нобелівську премію, не вклонявся монарху

Михайло Олександрович Шолохов Нобелівську премію з літератури отримав в 1965 році за свій роман «Тихий Дон» і увійшов в історію як єдиний радянський письменник, який отримав цю премію за згодою радянського керівництва. У дипломі лауреата значиться «в знак визнання художньої сили і чесності, які він проявив у своїй донський епопеї про історичні фазах життя російського народу».

Вручав премію радянському письменнику Густав Адольф VI назвав його «одним з найбільш видатних письменниківнашого часу ». Шолохов ж королю, як це пропонували правила етикету, що не вклонився. Деякі джерела стверджують, що зробив він це має намір зі словами: «Ми, козаки, ні перед ким не вклоняємося. Ось перед народом - будь ласка, а перед королем не буду ... »

Олександра Солженіцина через Нобелівської премії позбавили радянського громадянства

Олександр Ісаєвич Солженіцин, командир батареї звукової розвідки, дослужився за роки війни до звання капітана і нагороджений двома бойовими орденами, в 1945 році був заарештований фронтовий контррозвідкою за антирадянщину. Вирок - 8 років таборів і довічне заслання. Він пройшов табір в підмосковному Новому Єрусалимі, Марфинский «шарашку» і Особливий Екібастузький табір в Казахстані. У 1956 році Солженіцина реабілітували, а з 1964 року Олександр Солженіцин присвятив себе літературі. Одночасно він працював відразу над 4 великими творами: «Архіпелаг ГУЛАГ», «Раковий корпус», «Червоне колесо» і «В колі першому». В СРСР в 1964 році опублікували повість «Один день Івана Денисовича», а в 1966 році оповідання «Захар-Калита».

8 жовтня 1970 року «за моральну силу, почерпнуту в традиції великої російської літератури» Солженіцину була присуджена Нобелівська премія. Це стало приводом для цькування Солженіцина в СРСР. У 1971 конфіскували все рукописи письменника, а в наступні 2 роки знищили всі його видання. У 1974 році вийшов Указ Президії Верховної Ради СРСР, яким за систематичне вчинення дій, несумісних з приналежністю до громадянства СРСР і завдають шкоди СРСР », Олександра Солженіцина позбавили радянського громадянства і депортували з СРСР.

Повернули громадянство письменникові тільки в 1990, а в 1994 він з сім'єю повернувся в Росію і активно включився в громадське життя.

Лауреат Нобелівської премії Йосип Бродський в Росії був засуджений за дармоїдство

Писати вірші Йосип Олександрович Бродський почав в 16 років. Анна Ахматова пророкувала йому важке життя і славну творчу долю. У 1964 році в Ленінграді проти поета порушили кримінальну справу за звинуваченням у дармоїдство. Він був заарештований і відправлений на заслання в Архангельську область, де він провів рік.

У 1972 році Бродський звернувся до генсека Брежнєва з проханням працювати на Батьківщині в якості перекладача, але прохання його залишилася без відповіді, і він змушений був емігрувати. Бродський спочатку живе у Відні, в Лондоні, а потім переїжджає в Сполучені Штати, де стає професором Нью-Йоркського, Мічиганського та інших університетів країни.

10 грудня 1987 Йосипу кидків вручили Нобелівську премію з літератури «за всеосяжне творчість, просочене ясністю думки і пристрасністю поезії». Варто сказати, що Бродський, після Володимира Набокова, - другий російський літератор, який пише англійською мовою як рідною.

Моря не було видно. В білястої імлі,
Його сповила з усіх нас сторін, абсурдним
було думати, що судно йде до землі -
якщо взагалі це було судном,
а не згустком туману, як ніби влив
хто в молоко білил.
(Б.Бродскій, 1972)

Цікавий факт
На Нобелівську премію в різний час висувалися, але так її і не отримали, такі відомі особистості як Махатма Ганді, Уїнстон Черчілль, Адольф Гітлер, Йосип Сталін, Беніто Муссоліні, Франклін Рузвельт, Микола Реріх і Лев Толстой.

Любителів літератури обов'язково зацікавить - книга, яка написана чорнилом, що зникає.